Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Our Life | Наше життя May | Травень 2021 27 цибулю, часник, сочевицю, просо), скіфів-орачів (які вирощували зерно на продаж), а також скі - фів-землеробів (борисфенітів). Хроніка житниці Европи Є кілька свідчень арабських купців і мандрівни - ків ІХ—Х ст. про те, що люди на цій землі займали - ся хліборобством і скотарством. На початку XVI ст. польський хроніст і професор Ягеллонського Уні - верситету Maciej Miechowita (Матвій із Міхова) у своєму трактаті « Tractatus de duabus Sarmatiis » (Дві Сарматії) вперше згадує «родючі землі з м’яким кліматом», описуючи територію сучасної України. З того часу подібні описи та образ «жит - ниці Европи» зустрічаються чи не в усіх мандрівни - ків, дипломатів і хроністів. Французький картограф Ґійом Левассер де Боп - лан ( Guillaume Le Vasseur de Beauplan ) є класичним джерелом знань про Україну. Він упродовж 17 ро - ків був на службі польській короні (1630—1647) і залишив працю « Description d’Ukranie » (Опис України), котра багата цікавими свідченнями про звичаї та побут козаків, шляхти і кримських татар. Боплан стверджує: « Усі вміють добре обробляти землю, сіяти, жати, випікати хліб, готувати різні м’ясні страви, варити пиво, мед, горілку, ро - бити брагу тощо» та описує, зокрема, дорожню їжу та одну з архаїчних страв з борошна: «Сухарі знаходяться у великій бочці заввишки 10 стіп, на 4 стопи в діаметрі, яку міцно прив’язують... Беруть із собою також барильце з вареним пшо - ном і діжечку з борошном, розведеним на воді, яке їдять, змішуючи з пшоном... Цей наїдок слу - жить їм і їжею, і питвом, він має кислуватий смак і називається «саламаха» [salamake], пречу - дова страва». Неймовірні описи львівського хліба зустрічає - мо у сучасника Боплана, купця з Ґданська М. Ґру - невеґа, який жив у Львові: «Я об’їхав пів Евро - пи, побував у найславніших містах світу, але в жодному не бачив стільки хліба, як тут щодня приносять на ринок, і майже кожний чужинець знайде таку випічку, як у своїй країні — хліб, струцлі, тістечка... » У подорожніх нотатках мандрівника та архидия - кона Павла Халебського ( Paul of Aleppo ), який по - дорожував через Україну (1654—1656) до Моско - вії, також знаходимо чимало згадок про хліб: « Нас усечасно зустрічали... за їхнім звичаєм з хлібом, аби він родив вдосталь; коли ж ми сідали до сто - лу, також передовсім подавали хліб ». У XVI—XVII ст. розпочинається активне освоєння українських чорноземів. Річ Посполита, частиною якої були українські землі, стала великим експор - тером збіжжя, а портовий Ґданськ — одним з най - більших торгових центрів. Проте користь з цього має лише польська шляхта, у власності якої зна - ходилися всі землі. Селяни ж були рабами-кріпа - ками, що харчуються ячмінним і вівсяним хлібом. Тогочасні хронікери пишуть про велетенські вро - жаї пшениці — настільки великі, що вистачало і на виробництво хліба, і на виробництво горілки. Селяни починають шукати прихистку на Наддні - прянщині та Волині, де княжі роди Острозьких і Вишневецьких отримали доступ до чорноземів та почали освоєння степів. Відсутність податків і відтермінування панщини приваблюють селян, які починають обробляти землю. Наддніпрянщина торгує з Балтійським реґіоном. Урожайність була високою, ціна — низькою. Роки надлишкового до - статку повторюються у 1771 і 1784 рр. Про цей час пишуть: « велетенські бурти гнилої пшениці на Волині », пшениця настільки дешева, що землев - ласники відмовляються від її вирощування. Наприкінці XVIII ст. на правобережній Україні за - проваджують кріпацтво. Російська імперія отримує новий ресурс — кріпаків і вирощене ними збіжжя. Основним реґіоном виробництва зерна стає Поді - лля. А через порт Одеса імперія починає торгувати українським збіжжям з Середземномор’ям. На по - чатку XIX ст. український хліб заполонив ринки Ев - ропи. У 1803 р. в Італії прихід російських кораблів з українською пшеницею « в очах місцевих зем - левласників виглядав катастрофою ». У середині ХІХ ст. Україна забезпечувала 75 % усього експорту російської імперії. Від житниці Европи — до житниці Америки В історії українського хліба цікавою є роль ні - мецьких колоністів менонітів, які близько 1786 р. на запрошення імператриці Катерини почали розселятися вздовж берегів Азовського моря. Основою господарювання менонітів стала твер - да озима пшениця, яка найкраще підходила до українських степів. Коли у 1870 р. імперський уряд оголосив нову політику щодо німецьких поселень («один цар, одна релігія, одна мова», відновлен - ня обов’язкової військової служби), еміґрували до Америки, зокрема до Канзасу. Із собою привезли не тільки технологію вирощування озимої пше - ниці, але й українське збіжжя, яке стало основою
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
