Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
18 OUR LIFE • May-June 2025 чуючи зусиллям сподвижниці архівної справи — п. Наді, світ побачив чотири книги: 1. «From The Archives Of UNWLA Yonkers Branch. 1987 to 1999. The Early Years»; 2. «From The Archives Of UNWLA Yonkers Branch. 2000—2006. Entering The New Millennium»; 3. UNWLA Br. 30 Named In Honor of Lydia Krushelnytsky Presented «Ukraiinske Vesilya» during their Vyshyvani Vechornytsi (2006—2016); 4. UNWLA Br. 30 Named In Honor of Lydia Krushelnytsky Celebrates Its 30 th Anniversary (2017-2020). Надія Літепло також не оминула і свою націо - нальну ідентичність: представила її генеалогіч - ним дослідженням, що розкриває історію ро - дини Пилипишин-Літепло у книжці «Our Family. Forever And Alwaus». Як людина, обізнана з історією та докумен - тознавством, багаторічна референтка 30-го Відділу п. Надя підкреслює: «Архіви — єдиний свідок історії, надзвичайний інформаційний но - сій, який має безцінне історичне, культурне та громадянське значення». Однак, за хронікою подій (родини, організації чи країни) завжди стоять «живі» свідки — люди, доля яких тісно переплітається з політичними та соціяльно- економічними змінами. Батьки Надії — приклад українських еміґрантів, у роки Другої світової війни примусово вивезених до Німеччини, які пройшли важкий шлях до переїзду в Америку. Тато (перебував в УПА) родом із Львівщини, мати — з Шепетівки, а майбутня союзянка Надія народилася в Штудгарті. Зі слів п. Надії, з раннього дитинства вона за - пам’ятала «запах їдження», «вироби з соломи», створені мамою, та голос батька, який співав у церковному хорі. Життя за океаном родина розпочала на сільськогосподарських роботах у штаті Вірджинія. Сім’я Пилипишин належить до так званої третьої хвилі еміґрації — українці, які прибули до США упродовж 1947—1951 рр., і переважно були біженцями, переселенцями та постраждалими від дій фашистів і совітів. Однак дідусь по лінії її чоловіка Романа — Іван Літепло, приїхав до Америки з першою еміґраційною хвилею (період американської індустріалізації) у 1912 р. та працював ковалем в Огайо. Згодом повернувся до України й загинув у Сибіру, а його син Семен Літепло у 1937 р. поїхав за океан з другою хвилею українських біженців. Направду, «шляхи Господні незвідані». Родина у п. Наді, як і вона сама – неймовір - на. Чоловік працював лікарем, але багато років віддав хоровому співу: спочатку у «Молодій Думці», згодом у «Думці». Діти та онуки відвіду - вали українську школу та всіляко допомагали в громадській роботі. У 1978 р. сім’я переїхала до Йонкерса. Переїзд спричинив багато клопотів, але це не завадило участи в житті української громади. Так, протягом 11 років п. Надія навча - ла учнів 1 класу у Школі українознавства в Ню Йорку. Також, оскільки розуміла та знала потре - би своїх дітей і мала відповідну освіту, Надія Пи - липишин-Літепло три роки працювала в «Світ - личці», що знаходилася у Вестчесері. І, разом зі славним українським жіноцтвом, брала участь у відкритті 30-го Відділу у 1987 р. та всіляко спри - яла й допомагала першій голові відділу Ареті Ворох. Зі слів п. Наді, союзянки жваво взялися до роботи: провадили курси крою та шиття, ви - пікання калачів і розпису на склі; колядували у шпиталі; робили презентації вишиванок, іко - нопису від майстрів декоративно-прикладно - го мистецтва; видавали листівки до Першого Причастя, надсилали стипендійну допомогу та одяг для дітей з Івано-Франківська. Важливе місце в діяльности 30-го Відділу займала куль - турно-просвітницька робота. Зокрема у 1990 р. відбулася велика виставка вишиванок Миросла - ви Стахів, у різні роки організовувалися зустрічі з митцями, художниками та письменниками. Також союзянки ініціювали соціяльні проєкти, як допомога дитячим будинкам і постраждалим від повені 2008 р. в Україні. Надія Літепло не тільки долучалася до прове - дення заходів, але й намагалася зберегти відо - мості про все, що відбувалося у відділі. І безпо - середня робота з архівами для неї розпочалася з зустрічі з Христею Соновицькою, яка у 1988– 1989 рр. передала їй документи попередніх років. Упродовж 38 років п. Надія упорядкову - вала, архівувала та укладала отримані матеріа - ли. Працювала з ними ретельно, оскільки усві - домлювала: управління та збереження архівів має здійснюватися так, щоб збереглися автен - тичність, достовірність і цілісність документів, і щоб вони були зручними у використанні. І, на підтвердження серйозного та відповідального ставлення до цієї праці, ознайомилася з Універ - сальною декларацією про архіви, прийнятою Генеральною Асамблеєю Міжнародної Ради Архівів в Осло (2010) та схваленою 36-ю сесі - єю Генеральної Конференції ЮНЕСКО в Парижі (2011). Найактивнішою у роботі з архівними матерія - лами (документами, протоколами, світлинами
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
