Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАШЕ ЖИТТЯ • Січень-Лютий 2025 23 йшла з болем рука об руку все життя. Як зізнава - лася вже доросла Леся в одному з листів матері, що довго тій нічого не писала, бо «так погано жилося в той час, що й описувати було б сумно, а брехати було б сором». Батьки і рідні тамували Лесин фізичний біль своєю безмежною до неї любов’ю, а ще – мож - ливістю здобувати нові знання. Леся жила на - сиченим і яскравим життям. Мала доступ до книжок, цікавих людей, подорожей, життєвих відкриттів. Вбирала в себе новий досвід і світ. Щоб на його основі формувати власну думку про все на світі. Мати сміливість мати власну думку Олена Пчілка свого часу так боялася, що гім - назія зіпсує їй дітей, що організувала їм домаш - ню освіту. Домашнє навчання в родині Косачів передбачало не лише початки грамоти, мате - матики, природничих наук і мистецтво. Косачів змалку вчили того, що ми зараз називаємо кри - тичним мисленням. Леся з дитинства навчилася не просто форму - вати власну думку. Вона мала також сміливість її висловлювати. А якщо треба, то аргументо - вано доводити й сприймати контраргументи. «Напевне я буду рада змінити своє недовір’я на симпатію, але се не робиться навмисне», — пи - сала Леся в одному з листів. І пояснювала, що для того, щоб змінити погляди на ту чи іншу річ, їй потрібно переконатися, що підстави для того існують. Вона не лише голосно й відверто висловлю - валася про інших сама (наприклад, не прихову - вала своєї нелюбові до текстів як Льва Толстого, так й Івана Нечуя-Левицького), але й відкрито виступала за критику. У листі до публіциста й критики Осипа Маковея, який перед тим з влас - ної ініціативи надіслав їй рецензію на її збірку «На крилах пісень», вона пише: «взагалі-то я рада, що мої вірші викликали критичну розмо - ву... [...] ...критика може більш потрібна для чи - таючих людей, ніж для самих писателів. Нашій літературі багато чого бракує, але найбільше бракує доброї і талановитої критики». Ну, а те, чого бракує, те треба й надолужувати. Окрім критики й критичного мислення, україн - ській літературі кінця ХІХ – початку ХХ століття ще й бракувало світового контексту. Література разом з письменниками «варилася у своєму соку» й оберталася навколо сто разів усіма опи - саних і переказаних сюжетів з життя народного. І ось тут Лесі стали в пригоді знання іноземних мов, навичка критично мислити, уміння дослу - хатися до критики, сміливість мати власну дум - ку й не боятися її втілювати. Усі пам’ятають зі школи, що Леся написала не - ймовірно поетичну (і не таку просту, як здається на перший погляд) «Лісову пісню», але мало хто знає, що вона також написала першу в україн - ській літературі психологічну драму «Блакитна троянда». І сіль цієї драми не стільки в тому, що її герої намагаються збагнути суть життя (для чого люди мусять жити?) і зрозуміти, що таке «нормальне» і чим воно від «ненормального» різниться, а в тому, що Леся мала сміливість відійти від усталених на той час в українській драматургії канонів. Вона створила драму про інтелігенцію в часи, коли улюбленою і єдино можливою темою українського письменства був «народ» і лише «народне» світобачення, смаки і вподобання. Вона мала сміливість ска - зати вголос, що інтелігенція не лише може мати інші смаки, потреби й запити, але ще й потребує інших літературних творів та інших тем. Це була така собі літературна міні-революція. Українські письменники, що зібрались у Полтаві на відкритті пам’ятника Котляревському. Фото 1903 р. Передній ряд (зліва направо): Михайло Ко - цюбинський, Леся Українка, Гнат Хоткевич; задній ряд: Василь Стефаник, Олена Пчілка, Михайло Старицький, Володимир Самійленко.
Page load link
Go to Top