Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
8 OUR LIFE • May 2024 Діалог з минулим «Наш ювілейний дарунок» Коли впорядковувала архів нашого часопи - су, натрапила на рукопис Лідії Бурачинської «Двадцять літ “Нашого життя”. Нарис історії». Відповідну статтю у журналах за 1960-ті роки я не знайшла. Тому лише зауважу, що в нарисі досить детально описано етапи становлення та зміни, яких зазнав наш часопис упродовж пер- ших двадцяти років існування. Серед іншого у статті згадується про допис, надрукований в «НЖ» за квітень 1964 р., що поданий як фейле- тон. У ньому йдеться про веселий епізод, який передував започаткуванню журналу. Один з підприємців Ню Йорку (який згадується як В. П. і, ймовірно, був Василем Пуйдою, якого ми згадували серед перших жертводавців журна- лу) запропонував управі СУА пожертву у $1000 на видання часопису за умови, що він матиме вплив на його вміст. Попри те, що така пожер- тва була суттєвою, управа від пропозиції відмо- вилася. Як написала Л. Бурачинська, така пози - ція управи «підприємцеві заімпонувала... і він пожертвою у $100 заохотив Головну Управу до видання». Справді, такий епізод з історії часо- пису — не надто «поважна» подія серед тих, які СУА пережив на своєму шляху. І жест В. П. був лише одним з останніх поштовхів до започат - кування часопису. Але є обставина, за яку наш журнал по-особливому має завдячувати саме В. П., який, приймаючи відмову управи дати йому право на формування вмісту друковано- го видання, сказав: «Пишіть про ваше життя». І йому відповіли: «Справді, це буде наше життя». Тож від тієї розмови і пішла назва часопису. А якщо в когось з наших читачів виникло бажання дізнатися більше про те, якими ще думками по- З архіву «Нашого життя», 1960 -ті роки 80 років тому наші попередники та засновники Союзу Укра- їнок Америки прийняли далекоглядне і принципово важливе рішення: започаткувати часопис «Наше життя». Завдання і мета його з роками зазнавала певних змін. Однак упродовж усього існування пріоритетно на його шпальтах друкують дописи про діяльність наших невтомних союзянок, знаходять місце для вістей з рідної України та розповідають про її під- тримку, розміщують матеріали про українську культуру й традиції. У ювілейний рік у кожному нашому випуску знайдете корот - кий опис однієї або кількох статей про те, чим і як жили наші союзянки упродовж одного з десятиліть нашого існування. Цей допис з такої серії базується на статті «Наш ювілейний дарунок» Осипи Грабовенської, що надрукована у нашому ча- сописі у січні 1964 року. Лариса Тополя , україномовний редактор ділилася Л. Бурачинська у рік 20-ліття «НЖ» — охоче надішлю зацифровану копією статті. Не полишаючи тему, що стосується історії «НЖ», зосереджуся на думках, які висловила у ювілейний 20-й рік Осипа Грабовенська, на той час пресова референтка Головної Управи СУА. Авторка розповідала, як «СУА різними шляхами у різних ділянках своєї праці» реалізовував одну з головних цілей — «виховати і на чужині пов- новартну українку, свідому свого призначення, ідейну й діяльну, яка рівночасно була б обізнана із модерними життєвими течіями», а також про «велике значення “Нашого Життя” не тільки як приємного й цікавого до читання журналу, але... як важливого організаційно-виховного засобу, що служить, допомагає і ширить ідеї СУА». Відтак — про збільшення обсягу журналу спочатку до 32 сторінок, а потім і до 40. Звичайно, такі зміни по- тягли за собою збільшення вартості журналу. Аби знайти додаткові кошти на його друк, «Екзекутива СУА постановила провести кампанію приєднання нових передплатниць», що проходила під гаслом «кожна з нас придбає одну передплатницю». Со- юзянки активно відгукнулися на заклик. Тому у кожному випуску «НЖ» упродовж 1964 року були короткі повідомлення з радісними звітами від від- ділів про те, що «число наших читачок зросло!». А чи не може бути прикладом до нашого 80-літ - тя звернення наших посестер з минулого: «Об- даруймо “Наше Життя” новою передплатницею, і це буде найкращий дар не тільки для журналу, але насамперед для всіх нас, цілого Союзу Укра- їнок Америки»!? Бо як тоді, так і тепер, «доля і майбутнє журналу — в руках наших читачок. І наша постава до важливого завдання розбудови журналу покаже, чи ми справді зрілі».
Page load link
Go to Top