Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
19 НАШЕ ЖИТТЯ • Березень-Квітень 2023 Водночас Матвійчук зроби - ла сумний висновок про те, що міжнародна система миру та безпеки більше не працює, а правозахисники, які багато ро - ків використовували право для захисту людей, не мають жод - них правових механізмів, щоб зупинити російські звірства. Та - кож розповіла, що чимало пра - возахисників нині перебувають у російських в’язницях, та за - кликала світ допомогти звіль - нити військовополонених і всіх затриманих цивільних. У своєму виступі лавреатка не обминула і систему ООН, яка «заклала для окремих країн не - виправдані індульгенції. Якщо ми не хочемо жити в світі, де правила визначають держави із більш потужним військовим потенціалом, то це належить змінити. Ми маємо почати ре - форму міжнародної системи для захисту людей від війн та авторитарних режимів. Потріб - ні дієві гарантії безпеки та по - ваги до прав людини для всіх держав, незалежно від участі у військових блоках, військово - го потенціалу чи економічної потужності». І зауважила, що такі зміни можуть зробити зви - чайні люди: «Голос мільйонів людей у різних країнах може змінити світову історію швид - ше, ніж втручання ООН». Також правозахисниця розкритикува - ла підхід до правосуддя, який ґрунтується на Нюрнберзькому трибуналі, де воєнних злочин - ців засудили лише тоді, коли нацистський режим впав. Адже «справедливість не має зале - жати від стійкості авторитарних режимів... Правосуддя не має чекати... Ми маємо створити міжнародний трибунал та при - тягнути путіна, лукашенка та інших воєнних злочинців до відповідальності... ми маємо довести, що верховенство пра - ва працює, а правосуддя існує, бодай і відкладене в часі». О. Матвійчук зауважила, що світу потрібен новий гуманіс - тичний рух, який буде працюва - ти із суспільством на рівні сен - сів, займатися просвітництвом, формувати масову підтримку та залучати людей до захисту прав та свобод. «Цей рух має об’єднувати інтелектуалів і громадські спільно - ти різних країн, адже ідеї свободи та прав людини універсальні та не мають державних кордонів. Так ми зможемо сформувати запит на рі - шення та спільно долати глобальні виклики — війни, нерівність, наступ на приватність, зміцнення автори - таризму, зміну клімату тощо. Так ми зможемо зробити цей світ більш безпечним. Ми хочемо, щоб наші діти не були змушені проходити че - рез війни та страждання. Ми маємо взяти відповідальність, щоб не пере - кладати на їхні плечі те, що мусимо зробити ми, їхні батьки». Наприкінці нобелівська лавреатка звернулася до світу із закликом до відповідальности й солідарности: «Час взяти відповідальність. Ми не знаємо, скільки у нас цього часу. І оскільки це Нобелівська премія миру під час війни, то я дозволю собі звернутися до людей у різних країнах світу із закликом до солідар - ности. Ви не маєте бути українцями, щоб підтримати Україну. Достатньо бути просто людиною». Додали виразності того, що нині відбувається в Україні, і слова п. Олек - сандри про те, як вона готувалася до виступу: «Я писала цю промову у себе на кухні при свічках, коли нам вимикали електроенергію. Я писала її в перервах між робочими зустрічами. Я довго і прискіпливо обдумувала, що має звучати в цій промові, коли їхала в потязі. Мені хотілося, щоб кожне слово, яке я скажу в цій залі, почули. Сподіваюся, я змогла передати усе, що ми, українці, хотіли світу сказати. Бо ми зараз платимо найвищу ціну». Феномен українців, які тривалий час відбивають навалу ворога і про - довжують триматися, вивчатимуть історики майбутніх поколінь. А нам, союзянкам, треба продовжувати благодійну діяльність і не збавляти темп у титанічній праці з підтримки тих, хто має потреби. І не переста - вати допомагати вижити та не за - непасти духом сотням українських родин. Відтак уперто й ретельно про - вадити свою діяльність з підтримки сімей українських захисників. І не дати світові забути про Україну ані на хвилину. Матеріал підготувала Лариса То - поля, редактор «НЖ». ОЛЕКСАНДРА МАТВІЙЧУК (нар. 8 жовтня 1983, м. Боярка, Київська обл.) — українська пра - возахисниця, працює над пи - таннями прав людини в Україні та ОБСЄ. Закінчила юридичний факультет та аспірантуру Київського національного уні - верситету ім. Тараса Шевчен - ка, Стенфордський універси - тет (програма українських нових лідерів Центру з питань демократії, розвитку та вер - ховенства права (CDDRL, 2018); голова правління Центру гро - мадянських свобод (з 2007 р.); координаторка громадянської ініціятиви «Євромайдан SOS» (з 2013 р.; створена після жорстокого розгону студент - ських демонстрантів 30 листопада 2013 р. для надання правової допомоги протестан - там, яких переслідували в Україні); ініціяторка кампанії #SaveOlegSentsov; очільниця громадської організації «Центр громадянських свобод». Нагороди: лавреатка премії ім. Василя Стуса (2007); премія Сюра Ліндебракке за демо - кратію та права людини, Королівство Норвегія (2015); лавреатка премії «Захисник демократії» від місій ОБСЄ, Парламентська асамблея ОБСЄ (2016); премія «Відважна жінка України» від посольства США (2017); премія «За правильний спосіб життя» від шведського фонду Right Livelihood Award Foundation (2022); нагорода Hillary Rodham Clinton Award, яку щороку вручає Джорджта - унський інститут жінок, миру та безпеки у номінації «П’ять взірцевих жінок-лідерок».
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
