Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
10 OUR LIFE • June 2024 Поки дихаю — сподіваюсь Приморськ знаходиться на березі Азовського моря, на одній береговій лінії з Маріуполем, Бердянськом та недалеко від Мелітополя. У мі - сті росіяни були вже на другий день активних воєнних дій, тобто 25 лютого 2022 р. Спершу транзитом військової техніки, а з початком бе - резня (не без допомоги місцевих зрадників) поступово «обжили» територію. Найперши - ми, хто перейшов на сторону загарбників, були представники правоохоронних органів (не всі, але значна частина). Вони володіли інформаці - єю про місцевих проукраїнських активістів й ра- зом з прибулими представниками ФСБ почали їх арештовувати. На запитання щодо кількості заарештованих громадян, голова Приморської військової адміністрації відповіла так: «Така ін- формація знаходиться у Мінреінтеграції. Вона не розголошується. Але з неофіційних джерел зна - ємо про велику кількість наших співгромадян, яких було викрадено, вони пройшли полон та катування через проукраїнську позицію». З перших днів окупації мешканці міста нама- гались активно протистояти агресору: виходили на мітинги, організовувалися у патрульні дружи- ни, надавали гуманітарну допомогу біженцям з Маріуполя (які через бомбардування величез- ним потоком у той час виїжджали зі свого міста) та соціально незахищеним верствам населення. Через невизначеність, розпач і страх люди стали масово виїжджати зі своїх домівок на територію, Наталія Лякішева , журналістка, 91-й Відділ, Бетлегем, Пенсільванія Я нещодавно приїхала до Америки і вступила до СУА, чим дуже задоволена. Моя стаття — про життя українців в окупації. Уже минуло понад два роки, як моє місто Приморськ, де я наро - дилась, виросла і проживала, захопили російські окупанти. У пресі мало пишуть про життя українців, які вимушені жити під гнітом російської навали. Влада росії боїться правдивої інфор - мації. Телефони мешканців окупованої території прослуховуються та перевіряються. Будь-яке повідомлення, що не узгоджується із загальноросійською доктриною (на кшталт «як стало добре жити українцям після приходу «руского міру»), може стати фатальним. Людей затриму - ють, арештовують, катують, садять до в'язниці, забирають майно. Росіяни створили безліч інформаційних «ботів», каналів, де в режимі онлайн легко можна донести на людей, які лояль - но ставляться до української влади та очікують на звільнення. Таких називають «ждунами», постійно нагадують, що вони небезпечні для суспільства. Спілкування телефоном, передаван - ня правдивої інформації знайомим, що залишились на тимчасово окупованій території, також дуже небезпечне. У цій статті я описую те, що бачила сама, перебуваючи деякий час в окупації, а також почула від голови Приморської військової адміністрації Світлани Македонської. підконтрольну Україною. Росіяни перешкоджали цьому — затримували людей на блокпостах, про- водили обшуки, допитували та знущалися. «Після окупації території з громади виїхало 60 % насе- лення, — розповіла Світлана Македонська. — Пе - реважно це працездатне населення, родини з дітьми». Більшість з них виїхали на вільну терито- рію України та осіла у містах Запоріжжя, Дніпро, Київ, а також на Дніпропетровщині, Київщині, Черкащині, Полтавщині, Чернігівщині, Буковині, Прикарпатті, Закарпатті тощо. Тисячі людей пе- ремістились за кордон та до тепер проживають у Польщі, Німеччині, Чехії, Болгарії, Ірландії, Ні- дерландах, Фінляндії, Угорщині, США, Туреччині, Великій Британії». Через повномасштабний від- тік населення на окупованих територіях виникли проблеми з фахівцями, особливо специфічних професій освіти, культури та медицини. Так, ди- ректором відділу культури в Приморській грома- ді призначено людину, що не має вищої освіти. Відомо, що цей чоловік до війни торгував пивом. Така сама історія з педагогічним складом та ме- дичними працівниками. Представники «руского міра» довго шукали когось із місцевих, щоб поста- вити головою окупаційної влади в громаді, але ні- хто не погодився стати мішенню для прокльонів. У підсумку, керівником Приморської окупаційної громади став колаборант із Маріуполя. Пропаганда рф намагається зробити гарну картинку із того, що відбувається на окупова-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
