Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАШЕ ЖИТТЯ • Листопад 2023 35 ви. Аж раптом з неї показалися дивні довгуваті мордочки.. — Хто це? – перелякано запитало Мишеня і сховалося у Мами за спиною. — Наче й схожі на нас, але мають іншу подобу, та ще й розмовля- ють дивною мовою. — Це також мишки, але польові, — заспокої - ла сина Мама. — Вони живуть на полях і луках. Справді, вони трохи відрізняються від нас. Але ми спробуємо з ними порозумітися. Польові миші зацікавлено спостерігали за Ма- мою, Мишеням й іншими лісовими прибульця- ми. І, спочатку побоюючись, а потім — сміли- віше, почали пригощали новоприбулих різним насінням, горішками та іншою їжею, якої Мише - ня ніколи не бачило. — Скуштуй, — Мама дала Мишеняті жменьку дивного насіння. Мишеня не хотіло пробувати його на смак. Але згадало про тата, про те, що обіцяло Мамі бути відважним героєм, що іноді треба робити не те, що хочеться, але те, що треба, і відважно почало їсти. — А воно смачне! — пропищало Мишенятко після того, як відгризло шматочок. — Не таке, як удома, але мені подобається. Одна сім’я польових мишей запросила Маму з Мишеням до себе додому. Двоє їхніх діток вирі- шили тимчасово пожити в одній кімнаті, а іншу запропонували гостям, які прийшли з лісу. То ж Мама й Мишеня мали можливість увесь час були разом. — Мені все одно більше подобалося вдома, — якогось вечора побідкалося Мишеня й міцно пригорнулося до Мами. — І мені, — зітхаючи, відповідала Мама. — Я також дуже люблю наш дім і хвилююся, чи все вдома в порядку. Однак поки що в лісі небезпеч - но жити, та й із їжею там проблема. А тут ми зу- стріли нових друзів, які допомагають і підтриму- ють нас. Он яким смачним насінням пригостили! Мишеня розуміло, що так воно і є. Однак все одно сумувало за домом, татом, своїми іграш- ками й друзями. Діти польових мишей охоче ді - лилися з ним одягом та іграшками. Але Мишеня бентежило те, що треба одягати чужий одяг, гра- тися чужими іграшками, їсти з чужої мисочки... І сум настільки переповнив серце, що аж сльоза збігла по його щоці. Проте, пригадавши, що має бути героєм, Мишеня сказало вголос: — Герої також можуть сумувати... — Авжеж, — підтримала його слова Мама. — І навіть плакати можуть. Мишеня пригорнулося до Мами та притулило свого мокрого носика до маминої щоки. — Знаю, що тобі зараз нелегко, — поцілувала Мама сина у маківку. — Іноді ми потрапляємо в обставини, які змінити не можемо. Але бути ра- зом з татом у нашій оселі поки що неможливо. Мишеня помітило, що по Маминих щоках та- кож потекли сльози. Тому дістало з кишеньки серветку і дуже зраділо, що у той тривожний день, коли покидало свій дім, вклало у мішечок з речами і фотографію тата. — Мамо, — пропищало Мишеня. — Подиви - ся, наш татко герой, і ти також героїня! І я буду вашим відважним сином-героєм. Обіцяю більше не вередувати і не плакати. — От і добре. Напиши таткові про це, і намалюй нас усіх разом, — підтримала Мишеня Мама. І, трохи подумавши, додала: — Ми ж маємо робити те, що нам під силу. Нумо приготуємо борщик для польових ми- шей — такий самий, як готували у лісі перед тим, як покинути наш дім! Так і зробили. Хіба що цього разу Мишеня ще завзятіше допомагало Мамі. Коли ж у борщ ки - нули останні прянощі, його аромат наповнив не тільки домівку, але й рознісся галявиною. На па - хощі спочатку прибігло маленьке польове мише - ня, услід за ним його Мама, а далі й сусіди. Усі куштувати невідому для них їжу та прицмокува - ли язиками від насолоди. То ж усім стало веселі - ше, і Мишеня забуло про свій сум. — Ви не хвилюйтеся, коли у лісі настане спо- кій, ми допоможемо вам облаштувати нове жит - ло, — сказала польова мишка. — А з насіння, яким ми вас пригощали, виростуть чудові дере - ва. На них птахи знову будуватимуть колиски для своїх пташенят. І все обов’язково буде добре!
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
