Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАШЕ ЖИТТЯ • Червень 2024 33 «Синтетичний пошанівок»: чому і відколи Традиція не просто встановлювати пам`ятний знак на місці поховання людини, а і прикрашати це місце – на- правду не нова і давня. Кілька рослин (вишня, барві - нок, самшит) окрім функції «прикрасити», покликані ще і символізувати вічне життя душі того, чия це мо - гила. Вишня, до прикладу, висаджується як один з ет - нографічних різновидів мотиву «дерево життя»: щоби на дерево сідали птахи, клювали плоди і це буде по- мана загиблому. На Буковині обрядові поминальні хліби також називаються «деревце». Існує і приказка «піти у вишеньки», що означає «померти» — очевид - но, у минулому столітті традиція висаджувати саме вишню на цвинтарі була поширеною, що перетворю - вало його у справжній вишневий сад. Якщо помирала молода дівчина, їй «у головах» са- дили кущ калини, якщо парубок-вояк – березу. На- магалися не висаджувати такі деревні породи, які з часом розростаються кремезним стовбуром (тополя, дуб тощо), аби не порушити сусідніх могил. Проте дуб могли посадити як «поменник» про місце смерті (якщо це не кладовище, а, наприклад, поле). До сло- ва, першим живим пам`ятником Тарасові Шевченку є також дуб, висаджений полтавською «Громадою» у травні 1861 р. У романі Іллі Киріяка «Сини землі» читаємо, що ви - хідці з покутського краю привезли з собою за океан звичай прикрашати на Зелені свята могили родичів гірляндами з хвої та вічнозелених рослин, а також вінками з цих же гілок. Прикрашали таку гірлянду жи - вими або паперовими квітами. Звісно, сама прикра- са недовговічна, зате порівняно екологічна — для неї беруться гілки, що зламуються при розчищанні лісу, деревце спеціально не зрубується. Вочевидь, саме ця традиція — плетення хвойного вінка і прикрашання саморобними квітами — тран- Наступний після Великодня тиждень українці традиційно називають поминальним. У цей пе - ріод відвідують могили рідних, друзів і близьких. Щоб вшанувати їхню пам’ять, залишають на могилах великоднє частування для тих, хто пішов у засвіти, та моляться за упокій їхніх душ. На кладовищах проводять прибирання, щоб душі близьких бачили, що про них піклують - ся. Заздалегідь могилу упорядковують, а скорботу за тими, хто пішов у засвіти, проявля - ють, зокрема, насадженням чи покладанням квітів. Останніми роками все більше людей схи - ляються до думки, що такі квіти і рослини мають бути живими, справжніми. Іванна Стефʼюк (Олещук), кураторка етнографічного проєкту «Спадщина» Буковинського центру культури та мистецтва, докторка філософії у галузі філології, письменниця Калина на могилі матері Шевченка у селі Шевченкове.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
