Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
16 OUR LIFE • June 2024 ємною інструкцією, де вказувалося, що родинне поєднання «смоленської шляхти» (тобто, біло - руської. – В. С.) з «малоросійськими жителями» не відповідає їхнім інтересам, натомість «наба- гато пристойніше і корисніше, щоб малоросій - ський народ мав охоту вступати у шлюбні зв’язки з нашим великоруським народом... Велимо вам, щоб ви... секретно... доклали особливу працю відводити малоросіян від зв’язків зі смольняна - ми, поляками та іншими зарубіжними жителя- ми, а спонукати їх майстерно вступати у зв’язки з великоросіянами». Тому перелік спільних шлюбів дітей козацьких старшин з великоросіянами зайняв би чимало місця. Останній гетьман України Кирило Розу- мовський також був одружений на росіянці, а його діти вже були, зрозуміло, «рускімі». Те ж саме траплялося й з численною плеядою діячів культури й освіти, чиновництва, яких молодими забрали з України до столиці імперії, де вони одружувалися, як правило, на росіянках і працю - вали на зміцнення російського самодержавства. Але оскільки даний спосіб не міг швидко дати остаточний результат, то Катерина ІІ 1764 р. ви - магає від князя Вяземського діяти рішучіше, щоб Україну, Ліфляндію, Фінляндію й Смоленщину «найлегшими способами призвести до того, щоб вони обрусіли і перестали дивитися, як вов- ки в лісі». Особливу увагу було звернуто на Кримський півострів, який після підступного завоювання його росією був внесений до складу Катери - нославської губернії, тобто до народногоспо- дарського комплексу України. Намагаючись не допустити повної колонізації цього реґіону українцями, князь Потьомкін вимагав заселен - ня півострова «російськими вихідцями з метою зміцнення за росією та обрусіння приєднаних областей». Витягуючи українську еліту в московщину, цар- ське самодержавство масово надсилало на тере- ни компактного українського розселення велико- росів, які дуже часто одружувалися там з нашими дівчатами й вивозили потім їх на північ. Багато ж чиновників-великоросів, залишаючись тут, на- самперед в українських містах, створювали пре - цеденти для задоволення їхніх особистих духов- них потреб через створення мережі відповідних російськомовних культурно-освітніх закладів. Небезпеку винародовлення українців розу- міли свідомі українці, зокрема й ті, що пере - бували при царському дворі. Не хто інший, як найбільш довірена особа Катерини ІІ – її особи- стий секретар, а потім канцлер Російської імпе- рії Олександр Безбородько (який, до речі, так і залишився неодруженим) радив українським старшинам: «Хай не мають собі жінок від синів чужих». Тож саме наслідки цієї продуманої політики царської влади щодо розчинення українства в російськомовному середовищі, а відтак посту- пового зникнення нашого народу так вразили Тараса Шевченка, що він присвятив цій про- блемі окремий твір, у якому прямо вказав на згубність спільних шлюбів українців з велико- росами. У відомій поемі «Катерина», як нам здається, Шевченка найбільше болить те, що знеславлена українська дівчина, буде втрачена для рідного народу: «Тойді Катерина Буде собі московкою, Забудеться горе...» Повторюємо: це та сюжетна лінія, яка є чи не найвизначаль- нішою в даному творі, хоч і досі обійдена ана- літиками. Може тому, що виражена одним сло- вом? Але воно б’є, на наш погляд, надзвичайно сильно, може сильніше за багато томів. У ньо- му тривога не тільки за тогочасне становище, а й зболений погляд у майбутнє рідного наро- ду, оскільки непокоїть поета і те, що Катерина «муштрує у запічку Московського сина», який також може бути втраченим для української нації. У цих кількох рядках Шевченко справді зумів надзвичайно гостро поставити проблему, яка дамокловим мечем уже висіла над україн- ством не одне століття. А ще більше її загострили російські більшови - ки, котрі протягом усього свого владарювання добивалися створення нової радянської лю- дини, у світоглядних напрямних якої фактично закладалися ідеї «руского міра». Після розвалу СРСР вони були пристосовані до нової ситуації й стали програмою відновлення Російської імперії зі статусом світової наддержави. Проте керманичі з Москви не врахували од- ного: за понад 30 останніх років громадяни не - залежної України мали можливість дізнатися чимало історичної правди про власне минуле. Їм багато відкрилося: хто вони, за що і ким були закуті їхні предки. А нинішня російська агресія їх остаточно переконала, що вони — окремішня нація, яка зі своїх витоків має власний шлях роз - витку, де немає місця ні для «старшої сестри», ні для «старшого брата»...
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
