Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
10 OUR LIFE • November 2023 Першим твором про голодомор у нашій літе - ратурі була «Марія. Хроніка одного життя» Уласа Самчука. Книга присвячена «матерям, що загину - ли голодовою смертю на Україні в роках 1932— 1933», написана у Празі, видана у Львові 1933 р. У ній — про життя неграмотної сирітки до дня її смерти. «Коли не рахувати останніх трьох, то Ма - рія зустріла і провела двадцять шість тисяч двісті п’ятдесят вісім днів... Стільки разів для неї сходило сонце, стільки разів переживала насолоду буття, стільки разів бачила або відчувала небо, запах сонячного тепла й землі...» Це перші слова твору, про який Євген Онацький у передмові до першо - го видання написав: «Ні, зовсім не хроніка... “Ма - рія” – твір мистецтва, а не хроніка – тут кожний рядок сутній, тут кожна подія тільки така, що щось характеризує, щось з’ясовує, щось психологічно підготовляє, усе несутнє з цим усувається, і ми - нають роки повні подій: “Дні мов краплі падали з пораненого життя. Минув рік...”» У книжці читаємо: «Одного разу по селу заме - тишилися комсомольці. Пішли з хати до хати, з комори до комори, з повітки до повітки, з льоху до льоху. Не минули ні одної дірки. Рили землю, рвали помости, валили печі... Кров стигне в жи - лах, коли в старої Грущихи, що має 70 з чимсь ро - ків, забирали горщик гречки. “Діти, — казала вона старим беззубим ротом. – Господи, Божа Мати... – та ж у мене нічого більш не має...” Забрали гречку, забрали шматок хліба, жменю пшона, кусок глив - кого коржа, десять картоплин... Бо Москва вима - гала “хлєба”...» До Марії прийшов Гнат, перший її чоловік. Ма - рія немічна від голоду, лежить у ліжку: «Розплю - щила очі. Дивиться на зустріч сонцю, витягла суху кістляву руку і потягнула її далеко від себе. — Сон - це! — каже вона. — Сонце!.. Дивися, Гнате. Яке сонце. Бачив ти коли таке сонце?... Гнат усміхаєть - ся. Опісля здіймає свою руку, бере в неї Маріїну, ту, що до сонця знялася. І лагідно, довго цілує її. Цілує і говорить: – Цілую руки у матері. Цілую свя - тість велику. Цілую працю! Маріє! Маріє!... ...На небі горить велике жагуче світло. Пливуть по синьому хмаринки, з поля дихає вітром і несе запахи вогкої землі... 26258 день. Марія перегор - тала останню сторінку своїх днів. Усе була між своїми, усе чекала на Гната. Тридцять днів гаснула Марія, покинута, одинока. Сонце, що заходило, не забуло Марії, заглянуло до неї і довго цілувало її жовте сухе обличчя... Гасне поволі місяць. Одна за одною зникають з голови думки і не поверта - ються. Грузнуть і плющаться очі. Холонуть засохлі уста. Западають груди... З напруженням рветься останній нерв... Серце робить останній удар... Ніч. Без початку і кінця ніч. Ніч вічности.» Твір про страшні жорстокі події повний лірики, поезії. Його переклад на німецьку мову у день видання пропав під бомбами війни. У Франції пе - реклад на французьку мову комуністи вилучили з поличок. У Канаді д-р Рома Франко, відповідальна за слов’янський відділ Саскачеванського Універ - ситету, побачила там брак української літерату - ри, доступної студентам. Тому зробила переклад Марки із серії, про яку у книзі, виданій Фінансовим Ресортом Виконного Органу УНР у 1949 р., написано таке: «У червні 1923 видала совєтська окупаційна влада в зв’язку з голодом в Україні добродійну серію...у Берлінській державній друкарні з написом “Пошта У.С.Р.Р.” і “Допомога голодуючим.” Це єдині українські марки з написом українською мовою, видані в т.зв. Українській Соціялістичній Радянській Республиці. Всі інші марки з українською тематикою... мають російські написи та видані всесоюзним поштовим управлінням». Продовження на с. 38
Page load link
Go to Top