Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
16 OUR LIFE • June 2024 ємною інструкцією, де вказувалося, що родинне поєднання «смоленської шляхти» (тобто, біло - руської. – В. С.) з «малоросійськими жителями» не відповідає їхнім інтересам, натомість «наба- гато пристойніше і корисніше, щоб малоросій - ський народ мав охоту вступати у шлюбні зв’язки з нашим великоруським народом... Велимо вам, щоб ви... секретно... доклали особливу працю відводити малоросіян від зв’язків зі смольняна - ми, поляками та іншими зарубіжними жителя- ми, а спонукати їх майстерно вступати у зв’язки з великоросіянами». Тому перелік спільних шлюбів дітей козацьких старшин з великоросіянами зайняв би чимало місця. Останній гетьман України Кирило Розу- мовський також був одружений на росіянці, а його діти вже були, зрозуміло, «рускімі». Те ж саме траплялося й з численною плеядою діячів культури й освіти, чиновництва, яких молодими забрали з України до столиці імперії, де вони одружувалися, як правило, на росіянках і працю - вали на зміцнення російського самодержавства. Але оскільки даний спосіб не міг швидко дати остаточний результат, то Катерина ІІ 1764 р. ви - магає від князя Вяземського діяти рішучіше, щоб Україну, Ліфляндію, Фінляндію й Смоленщину «найлегшими способами призвести до того, щоб вони обрусіли і перестали дивитися, як вов- ки в лісі». Особливу увагу було звернуто на Кримський півострів, який після підступного завоювання його росією був внесений до складу Катери - нославської губернії, тобто до народногоспо- дарського комплексу України. Намагаючись не допустити повної колонізації цього реґіону українцями, князь Потьомкін вимагав заселен - ня півострова «російськими вихідцями з метою зміцнення за росією та обрусіння приєднаних областей». Витягуючи українську еліту в московщину, цар- ське самодержавство масово надсилало на тере- ни компактного українського розселення велико- росів, які дуже часто одружувалися там з нашими дівчатами й вивозили потім їх на північ. Багато ж чиновників-великоросів, залишаючись тут, на- самперед в українських містах, створювали пре - цеденти для задоволення їхніх особистих духов- них потреб через створення мережі відповідних російськомовних культурно-освітніх закладів. Небезпеку винародовлення українців розу- міли свідомі українці, зокрема й ті, що пере - бували при царському дворі. Не хто інший, як найбільш довірена особа Катерини ІІ – її особи- стий секретар, а потім канцлер Російської імпе- рії Олександр Безбородько (який, до речі, так і залишився неодруженим) радив українським старшинам: «Хай не мають собі жінок від синів чужих». Тож саме наслідки цієї продуманої політики царської влади щодо розчинення українства в російськомовному середовищі, а відтак посту- пового зникнення нашого народу так вразили Тараса Шевченка, що він присвятив цій про- блемі окремий твір, у якому прямо вказав на згубність спільних шлюбів українців з велико- росами. У відомій поемі «Катерина», як нам здається, Шевченка найбільше болить те, що знеславлена українська дівчина, буде втрачена для рідного народу: «Тойді Катерина Буде собі московкою, Забудеться горе...» Повторюємо: це та сюжетна лінія, яка є чи не найвизначаль- нішою в даному творі, хоч і досі обійдена ана- літиками. Може тому, що виражена одним сло- вом? Але воно б’є, на наш погляд, надзвичайно сильно, може сильніше за багато томів. У ньо- му тривога не тільки за тогочасне становище, а й зболений погляд у майбутнє рідного наро- ду, оскільки непокоїть поета і те, що Катерина «муштрує у запічку Московського сина», який також може бути втраченим для української нації. У цих кількох рядках Шевченко справді зумів надзвичайно гостро поставити проблему, яка дамокловим мечем уже висіла над україн- ством не одне століття. А ще більше її загострили російські більшови - ки, котрі протягом усього свого владарювання добивалися створення нової радянської лю- дини, у світоглядних напрямних якої фактично закладалися ідеї «руского міра». Після розвалу СРСР вони були пристосовані до нової ситуації й стали програмою відновлення Російської імперії зі статусом світової наддержави. Проте керманичі з Москви не врахували од- ного: за понад 30 останніх років громадяни не - залежної України мали можливість дізнатися чимало історичної правди про власне минуле. Їм багато відкрилося: хто вони, за що і ким були закуті їхні предки. А нинішня російська агресія їх остаточно переконала, що вони — окремішня нація, яка зі своїх витоків має власний шлях роз - витку, де немає місця ні для «старшої сестри», ні для «старшого брата»...
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
