Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
32 OUR LIFE • January-February 2022 Іван Степанович Воздвиженський народився у 1866 р. в Україні (у Зінькові Полтавської губернії), в сім’ї заможного купця. Як і батько, Іван теж став купцем. У його володінні були паровий вальцевий млин, слюсарні майстерні, невеликий заміський маєток «Рівне», чотири торговельні лавки, один з перших в губернії електротеатр «Ілюзіон», цегель - ний завод. З 1915 р. І. Воздвиженський – купець Першої гільдії. Одночасно із підприємницькою ді- яльністю був активним у громадських справах: його обирали гласним (депутатом) Зіньківської міської думи, членом повітового податкового відділення та відділення з квартирного податку, очільником повітового відділення по догляду за в’язницями, головою спілки взаємного кредитування. Був ви- знаним почесним громадянином Зінькова. Скрізь працював чесно та протестував проти зловживань посадовців. Розуміючи значення освіти, першим пожертвував 3 тис. рублів на спорудження чоло- вічої гімназії та безплатно виділяв для цього буді- вельні матеріали. Незаможним людям продавав цеглу та борошно зі значними знижками. Під час гетьманату Скоропадського І. Воздви- женський був членом об’єднання хліборобів-влас- ників. Це й послугувало офіційною причиною його арешту у травні 1919 р. А 3 липня його розстріляли. У Зінькові його називали Воздвиженком. Про його людяність і ділові якості є чимало легенд та пе - Леся Літвішко , краєзнавець, учителька історії Зіньківського ліцею ім. М.К. Зерова, від імені істориків Полтавщини Немає достеменних фактів про те, коли перші імміґранти з України оселилися в США. Однак відо- мо, що вже наприкінці ХІХ ст. їх було до 200 тис. З різних причин за кордоном опинялися представники українських політичних і культурних кіл, патріотич- на, наукова та професійна інтеліґенція, учасники визвольних рухів. Серед імміґрантів були селяни та робітники, які також віддавали свій досвід, енергію й життя служінню справі українського визволення. Герой допису — заможній господар початку ХХ ст., що ставився до своїх робітників поважно та гідно оплачував їхню роботу. Він заслужив у односельців шану як добродій і меценат. Небажання прислуго - вуватися більшовикам спричинило його передчасну смерть. Дослідники розшукують рідних розстріля - ного совітами видатного земляка, які, рятуючись від переслідувань радянського режиму, розсіялися по сві - ту і могли еміґрувати також до США. реказів. Ось найхарактерніші з них: « Він був дуже розумним і умів вести справи. Дворяни та інші багаті заздрили йому і навіть скаржилися, що він «розбещує» людей своїми поблажками»; «На релі - гійні свята він посилав продуктові подарунки для бідних людей. Роздавав борошно, олію, цукор, а дітям — солодощі. Перед Великоднем у його кухні випікали багато пасок і фарбували яйця, і по дві паски та крашанки наділяли бідним»; «Коли хтось із домашньої прислуги виходив заміж, то він ку - пував, будував, або давав гроші на хату. Своїх працівників наділяв землею при одруженні»; «Сво - їм працівникам у млині говорив: “Тобі буде пот- рібно – я дам борошна, але не кради”»; «Платив гарно за роботу. На свята – не працювали. Коли на його поле йшли працювати жінки, брали із со - бою дітей, бо там всіх годували»; «Хутір “Рівне”, де був його маєток, тому так називався, що для працівників побудовано одинакові будинки. І робо - чий день був восьмигодинним»; «Як пройшла рево - люція – люди його попереджали про арешт, а він не вірив. Коли його посадили у в’язницю, пробували просити за нього»; «Воздвиженка вивели на май - дан і прив’язали до коня. Приволочивши до кладо - вища, його зраненого забили ». Наразі зіньківчани намагаються встановити іс- торичну справедливість та віддати шану своєму видатному земляку, який дбав про людей, рідний край та Україну. Ми розшукуємо нащадків Івана Степановича Воздвиженського в усьому світі, де є українці, з надією, що хтось зі старших поко- лінь може пам’ятати ці імена. Ось дані про рідних Івана Воздвиженського (Воздвиженка): дружи- на Марфа Іллівна Воздвиженська (дівоче Кала- бухова), 1872 р. н.; син Володимир Воздвижен- ський, 1894 р. н.; донька Євгенія Воздвиженська, 1896 р. н.; сестра Марія Степанівна Воздвиженська (Кузнєцова по чоловіку), 1871 р. н.; сестра Параске- ва Воздвиженська (дата народження невідома). ЗАГУБЛЕНІ У СВІТАХ Лист-звернення до українських спільнот у США Будинок Воздвиженських у Зінькові
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
