Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
36 OUR LIFE • July-August 2022 Літні канікули Митька розпоча - лися з гарної новини. Мама пові - домила, що родина поїде на мі - сяць у Сполучені Штати Америки до рідної тітки. Поїздка була за - планована на липень. Хлопчик з великим захопленням слухав плани батьків і обіцяв допомогти мамі з підготовкою до від’їзду. Однак підготовчий місяць тяг - нувся ну дуже повільно... Митько нудився, бо багато часу батьки були зайняті оформленням до - кументів, закупівлею подарунків для родичів. Хлопчик зрозумів, що від нього користі мало, тому вирішив не заважати дорослим. Але збагнув, що може похвалитися мандрівкою перед друзями у дворі. І коли поїздка була вже очевидною, хлопчик почав розповідати про плани на літній відпочи - нок. Він дуже добре відчував, як деякі товариші із сумом на обличчі слу - хали його розповідь, адже їх чекала мандрівка у село до бабусі — та й усе. Аж ось настав омріяний день! З ранку — метушня батьків, валізи, ае - ропорт Бориспіль, довгий переліт на 9 годин... І «Welcome to NY». В аеропорту на них чекала тітка зі своїм сином. Заочно Митько знав, що хлопця звуть Пітер. Як пояснив тато, так називали в Америці наших Петриків. Батьки з тіткою довго обіймалися, цілувалися та плакали. З розмов Митько знав, що їхня розлука тривала довгих 10 років. Як ми приїхали додому до американських родичів, тітка розповіла, що наше гостювання дуже вдале. Адже саме завтра вся Америка свят - кує День незалежности. І нас чекає цікавий день: ми відвідаємо парад у центрі Ню Йорку, потім матимемо «пікнік» і святковий феєрверк. Ця програма дуже сподобалась Митьку. Після вечері хлопчиків розмістили у кімнаті Пітера. Митька поклали на ліжку, як шанованого гостя, а господарю кімнати довелося лягти на матраці на підлозі. Митько дуже втомився в дорозі, але треба було якось підтримати розмову зі своїм американським братом. Пітер добре говорив англійською. І то не дивно, бо він народився в Америці. Але тітка дуже турбувалася про його українське коріння — змалечку спілкувалася з сином рідною мовою. Завдяки її зусиллям Пітерова українська була доволі непоганою. Спочатку розмова з Пітером якось не клеїлась, але потім хлопці знайшли спільні теми. Вони довго говорили про відеоігри, велосипеди та баскетбол. Та несподівано для Митька Пітер запитав: — Слухай, от завтра в Америці День незалежности, а коли в Україні таке свято? — Ну ти даєш! Тобі що, мати не розповідала? — здивувався Митько. — Та може і розповідала, коли я був маленьким, але я забувся,— зні - яковів Пітер. Митько не знав, з чого почати. Але пригадав, як бабуся розповідала йому давню легенду і запитав у брата: — А ти знаєш звідки пішла назва нашої країни? Легенда розповідає, що «на світанку» творення нашої Землі Бог оглядав творіння рук своїх, і, притомившись, вирішив перепочити. Земля, де зупинився Бог з ангела - ми, була багатою на звірів і пташок. А найбільше сподобалися Богові люди того краю. До якої хати не заходив Він зі своїми супутниками – всюди їх зустрічали хлібом і сіллю. Так сподобалася Богові та місцевість, що Він став часто навідуватися туди зі словами: «Рушаймо у край!» Кажуть, з того часу і пішла назва нашої держави – Україна. Пітер заслухався і пожалкував, що його дитинство пройшло не поруч з бабусею. Сильна туга охопила його серце, бо ніколи не бував він на Батьківщині своїх батьків. Оповідання Сумеї Денисюк (Округа Ню Йорк СУА) Літні канікули Митька
Page load link
Go to Top