Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
серце Української Мови. Усе кругом укра- їнське, а в хаті вже чужі люди. Думає Українська Мова: «Невже доведеться мені десь на світових роздоріжжях заги- нути? Де ж мені, бідній, подітись?» Іде полями, лісами, тернистими доро- гами, аж тут натрапила на крислату липу. Подумала, що під нею у холодочку від- почине. А як приємно було там! Пахло духмяним медом. Чулось радісне дзиж- чання пчілок. Шуміло збіжжя на полях. Неначе на правдиво рідній землі. Ніхто тебе не кривдить, ніхто не насміхається. Усяка комашня виграє свої мелодії. Час від часу і пташинка зацвірінькає на липі. Положилась Українська Мова на зеле - ну м'яку травичку і під липою заснула, бо ж по такій непривітній подорожі було чого втомитись та й зажуритись. Аж ось їй сниться: над нею літають ангелики. Повбирані у вишиванки, вони співають: «Гей, у лузі червона калина похилилася, чогось наша славна Україна зажурилася. А ми тую червону калину підіймемо, а ми нашу славну Україну гей-гей розвесе - лимо». Потім стали перед сплячою Укра- їнською Мовою і всі гуртом сказали: «Не журись, Українська Мово, ми тебе поне- семо на наших крилах до всіх українських дітей світу, бо ми є їхніми ангеликами-хо- ронителями, і покажемо їм твою красу та велич. Сусіди-вороги намагались тебе знищити, а українському народові нав'я- зали чужинську мову. Але українські ді- точки мають добрі та щирі серденька і вони тебе, Українська Мово, приймуть». Тут Українська Мова пробудилась: перед нею стояв гурт дітей, вбраних у вишиванки. Вона не знала, що й сказати, тільки диви - лась і дивилась на тих чудових діточок і ду - мала, що це знову сон. У ту хвилину один з хлопчиків запитав: «А що ти тут робиш на самоті?» Українська Мова розповіла ді - точкам про своє горе та запитала, хто вони такі. Діти дружно відповіли: «Ми — члени Гуртка плекання української мови. Нас уже багато по світу. Ми прийшли до тебе, Укра - їнська Мово, щоб тобі допомогти і щоб ти завжди була з нами. Ми молились до на - ших ангеликів і дізналися, що ти блукаєш самітна. Вони післали нас до тебе, щоб тобі допомогти. Ось ми з тобою і не дамо тобі загинути та ще й розбудимо любов до тебе у тих українських дітей, які від тебе відцурались». З того часу Українська Мова вже не блукала сиріткою по світу. Українські діти взяли її до свого товариства та присягнули ніколи і нікому не дати знущатись з неї. Між собою розмовляли україн - ською мовою та співали українських пісень. Українська Мова зра- діла з цього, а з нею зрадів увесь український нарід і діти, розки- дані по світу. Вони взялися за руки та вигукнули: «Слава і честь Українській Мові на віки вічні і життя вічне!» Олег Шупляк. Берегиня НАШЕ ЖИТТЯ • Січень-Лютий 2022 37
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
