Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
36 OUR LIFE • November 2023 НАШЕ ХАРЧУВАННЯ «А на столі покладеш хліб показний...» (Вихід, 25:30) Наталія Байдюк, довголітня підписниця журналу «Наше життя», Бравнсбург, штат Індіана Якби запитати тих, хто пройшов Голодомор, чим пахне життя, вони б напевне відпові - ли: «Хлібом». І запевнили б, що ніякий шматок золота не переважить скибку хліба. А ще додали б, що він є гіркий прошений, солодкий зароблений, білий дарований, чорний позиче - ний, солоний горьований. Хіба що легкого немає. То ж, тримаючи в руці окраєць святого для нашої країни хліба, не забуваймо про тих, хто помер через його нестачу, а також вша - нуємо тих, хто за нього та нашу неньку Україну віддав своє життя. І постійно молімося: «Сійся-родися, жито-пшениця та всяка пашниця... Дай, Боже!». Жито є традиційною культурою для України. Його українці вирощували з давніх-давен і були переконані, що воно не тільки всіх годує, але й до - дає здоров`я. У моєму селі Гринівці, що на Фран - ківщині, до тепер зберігся звичай посипати житом молоду пару на весіллі. А старші люди можуть розказати, як у скрутні часи голоду та війни гоїли рани житнім борошном, додаючи до нього пече - ну в печі цибулю і мед. І до нині сухі шматочки житнього хліба використовують для приготування смачного квасу влітку. Також старші люди з мого села казали: «Добра та ґаздиня, яка вміє з житньої муки спекти пше - ничний хліб!» Таке зрозуміє лише той, хто ко - ли-небудь пробував його пекти. У мене вдома хліб пікся у печі, але тільки пишний пшеничний, який через кілька днів мав запах дріжджів. До печі тато заготовляв довгі грабові дрова — вони найкраще тримали жар. Я ж «закохалася» у житньо-пшенич - ний, що його мої батьки якось принесли з весілля у сусідньому селі Чорнолізці, звідки походив татів родовід. Той хліб був великий і круглий. А такий смачний, що його б їла і їла! Не раз пробувала спекти такий самий, та в мене все якась глина ви - ходила. Але я не здавалася — і таки навчилася. Для своєї родини я частіше випікаю житньо-пше - ничний хліб із зернами льону, соняшнику, меле - ним кмином. Такий хліб не тільки легше пекти, він ще й краще смакує. Це не просто хліб, це — лі - карство! А ще житній хліб має дещо кислий смак. Тому він більше смакує з салом, борщем, оселед - цем, холодцем. Я пригадую, як кілька років тому у нас вдома (вже тут, в Америці) побував у гостях америка - нець. Це був поважний, у роках чоловік. Перше, на що він звернув увагу за столом, то на домаш - ній житній хліб. Він встав, зговорив молитву, по - дякував Богу за їжу на столі. Аж тоді ми взялися до трапези. Цього чоловіка незадовго не стало, а спогади про нього залишилися у моїй пам’яті. Чи можу я сказати про себе, що я добре вмію пекти хліб на заквасці? Ні, не можу! І я зрозуміла це, коли почала більше читати, вивчати, досліджу - вати мистецтво випікання такого хліба. Але що я добре знаю — житній хліб відчуває не лише якість борошна, температуру в хаті і на дворі. Найдужче такий хліб відчуває душевний стан людини, яка зі - бралася пекти його! Якщо не вірите мені, на собі переконайтеся! А потім мені скажете, що у госпо - дині, яка з якихось причин злиться або знервова - на, ніколи не вийде гарного хліба! Полюбивши свою «хлібну працю», я зрозуміла, що це не так робота, як медитація для заспокоєння. Одного разу наш 11-річний небіж, прийшовши зі школи, застав мене біля печі з хлібом, який вже був готовим до випікання. Хлібчик так гарно викис! І, «вишиваючи» на ньому свої взори, я приговорю - вала до нього: «Печися, хлібино, гарна та пишна, буде тебе їсти вся наша родина!» Наш малий небіж Андрійко, погостювавши в нас трохи, пішов додо - му. А вдома заявив: «Я знаю, мамо, чому в тітки На - талі вдається такий гарний хліб! Вона до нього при - говорює!» Ми всі посміхнулися. А я подумала про себе: «Таки так... устами дитини говорить істина». То ж усім раджу прислухатися до слів нашого Григорія Сковорода: «Полюби те, що робиш, і в тобі засіяє Світло». І нехай така порада пригаду - ється нам не тільки тоді, коли беремося за одне з найсвятіших дійств — випікання хліба, але завж - ди, як тільки починаємо щось робити.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
