Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Our Life | Наше життя May | Травень 2021 30 «Art and War» як переклад страшної історії Уже у двох містах Каліфорнії — Лонґ Біч і Фрес - но — пройшли виставки робіт з проєкту Ю. Гасіо «Art and War: Donbas, 2014 to the Present». Цикл картин присвячено цивільним жертвам російсько - української війни на Донбасі. Для «Нашого життя» авторка поділилася задумом: «Я не журналістка, не письменниця, і я не була у зоні війни... Я намагаюся у своїх картинах показати те, що мені розповіли мої батьки, моя родина. На - магаюся так передати їхню історію. Як художниця, я маю це зробити... це мій обов'язок — «перекласти» їхню історію. І я рада, що союзянки зацікавилися цим проєктом та посприяли з організацією виставок». «Я переписую страхітливі та жахливі події з викорис - танням фігури, символіки та іконопису. Символи та акти насильства, спричинені цивільному населенню, зображаються... як фокусна точка цілої серії творів. Я зображую трансформацію суспільства, що пережи - ває насильство та етнічні чистки»,— додала Юлія. «Не розумію, чому війну не називають війною» Оскільки знає реалії російсько-української війни та справжній стан справ на Сході, Юлія Гасіо най - більше дивується тим, що російську агресію досі офіційно називають різними обхідними терміна - ми: «Чомусь війну в Україні не називають війною... Тож мета мого проєкту — просвітня. Коли я знаю, що моя родина пройшла катування, то мені дуже важко назвати те, що на Донбасі, "громадянською війною" або якимось АТО». Терористичні акти у США чи світі, нагадує вона, це є зовсім не те, що зараз відбувається в Україні, і це дуже різні речі. Мистецький проєкт Юлії Гасіо відкриває в США правду про війну Художниця працювала над проєктом близько трьох з половиною років. Її полотна вражають не лише змістом, але й розміром: перший колаж від 3 до 10 метрів. На картинах є мама Юлії, яка за - лишає квартиру і стає переселенкою. Таких нині в Україні — тисячі. «У нашій квартирі вибито вікна. З часом мама змогла їх забити, але там ціла історія, як вона найняла хлопця за шмат ковбаси, щоб від - ремонтував шибки. У 2014 там навіть не було чим харчуватися!»,— ошелешує авторка. «Потім,— веде вона далі,— малюнок розміром десь 2 на 1 метр про пробудження моєї національ - ної свідомості, про розуміння повномасштабного обману, загальнослов’янського міту, який розсіяв - ся, мов туман, з початком війни». Картина з птаха - ми — це метафора про воєнні реалії, в яких опини - лася Україна. Інші полотна — про зруйновані оселі луганців. І ще — колаж з фотографії, яку позичив випадковий знайомий, військовий медик. «Їх не змушували вбивати, але вбивали у них на очах» Коли слухаєш розповідь Юлії про історію її сім’ї, то волосся стає дибки, незалежно від того, скіль - ки вже чув про нинішню Україну. Її батька, двою - рідного брата і дядька схопили просто на вулиці. Їх тримали у підвалах, змушували працювати, зо - крема, закопувати частини тіл інших людей. «Їх не змушували вбивати, але на їхніх очах вбивали інших, — з болем каже союзянка.— Я не знаю, як вони звідти вийшли, думаю, що змогли відкупити - ся грошима». Їх так і не змусили вступити до про - російських військ, але і виїхати звідти їм теж дуже Чоловіки, яких тримали у підвалах і змушували закопувати частини інших людей у землю. Рідна мама, яка за ковбасу наймає хлопчину відремонтувати вибиті вікна у квартирі. Усе це — на картинах мисткині Юлії Гасіо, яка розповідає американцям про те, що насправді відбувається у центрі Европи, у її рідному Луганську. Юлія Гасіо — членкиня 111-го Відділу ім. Алли Горської СУА в Лос-Анджелесі. Худож - ниця викладає у Каліфорнійському державному університеті, м. Лонґ Біч. «Я американка за вибором, але українка за кров’ю,— каже Юлія у біографії на власному сайті,— на своїх картинах і малюнках я зображую травми, які через війну останні шість років отримують мої найближчі рідні на Сході України». Ганна Твердохліб , 111-й Відділ ім. Алли Горської, Лос-Анджелес я розповідаю її історію у своїх картинах» «Мою родину катували на Донбасі, ОДНА З НАС
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
