Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
13 НАШЕ ЖИТТЯ • Березень-Квітень 2023 Тамара Скрипка , директор Архіву-музею ім. Д. Антоновича Української вільної академії наук у США ти з цукром аж 140 жовтків, щоб тісто виходило прозоре, ніжне. А у праці Ольги Косач-Кривинюк «Леся Українка. Хронологія життя і твор - чости» читаємо: «Весною перед Великоднем мати одержала Леси - ного листа і спішиться послати ре - цепта на паску... Святкувати будуть у Києві, батько приїде до Києва на свята. Мати перед святами поїде до Колодяжного і там усе напече, бо в Києві нема печі і Марися сама не справиться». А який же Великдень без писанки! До альбому Олени Пчілки «Украин - скій народный орнаменть: вышив - ки, ткани, писанки» (вид. 1876 р.) увійшло 23 зразки давніх писанок з Волині. З листування відомо, що Олена Пчілка та її дочки майстерно писали писанки. Зокрема, перебу - ваючи на лікуванні в Ялті у 1898 р., Леся пише до матері, що разом із сестрою Ольгою «писали писанки і тим справили певний ефект серед товариства» (малась на увазі родина господаря винайманого Лесею по - мешкання доктора Дерижанова). І, звісно, Косачі обмінювалися великодніми картками з родичами та приятелями, вітаючи один одно - го «Христос воскрес!» і складаючи побажання. Для прикладу наведу лише одне Лесине привітання ро - дині з Ялти 1898 р.: «Поздоровляю з Великоднем тебе, папу, Микося, Зорю і Дору. Чи не було б ласкаве Що відомо про великодні традиції у родині Косачів Вітальна листівка для Лесі від сестри Ольги і Михайла Кривинюка, адресована з Києва в Каїр. 1910 р. молоде панство написати до мене по слову хоч для рокового дня – Великодня? Моє вітання теж всім, хто мене згадає». Зазвичай картки вказували на смаки адресантів. Ще один цікавий епізод з Великодніх свят описує Олена Пчілка у спогадах про брата Михайла Драгоманова: «Везли через наше місто якихось полонених турків. Якось, на Великдень саме, що прийшовся дуже рано, напровесні, зайшли на наш куток і посіда - ли на пригорі, на сусідньому цвинтарі, троє турків; ми боялись їх, виглядали тільки через тин, хоч і не було чого боятись: вони си - діли такі нужденні, беззбройні, так смутно дивилися на весняну повінь... Ну, а все ж то були турки, справжні, в чалмах, у якомусь чудному вбранні; обличчя темне, очі такі чорні. Наш тато пішов до тих бранців і закликав їх до нас у хату; казав мамі, що годиться в таке велике свято пригостити й ворогів... На столі, по звичаю, стояли паски й багато всього їстівного; одначе турки не все могли їсти, — додержували свого закону, — тільки охоче їли паску, взяли дечого й з собою. Відходячи, гово - рили щось таке незрозуміле, прикладаючи руку до чола, до гру - дей. Острах і жаль брав нас, як дивились ми на них».
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
