Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАШЕ ЖИТТЯ • Березень-Квітень 2025 25 Мої «Кобзарі» Коли наближаються чергові Шевченківські ро - ковини, я виймаю з книжкової полиці Тарасів «Кобзар» і згадую собі те, що мені дороге і свя- те... Смакую Дочинцевими словами: «З кожним роком Шевченко пише все краще і краще...» Ті - шуся своїми усіма «Кобзарями», бо маю вдома не один! І кожен з них мені особливо дорогий. Перший Шевченків «Кобзар» куплений за свої студентські, «стипендійські» гроші. Другий — розкішне ювілейне видання «Коб- заря», згадка про перші роки роботи в Тлумаць - кій районній газеті «Злагода», як дарунок від головного архітектора міста Тлумача Василя Водославського. Цей особливий чоловік зали- шив по собі велику згадку у нашому місті — прекрасну церковну дзвіницю з музичним го- динником, який о 12 годині дня вигравав наш рідний гімн «Ще не вмерла України». Зі своєї домівки він нехотячи створив чудовий музей старовини, де найбільше переважали всілякого ґатунку годинники та будзіки. Кажу нехотячи, бо чоловік просто любив ремонтувати старі годин - ники. Цоркання всіх тих дзиґарків нагадувало хату-дзиґарок. Короною усього був музичний годинник на великій дзвіниці у місті Тлумач Іва- но-Франківської області! Наталія Слободян-Байдюк , довголітня підписниця журналу «Наше життя», Брансбург, Індіана І доки лунатиме в світі українське слово, доти щороку виходитиме нове видання «Кобзаря». Ілько Борщак. Третій «Кобзар» був подарунком від моєї дво- юрідної сестри Галини Мерени з італійського Риму, яка знає не одну Шевченкову поезію на пам’ять. До моєї колекції «Кобзарів» і приємних зга- док про них нещодавно додалася ще одна... Уже багато літ я займаюся дослідженням свого родоводу. А розпочалося воно з придбання фо- тоальбому «Книга мого роду» (Родинне дерево) видавництва «Старого Лева» двадцять літ тому. Сторінки цього родинного альбому, як «хто я», «характерні риси мого роду», «те, що поєднує мене з моїми коренями», «про мою землю», «мамина сторінка», «татова сторінка», «бабина, дідова» і т.д. просто спонукали до пошуку важ- ливої родинної інформації. Одна з тих нескін - ченних історій, які я збираю в окрему папку, бо вони всі просто не вміщаються до мого альбо- му, стосується Тараса Григоровича. Заповнивши майже половину сторінок свого родинного альбому, я багато що для себе від - крила. Найперше, хто я і від кого мені передав- ся хист до творчості. Цим завдячую дідові Гнату по татовій лінії, родині весільних музик і народ- них музикантів (дідо Гнат, не маючи музичної освіти, виготовляв цимбали, найкраще на них «Кобзарі» різних видань.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
