Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
17 НАШЕ ЖИТТЯ • Січень-Лютий 2023 Кажуть, у тяжкі часи народжу - ються великі люди. Але я тепер знаю, що просто в темний час світлі люди стають помітними. Коробку з, як з’ясувалося, коштовностями (про це трішки згодом) я помітила, коли при - йшла до центрального офісу Союзу Українок Америки у Ню Йорку в один з тих днів, як по - года і на вулиці, і у серці була зовсім не сонячною. Я щойно закінчила розмову з мамою, яка разом з бабусею вже вкотре сиділи у темряві на підлозі в ко - ридорі (правило двох стін), хо - ваючись від можливих вибухів (мама та бабуся проживають в Україні). Я вкотре струшувала з себе відчуття нереальности всього, що відбувається. У якій воскресли гасові лямпи, у якій холодильник став просто ша - фою, у якій після заходу сонця місто поринає у темряву. Коштовності, які я знайшла того дня у тій коробці, стали тим самим світлом, яке мені особи - сто зігріло душу. Кожного анге - лика я розглядала з такою обе - режністю і захопленням, наче тримала у руках найрідкісніший кришталь. У той момент я не знайшла жодного супровідного листа, але, побачивши на адресі ім’я п. Ірени Мізук з Флориди, я відразу згадала нашу з нею теле - фонну розмову, мабуть, уже пів - річної давности. Того дня вона телефонувала сказати, що виго - товляє ангеликів у синьо-жовтих кольорах і що хотіла б їх відпра - вити нам. А всі виручені кошти віддати на допомогу Україні. Я не знаю, що саме у той момент стало причиною моїх тихих сліз. Галина Чередніченко , адміністратор канцелярії СУА, Ню Йорк серед нас Чи те, що п. Ірена мені дуже нагадала мою бабусю, яка, не - зважаючи на вже поганий зір і неслухняні руки, була також рукодільницею і за якою я стра - шенно сумувала. Чи той факт, що мене безкінечно захоплюва - ли жінки, які живуть в Америці довгі роки, а більшість і народ - жена вже тут, але віддають себе повністю, до останньої краплі, Україні. Тоді я ще не знала, що це захоплення ростиме з кож - ним днем, тижнем війни... І що я познайомлюся з нескінченою кількістю фантастичних жінок тут. Але ту розмову я обережно заховала у кишеньці теплих спо - гадів і грілась ними, коли душа замерзала. Коли я телефонувала п. Ірені, аби отримати дозвіл згадати її декількома словами у журналі «Наше життя», вона виявилася ще й неймовірно скромною. Пані Ірена, окрім рукоділь - ництва, ще й фантастично готує і ліпить чудові вареники. І щедро поділилася зі мною рецептом тушкованої капусти, яка, без сумніву, стане однією з улюбле - них для мене страв. Я вмовила редакторів дати мені маленьку колонку (яка вийшла у мене зовсім не ма - ленькою), щоб подякувати п. Іре - ні й усім неймовірним людям, які день і ніч допомагають Укра - їні. Бо вторговані кошти за цих ангеликів (майже всі з них тепер тішать нових власників), усі не - доспані ночі, увесь час, не при - свячений своїм дітям, але відда - ний на допомогу Україні — усе це зараз буквально зігріває якусь малечу або маму в Україні, якій, Ангелик, виготовлений Іреною Мізук Ірена Мізук можливо, зараз дуже страшно. Цей подарунок п. Ірени став ще одним нагадуванням, що не - має маленької допомоги. Кожен цент, кожне зусилля – найдоро - гоцінніше. Я знаю, що ми вистоїмо. І що буде непросто. І що всі втоми - лися. Що інколи хочеться все кинути, забути, заховатися від страшної реальності. Це нор - мально. Такою є людська психі - ка. Але наша Перемога немину - ча, як прихід нового дня. Якою б довгою ця ніч не була. АНГЕЛИ
Page load link
Go to Top