Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
34 OUR LIFE • November 2023 Про Мишеня, яке хотіло стати відважним Стояв прохолодний осінній день. З дерев, де ще недавно пташки облаштовували гніздечка для своїх пташенят, осипалося листя. Лісом вко- тре пронісся гуркіт. І від гучного «Бах-бах-бах» у помешканні задвигтіли стіни і посипалася стеля. Маленьке Мишеня зі страху міцно притулилося до Мами. — Мамо, мені страшно. — Мені також, — відповіла Мама. — Але ти по- глянь, яке у нас тепле хутро і як затишно тобі у моїх обіймах. Мишеня витерло сльози та ще сильніше при - горнулося до Мами. — Ми не можемо вплинути на те, що відбува- ються навколо. — сказала Мама. — Тому будемо робити хоча б те, що нам під силу і в чому маємо потребу. Ну ж бо, приготуємо борщик! Мишеня стало допомагати Мамі. Найбільше йому сподобалося рівно й тонко нарізати моркву кружечками, а також терти бурячок, від якого за- фарбовувалися долоньки. Готувати разом із Ма- мою було так приємно, що Мишеня перестало звертати увагу на гуркіт. Коли приготування борщу закінчилося, Мама і Мишеня поїли самі та охоче пригостили ним сусідів, які також були налякані вибухами. Після тарілочки теплого борщу усім стало легше. Як вибух стався зовсім поряд і двері їхньої до- мівки відчинилися навстіж, Мама заметушилася. — Мишенятко, збери свої найнеобхідніші речі в один мішечок. Ми мусимо пошукати безпечні - ший дім для проживання. — Мамо, я не хочу! — жалібно пропищало Ми - шеня. — Мені тут так гарно! — Розумію тебе, мій любий, — сказала Мама. — Але іноді ми маємо робити і те, чого не хочемо. Мишеня розплакалося, коли зрозуміло, що йому доведеться залишити всі свої іграшки та Казка для дітей під час війни Створена за казкою «Герої також плачуть» (джерело: Полтавський обласний центр громадського здоров’я, oiacms.poltava.ua) книжки і взяти з собою лише свого улюбленого м’якого кролика. — Це ж лише речі, — заспокоювала Мама. — Усе можна буде придбати знову. Найголовніше, що ми є один в одного. — А чому тато не йде з нами? — запитало Ми - шеня. — Наш тато — воїн. Він залишиться тут, бо має захищати наш дім, аби ми мали куди поверну - тися. Він сильний і розсудливий, він — герой, а герої є відважні, бо щодня долають страх. — Я хочу, аби він пішов з нами! — Я також цього хочу, але іноді доводиться відмовлятися від своїх бажань. — Тоді я також спробую бути відважним геро- єм! Мені страшно, але я піду з тобою, Мамо. Мишеня взяло невеличкий мішечок зі своїми речами та допомогло Мамі одіти її наплічник. — Я вірю, ти зможеш бути героєм, — посміх- нулася вона. — У тобі більше сил та відваги, ніж здається. Тільки пам’ятай, що герої також відчу - вають емоції. Якщо тобі захочеться плакати — плач, якщо весело — смійся. Мама з Мишеням вийшли на стежинку, що вела з лісу. Там було багато інших мишей, які че - рез небезпеку також покинули свої домівки. Усі допомагали один одному та пригощали гарячим чаєм, аби зігрітися. Це додавало сил і наснаги. Адже лісові мишки відчули, що вони не самі. — Мамо, а де ми тепер будемо жити? — запи - тало Мишеня. — Ще не знаю, мій любий, — відповіла Мама. — Але разом ми сильніші, а у світі багато добра! Дорога була довгою та виснажливою. То ж коли нарешті лісові миші вийшли на галявину, де не було чути гуркоту від вибухів, усі неабияк зра- діли і вирішили перепочити. Мишенятко та його Мама примостилися біля кущика пожовклої тра -
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
