Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАШЕ ЖИТТЯ • Червень 2024 33 «Синтетичний пошанівок»: чому і відколи Традиція не просто встановлювати пам`ятний знак на місці поховання людини, а і прикрашати це місце – на- правду не нова і давня. Кілька рослин (вишня, барві - нок, самшит) окрім функції «прикрасити», покликані ще і символізувати вічне життя душі того, чия це мо - гила. Вишня, до прикладу, висаджується як один з ет - нографічних різновидів мотиву «дерево життя»: щоби на дерево сідали птахи, клювали плоди і це буде по- мана загиблому. На Буковині обрядові поминальні хліби також називаються «деревце». Існує і приказка «піти у вишеньки», що означає «померти» — очевид - но, у минулому столітті традиція висаджувати саме вишню на цвинтарі була поширеною, що перетворю - вало його у справжній вишневий сад. Якщо помирала молода дівчина, їй «у головах» са- дили кущ калини, якщо парубок-вояк – березу. На- магалися не висаджувати такі деревні породи, які з часом розростаються кремезним стовбуром (тополя, дуб тощо), аби не порушити сусідніх могил. Проте дуб могли посадити як «поменник» про місце смерті (якщо це не кладовище, а, наприклад, поле). До сло- ва, першим живим пам`ятником Тарасові Шевченку є також дуб, висаджений полтавською «Громадою» у травні 1861 р. У романі Іллі Киріяка «Сини землі» читаємо, що ви - хідці з покутського краю привезли з собою за океан звичай прикрашати на Зелені свята могили родичів гірляндами з хвої та вічнозелених рослин, а також вінками з цих же гілок. Прикрашали таку гірлянду жи - вими або паперовими квітами. Звісно, сама прикра- са недовговічна, зате порівняно екологічна — для неї беруться гілки, що зламуються при розчищанні лісу, деревце спеціально не зрубується. Вочевидь, саме ця традиція — плетення хвойного вінка і прикрашання саморобними квітами — тран- Наступний після Великодня тиждень українці традиційно називають поминальним. У цей пе - ріод відвідують могили рідних, друзів і близьких. Щоб вшанувати їхню пам’ять, залишають на могилах великоднє частування для тих, хто пішов у засвіти, та моляться за упокій їхніх душ. На кладовищах проводять прибирання, щоб душі близьких бачили, що про них піклують - ся. Заздалегідь могилу упорядковують, а скорботу за тими, хто пішов у засвіти, проявля - ють, зокрема, насадженням чи покладанням квітів. Останніми роками все більше людей схи - ляються до думки, що такі квіти і рослини мають бути живими, справжніми. Іванна Стефʼюк (Олещук), кураторка етнографічного проєкту «Спадщина» Буковинського центру культури та мистецтва, докторка філософії у галузі філології, письменниця Калина на могилі матері Шевченка у селі Шевченкове.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
