Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
18 OUR LIFE • November 2023 Сенча як дзеркало великої трагедії УКРАЇНСТВА Володимир Сергійчук, завідувач кафедри історії світового українства Київського національного університету імені Tараса Шевченка, доктор історичних наук, професор Автор допису вже кілька років поспіль є бажаним гостем в українській громаді Ню Йорку в осінні дні, коли все українство вшановує пам’ять жертв Голодомору-геноциду 1932—1933 рр. До організації зустрічей з ним охоче долучаються союзянки Округи Ню Йорк СУА. Цікаві та змістовні бесіди науковця містять підтвердження того, що справжня кількість жертв Голо - домору-геноциду українського народу у 1932—1933 рр. суттєво більша, ніж загальновизнані 3,5 млн, і сягає понад 10,5 млн. Трагедія Голодомору-геноциду українців відбилася у багатьох свідченнях – найвражаючими є спомини очевидців, якими пе - редається вся палітра великої загрози для існування нашої нації. Саме живе слово давало можливість відчути всю розпуку бездер - жавної нації, якій більшовицька Москва мстилася за вічне праг - нення волі. Проте не менш важливими є й документи, які стверджують усе сказане людьми, що вже дивилися в очі голодній смерті. Осо - бливо ж вони цінні для встановлення кількості втрат українства в 1932 – 1933 рр. Скажімо, книга реєстрації на спецпоселенні в Осо - карівці в Казахстані за 1936 р. дає можливість не тільки переко - натися в незламності депортованих сюди взимку 1933 хліборобів Кубані, котрі вперто признавалися до своєї української нації, а й дізнатися про їхні втрати – з-понад десятків тисяч вивезених за - лишалося лише кілька тисяч... Скільки ж нащадків запорожців зі станиць Полтавської, Уманської, Іванівської, Незамаївської, Ста - роджереліївської, Поповичівської, Канівської та інших загинуло в дорозі, скільки в казахському степу – поки що не встановлено. Дуже важко визначити кількість жертв Голодомору і в Україні, бо ж далеко не скрізь збереглися навіть зафіксовані тоді свідоцтва про смерть невинно убієнних. А що вже казати про долю тих голодних, безіменні тіла котрих у кращому випадку стягнули у величезні мо - гили біля залізничних станцій, річ - кових портів чи прохідних великих будов на кшталт Дніпрогесу – інші ешелонами вивозилися, скажімо, з Конотопа чи Дніпропетровська в східному напрямку. А скільки часу ще виорюватимуться біля польо - вих шляхів кістки невідомих жертв цього страхітливого злочину. Чиїсь же замулилися у водах Дністра чи Збруча, в поліських болотах, коли голодні українці пробували вплав добратися з «комуністичного раю» до капіталістичного світу за шмат - ком хліба. За рідкісним випадком зберег - лися матеріали про рух населення протягом 1920—1930-х рр. лише в окремих населених пунктах. І саме такі документи показують, наскільки неповна радянська ста - тистика щодо втрат у період Голо - домору-геноциду. Один з таких прикладів – Сенча Полтавської області. Щодо зазначених втрат у цьому населеному пункті, котрий у 1930-ті роки був районним цен - тром, у Вікіпедії вказується про щонайменше 281 жертву. Але чи - мало можемо довідатися з аналі - Фото: Александр Вайнербергер
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
