Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
34 OUR LIFE • November 2023 Про Мишеня, яке хотіло стати відважним Стояв прохолодний осінній день. З дерев, де ще недавно пташки облаштовували гніздечка для своїх пташенят, осипалося листя. Лісом вко- тре пронісся гуркіт. І від гучного «Бах-бах-бах» у помешканні задвигтіли стіни і посипалася стеля. Маленьке Мишеня зі страху міцно притулилося до Мами. — Мамо, мені страшно. — Мені також, — відповіла Мама. — Але ти по- глянь, яке у нас тепле хутро і як затишно тобі у моїх обіймах. Мишеня витерло сльози та ще сильніше при - горнулося до Мами. — Ми не можемо вплинути на те, що відбува- ються навколо. — сказала Мама. — Тому будемо робити хоча б те, що нам під силу і в чому маємо потребу. Ну ж бо, приготуємо борщик! Мишеня стало допомагати Мамі. Найбільше йому сподобалося рівно й тонко нарізати моркву кружечками, а також терти бурячок, від якого за- фарбовувалися долоньки. Готувати разом із Ма- мою було так приємно, що Мишеня перестало звертати увагу на гуркіт. Коли приготування борщу закінчилося, Мама і Мишеня поїли самі та охоче пригостили ним сусідів, які також були налякані вибухами. Після тарілочки теплого борщу усім стало легше. Як вибух стався зовсім поряд і двері їхньої до- мівки відчинилися навстіж, Мама заметушилася. — Мишенятко, збери свої найнеобхідніші речі в один мішечок. Ми мусимо пошукати безпечні - ший дім для проживання. — Мамо, я не хочу! — жалібно пропищало Ми - шеня. — Мені тут так гарно! — Розумію тебе, мій любий, — сказала Мама. — Але іноді ми маємо робити і те, чого не хочемо. Мишеня розплакалося, коли зрозуміло, що йому доведеться залишити всі свої іграшки та Казка для дітей під час війни Створена за казкою «Герої також плачуть» (джерело: Полтавський обласний центр громадського здоров’я, oiacms.poltava.ua) книжки і взяти з собою лише свого улюбленого м’якого кролика. — Це ж лише речі, — заспокоювала Мама. — Усе можна буде придбати знову. Найголовніше, що ми є один в одного. — А чому тато не йде з нами? — запитало Ми - шеня. — Наш тато — воїн. Він залишиться тут, бо має захищати наш дім, аби ми мали куди поверну - тися. Він сильний і розсудливий, він — герой, а герої є відважні, бо щодня долають страх. — Я хочу, аби він пішов з нами! — Я також цього хочу, але іноді доводиться відмовлятися від своїх бажань. — Тоді я також спробую бути відважним геро- єм! Мені страшно, але я піду з тобою, Мамо. Мишеня взяло невеличкий мішечок зі своїми речами та допомогло Мамі одіти її наплічник. — Я вірю, ти зможеш бути героєм, — посміх- нулася вона. — У тобі більше сил та відваги, ніж здається. Тільки пам’ятай, що герої також відчу - вають емоції. Якщо тобі захочеться плакати — плач, якщо весело — смійся. Мама з Мишеням вийшли на стежинку, що вела з лісу. Там було багато інших мишей, які че - рез небезпеку також покинули свої домівки. Усі допомагали один одному та пригощали гарячим чаєм, аби зігрітися. Це додавало сил і наснаги. Адже лісові мишки відчули, що вони не самі. — Мамо, а де ми тепер будемо жити? — запи - тало Мишеня. — Ще не знаю, мій любий, — відповіла Мама. — Але разом ми сильніші, а у світі багато добра! Дорога була довгою та виснажливою. То ж коли нарешті лісові миші вийшли на галявину, де не було чути гуркоту від вибухів, усі неабияк зра- діли і вирішили перепочити. Мишенятко та його Мама примостилися біля кущика пожовклої тра -
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
