Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
32 OUR LIFE • January-February 2022 Іван Степанович Воздвиженський народився у 1866 р. в Україні (у Зінькові Полтавської губернії), в сім’ї заможного купця. Як і батько, Іван теж став купцем. У його володінні були паровий вальцевий млин, слюсарні майстерні, невеликий заміський маєток «Рівне», чотири торговельні лавки, один з перших в губернії електротеатр «Ілюзіон», цегель - ний завод. З 1915 р. І. Воздвиженський – купець Першої гільдії. Одночасно із підприємницькою ді- яльністю був активним у громадських справах: його обирали гласним (депутатом) Зіньківської міської думи, членом повітового податкового відділення та відділення з квартирного податку, очільником повітового відділення по догляду за в’язницями, головою спілки взаємного кредитування. Був ви- знаним почесним громадянином Зінькова. Скрізь працював чесно та протестував проти зловживань посадовців. Розуміючи значення освіти, першим пожертвував 3 тис. рублів на спорудження чоло- вічої гімназії та безплатно виділяв для цього буді- вельні матеріали. Незаможним людям продавав цеглу та борошно зі значними знижками. Під час гетьманату Скоропадського І. Воздви- женський був членом об’єднання хліборобів-влас- ників. Це й послугувало офіційною причиною його арешту у травні 1919 р. А 3 липня його розстріляли. У Зінькові його називали Воздвиженком. Про його людяність і ділові якості є чимало легенд та пе - Леся Літвішко , краєзнавець, учителька історії Зіньківського ліцею ім. М.К. Зерова, від імені істориків Полтавщини Немає достеменних фактів про те, коли перші імміґранти з України оселилися в США. Однак відо- мо, що вже наприкінці ХІХ ст. їх було до 200 тис. З різних причин за кордоном опинялися представники українських політичних і культурних кіл, патріотич- на, наукова та професійна інтеліґенція, учасники визвольних рухів. Серед імміґрантів були селяни та робітники, які також віддавали свій досвід, енергію й життя служінню справі українського визволення. Герой допису — заможній господар початку ХХ ст., що ставився до своїх робітників поважно та гідно оплачував їхню роботу. Він заслужив у односельців шану як добродій і меценат. Небажання прислуго - вуватися більшовикам спричинило його передчасну смерть. Дослідники розшукують рідних розстріля - ного совітами видатного земляка, які, рятуючись від переслідувань радянського режиму, розсіялися по сві - ту і могли еміґрувати також до США. реказів. Ось найхарактерніші з них: « Він був дуже розумним і умів вести справи. Дворяни та інші багаті заздрили йому і навіть скаржилися, що він «розбещує» людей своїми поблажками»; «На релі - гійні свята він посилав продуктові подарунки для бідних людей. Роздавав борошно, олію, цукор, а дітям — солодощі. Перед Великоднем у його кухні випікали багато пасок і фарбували яйця, і по дві паски та крашанки наділяли бідним»; «Коли хтось із домашньої прислуги виходив заміж, то він ку - пував, будував, або давав гроші на хату. Своїх працівників наділяв землею при одруженні»; «Сво - їм працівникам у млині говорив: “Тобі буде пот- рібно – я дам борошна, але не кради”»; «Платив гарно за роботу. На свята – не працювали. Коли на його поле йшли працювати жінки, брали із со - бою дітей, бо там всіх годували»; «Хутір “Рівне”, де був його маєток, тому так називався, що для працівників побудовано одинакові будинки. І робо - чий день був восьмигодинним»; «Як пройшла рево - люція – люди його попереджали про арешт, а він не вірив. Коли його посадили у в’язницю, пробували просити за нього»; «Воздвиженка вивели на май - дан і прив’язали до коня. Приволочивши до кладо - вища, його зраненого забили ». Наразі зіньківчани намагаються встановити іс- торичну справедливість та віддати шану своєму видатному земляку, який дбав про людей, рідний край та Україну. Ми розшукуємо нащадків Івана Степановича Воздвиженського в усьому світі, де є українці, з надією, що хтось зі старших поко- лінь може пам’ятати ці імена. Ось дані про рідних Івана Воздвиженського (Воздвиженка): дружи- на Марфа Іллівна Воздвиженська (дівоче Кала- бухова), 1872 р. н.; син Володимир Воздвижен- ський, 1894 р. н.; донька Євгенія Воздвиженська, 1896 р. н.; сестра Марія Степанівна Воздвиженська (Кузнєцова по чоловіку), 1871 р. н.; сестра Параске- ва Воздвиженська (дата народження невідома). ЗАГУБЛЕНІ У СВІТАХ Лист-звернення до українських спільнот у США Будинок Воздвиженських у Зінькові
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
