Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
36 OUR LIFE • November 2023 НАШЕ ХАРЧУВАННЯ «А на столі покладеш хліб показний...» (Вихід, 25:30) Наталія Байдюк, довголітня підписниця журналу «Наше життя», Бравнсбург, штат Індіана Якби запитати тих, хто пройшов Голодомор, чим пахне життя, вони б напевне відпові - ли: «Хлібом». І запевнили б, що ніякий шматок золота не переважить скибку хліба. А ще додали б, що він є гіркий прошений, солодкий зароблений, білий дарований, чорний позиче - ний, солоний горьований. Хіба що легкого немає. То ж, тримаючи в руці окраєць святого для нашої країни хліба, не забуваймо про тих, хто помер через його нестачу, а також вша - нуємо тих, хто за нього та нашу неньку Україну віддав своє життя. І постійно молімося: «Сійся-родися, жито-пшениця та всяка пашниця... Дай, Боже!». Жито є традиційною культурою для України. Його українці вирощували з давніх-давен і були переконані, що воно не тільки всіх годує, але й до - дає здоров`я. У моєму селі Гринівці, що на Фран - ківщині, до тепер зберігся звичай посипати житом молоду пару на весіллі. А старші люди можуть розказати, як у скрутні часи голоду та війни гоїли рани житнім борошном, додаючи до нього пече - ну в печі цибулю і мед. І до нині сухі шматочки житнього хліба використовують для приготування смачного квасу влітку. Також старші люди з мого села казали: «Добра та ґаздиня, яка вміє з житньої муки спекти пше - ничний хліб!» Таке зрозуміє лише той, хто ко - ли-небудь пробував його пекти. У мене вдома хліб пікся у печі, але тільки пишний пшеничний, який через кілька днів мав запах дріжджів. До печі тато заготовляв довгі грабові дрова — вони найкраще тримали жар. Я ж «закохалася» у житньо-пшенич - ний, що його мої батьки якось принесли з весілля у сусідньому селі Чорнолізці, звідки походив татів родовід. Той хліб був великий і круглий. А такий смачний, що його б їла і їла! Не раз пробувала спекти такий самий, та в мене все якась глина ви - ходила. Але я не здавалася — і таки навчилася. Для своєї родини я частіше випікаю житньо-пше - ничний хліб із зернами льону, соняшнику, меле - ним кмином. Такий хліб не тільки легше пекти, він ще й краще смакує. Це не просто хліб, це — лі - карство! А ще житній хліб має дещо кислий смак. Тому він більше смакує з салом, борщем, оселед - цем, холодцем. Я пригадую, як кілька років тому у нас вдома (вже тут, в Америці) побував у гостях америка - нець. Це був поважний, у роках чоловік. Перше, на що він звернув увагу за столом, то на домаш - ній житній хліб. Він встав, зговорив молитву, по - дякував Богу за їжу на столі. Аж тоді ми взялися до трапези. Цього чоловіка незадовго не стало, а спогади про нього залишилися у моїй пам’яті. Чи можу я сказати про себе, що я добре вмію пекти хліб на заквасці? Ні, не можу! І я зрозуміла це, коли почала більше читати, вивчати, досліджу - вати мистецтво випікання такого хліба. Але що я добре знаю — житній хліб відчуває не лише якість борошна, температуру в хаті і на дворі. Найдужче такий хліб відчуває душевний стан людини, яка зі - бралася пекти його! Якщо не вірите мені, на собі переконайтеся! А потім мені скажете, що у госпо - дині, яка з якихось причин злиться або знервова - на, ніколи не вийде гарного хліба! Полюбивши свою «хлібну працю», я зрозуміла, що це не так робота, як медитація для заспокоєння. Одного разу наш 11-річний небіж, прийшовши зі школи, застав мене біля печі з хлібом, який вже був готовим до випікання. Хлібчик так гарно викис! І, «вишиваючи» на ньому свої взори, я приговорю - вала до нього: «Печися, хлібино, гарна та пишна, буде тебе їсти вся наша родина!» Наш малий небіж Андрійко, погостювавши в нас трохи, пішов додо - му. А вдома заявив: «Я знаю, мамо, чому в тітки На - талі вдається такий гарний хліб! Вона до нього при - говорює!» Ми всі посміхнулися. А я подумала про себе: «Таки так... устами дитини говорить істина». То ж усім раджу прислухатися до слів нашого Григорія Сковорода: «Полюби те, що робиш, і в тобі засіяє Світло». І нехай така порада пригаду - ється нам не тільки тоді, коли беремося за одне з найсвятіших дійств — випікання хліба, але завж - ди, як тільки починаємо щось робити.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
