Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
10 OUR LIFE • June 2024 Поки дихаю — сподіваюсь Приморськ знаходиться на березі Азовського моря, на одній береговій лінії з Маріуполем, Бердянськом та недалеко від Мелітополя. У мі - сті росіяни були вже на другий день активних воєнних дій, тобто 25 лютого 2022 р. Спершу транзитом військової техніки, а з початком бе - резня (не без допомоги місцевих зрадників) поступово «обжили» територію. Найперши - ми, хто перейшов на сторону загарбників, були представники правоохоронних органів (не всі, але значна частина). Вони володіли інформаці - єю про місцевих проукраїнських активістів й ра- зом з прибулими представниками ФСБ почали їх арештовувати. На запитання щодо кількості заарештованих громадян, голова Приморської військової адміністрації відповіла так: «Така ін- формація знаходиться у Мінреінтеграції. Вона не розголошується. Але з неофіційних джерел зна - ємо про велику кількість наших співгромадян, яких було викрадено, вони пройшли полон та катування через проукраїнську позицію». З перших днів окупації мешканці міста нама- гались активно протистояти агресору: виходили на мітинги, організовувалися у патрульні дружи- ни, надавали гуманітарну допомогу біженцям з Маріуполя (які через бомбардування величез- ним потоком у той час виїжджали зі свого міста) та соціально незахищеним верствам населення. Через невизначеність, розпач і страх люди стали масово виїжджати зі своїх домівок на територію, Наталія Лякішева , журналістка, 91-й Відділ, Бетлегем, Пенсільванія Я нещодавно приїхала до Америки і вступила до СУА, чим дуже задоволена. Моя стаття — про життя українців в окупації. Уже минуло понад два роки, як моє місто Приморськ, де я наро - дилась, виросла і проживала, захопили російські окупанти. У пресі мало пишуть про життя українців, які вимушені жити під гнітом російської навали. Влада росії боїться правдивої інфор - мації. Телефони мешканців окупованої території прослуховуються та перевіряються. Будь-яке повідомлення, що не узгоджується із загальноросійською доктриною (на кшталт «як стало добре жити українцям після приходу «руского міру»), може стати фатальним. Людей затриму - ють, арештовують, катують, садять до в'язниці, забирають майно. Росіяни створили безліч інформаційних «ботів», каналів, де в режимі онлайн легко можна донести на людей, які лояль - но ставляться до української влади та очікують на звільнення. Таких називають «ждунами», постійно нагадують, що вони небезпечні для суспільства. Спілкування телефоном, передаван - ня правдивої інформації знайомим, що залишились на тимчасово окупованій території, також дуже небезпечне. У цій статті я описую те, що бачила сама, перебуваючи деякий час в окупації, а також почула від голови Приморської військової адміністрації Світлани Македонської. підконтрольну Україною. Росіяни перешкоджали цьому — затримували людей на блокпостах, про- водили обшуки, допитували та знущалися. «Після окупації території з громади виїхало 60 % насе- лення, — розповіла Світлана Македонська. — Пе - реважно це працездатне населення, родини з дітьми». Більшість з них виїхали на вільну терито- рію України та осіла у містах Запоріжжя, Дніпро, Київ, а також на Дніпропетровщині, Київщині, Черкащині, Полтавщині, Чернігівщині, Буковині, Прикарпатті, Закарпатті тощо. Тисячі людей пе- ремістились за кордон та до тепер проживають у Польщі, Німеччині, Чехії, Болгарії, Ірландії, Ні- дерландах, Фінляндії, Угорщині, США, Туреччині, Великій Британії». Через повномасштабний від- тік населення на окупованих територіях виникли проблеми з фахівцями, особливо специфічних професій освіти, культури та медицини. Так, ди- ректором відділу культури в Приморській грома- ді призначено людину, що не має вищої освіти. Відомо, що цей чоловік до війни торгував пивом. Така сама історія з педагогічним складом та ме- дичними працівниками. Представники «руского міра» довго шукали когось із місцевих, щоб поста- вити головою окупаційної влади в громаді, але ні- хто не погодився стати мішенню для прокльонів. У підсумку, керівником Приморської окупаційної громади став колаборант із Маріуполя. Пропаганда рф намагається зробити гарну картинку із того, що відбувається на окупова-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
