Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
19 НАШЕ ЖИТТЯ • Березень-Квітень 2023 Водночас Матвійчук зроби - ла сумний висновок про те, що міжнародна система миру та безпеки більше не працює, а правозахисники, які багато ро - ків використовували право для захисту людей, не мають жод - них правових механізмів, щоб зупинити російські звірства. Та - кож розповіла, що чимало пра - возахисників нині перебувають у російських в’язницях, та за - кликала світ допомогти звіль - нити військовополонених і всіх затриманих цивільних. У своєму виступі лавреатка не обминула і систему ООН, яка «заклала для окремих країн не - виправдані індульгенції. Якщо ми не хочемо жити в світі, де правила визначають держави із більш потужним військовим потенціалом, то це належить змінити. Ми маємо почати ре - форму міжнародної системи для захисту людей від війн та авторитарних режимів. Потріб - ні дієві гарантії безпеки та по - ваги до прав людини для всіх держав, незалежно від участі у військових блоках, військово - го потенціалу чи економічної потужності». І зауважила, що такі зміни можуть зробити зви - чайні люди: «Голос мільйонів людей у різних країнах може змінити світову історію швид - ше, ніж втручання ООН». Також правозахисниця розкритикува - ла підхід до правосуддя, який ґрунтується на Нюрнберзькому трибуналі, де воєнних злочин - ців засудили лише тоді, коли нацистський режим впав. Адже «справедливість не має зале - жати від стійкості авторитарних режимів... Правосуддя не має чекати... Ми маємо створити міжнародний трибунал та при - тягнути путіна, лукашенка та інших воєнних злочинців до відповідальності... ми маємо довести, що верховенство пра - ва працює, а правосуддя існує, бодай і відкладене в часі». О. Матвійчук зауважила, що світу потрібен новий гуманіс - тичний рух, який буде працюва - ти із суспільством на рівні сен - сів, займатися просвітництвом, формувати масову підтримку та залучати людей до захисту прав та свобод. «Цей рух має об’єднувати інтелектуалів і громадські спільно - ти різних країн, адже ідеї свободи та прав людини універсальні та не мають державних кордонів. Так ми зможемо сформувати запит на рі - шення та спільно долати глобальні виклики — війни, нерівність, наступ на приватність, зміцнення автори - таризму, зміну клімату тощо. Так ми зможемо зробити цей світ більш безпечним. Ми хочемо, щоб наші діти не були змушені проходити че - рез війни та страждання. Ми маємо взяти відповідальність, щоб не пере - кладати на їхні плечі те, що мусимо зробити ми, їхні батьки». Наприкінці нобелівська лавреатка звернулася до світу із закликом до відповідальности й солідарности: «Час взяти відповідальність. Ми не знаємо, скільки у нас цього часу. І оскільки це Нобелівська премія миру під час війни, то я дозволю собі звернутися до людей у різних країнах світу із закликом до солідар - ности. Ви не маєте бути українцями, щоб підтримати Україну. Достатньо бути просто людиною». Додали виразності того, що нині відбувається в Україні, і слова п. Олек - сандри про те, як вона готувалася до виступу: «Я писала цю промову у себе на кухні при свічках, коли нам вимикали електроенергію. Я писала її в перервах між робочими зустрічами. Я довго і прискіпливо обдумувала, що має звучати в цій промові, коли їхала в потязі. Мені хотілося, щоб кожне слово, яке я скажу в цій залі, почули. Сподіваюся, я змогла передати усе, що ми, українці, хотіли світу сказати. Бо ми зараз платимо найвищу ціну». Феномен українців, які тривалий час відбивають навалу ворога і про - довжують триматися, вивчатимуть історики майбутніх поколінь. А нам, союзянкам, треба продовжувати благодійну діяльність і не збавляти темп у титанічній праці з підтримки тих, хто має потреби. І не переста - вати допомагати вижити та не за - непасти духом сотням українських родин. Відтак уперто й ретельно про - вадити свою діяльність з підтримки сімей українських захисників. І не дати світові забути про Україну ані на хвилину. Матеріал підготувала Лариса То - поля, редактор «НЖ». ОЛЕКСАНДРА МАТВІЙЧУК (нар. 8 жовтня 1983, м. Боярка, Київська обл.) — українська пра - возахисниця, працює над пи - таннями прав людини в Україні та ОБСЄ. Закінчила юридичний факультет та аспірантуру Київського національного уні - верситету ім. Тараса Шевчен - ка, Стенфордський універси - тет (програма українських нових лідерів Центру з питань демократії, розвитку та вер - ховенства права (CDDRL, 2018); голова правління Центру гро - мадянських свобод (з 2007 р.); координаторка громадянської ініціятиви «Євромайдан SOS» (з 2013 р.; створена після жорстокого розгону студент - ських демонстрантів 30 листопада 2013 р. для надання правової допомоги протестан - там, яких переслідували в Україні); ініціяторка кампанії #SaveOlegSentsov; очільниця громадської організації «Центр громадянських свобод». Нагороди: лавреатка премії ім. Василя Стуса (2007); премія Сюра Ліндебракке за демо - кратію та права людини, Королівство Норвегія (2015); лавреатка премії «Захисник демократії» від місій ОБСЄ, Парламентська асамблея ОБСЄ (2016); премія «Відважна жінка України» від посольства США (2017); премія «За правильний спосіб життя» від шведського фонду Right Livelihood Award Foundation (2022); нагорода Hillary Rodham Clinton Award, яку щороку вручає Джорджта - унський інститут жінок, миру та безпеки у номінації «П’ять взірцевих жінок-лідерок».
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
