Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Our Life | Наше життя May | Травень 2021 27 цибулю, часник, сочевицю, просо), скіфів-орачів (які вирощували зерно на продаж), а також скі - фів-землеробів (борисфенітів). Хроніка житниці Европи Є кілька свідчень арабських купців і мандрівни - ків ІХ—Х ст. про те, що люди на цій землі займали - ся хліборобством і скотарством. На початку XVI ст. польський хроніст і професор Ягеллонського Уні - верситету Maciej Miechowita (Матвій із Міхова) у своєму трактаті « Tractatus de duabus Sarmatiis » (Дві Сарматії) вперше згадує «родючі землі з м’яким кліматом», описуючи територію сучасної України. З того часу подібні описи та образ «жит - ниці Европи» зустрічаються чи не в усіх мандрівни - ків, дипломатів і хроністів. Французький картограф Ґійом Левассер де Боп - лан ( Guillaume Le Vasseur de Beauplan ) є класичним джерелом знань про Україну. Він упродовж 17 ро - ків був на службі польській короні (1630—1647) і залишив працю « Description d’Ukranie » (Опис України), котра багата цікавими свідченнями про звичаї та побут козаків, шляхти і кримських татар. Боплан стверджує: « Усі вміють добре обробляти землю, сіяти, жати, випікати хліб, готувати різні м’ясні страви, варити пиво, мед, горілку, ро - бити брагу тощо» та описує, зокрема, дорожню їжу та одну з архаїчних страв з борошна: «Сухарі знаходяться у великій бочці заввишки 10 стіп, на 4 стопи в діаметрі, яку міцно прив’язують... Беруть із собою також барильце з вареним пшо - ном і діжечку з борошном, розведеним на воді, яке їдять, змішуючи з пшоном... Цей наїдок слу - жить їм і їжею, і питвом, він має кислуватий смак і називається «саламаха» [salamake], пречу - дова страва». Неймовірні описи львівського хліба зустрічає - мо у сучасника Боплана, купця з Ґданська М. Ґру - невеґа, який жив у Львові: «Я об’їхав пів Евро - пи, побував у найславніших містах світу, але в жодному не бачив стільки хліба, як тут щодня приносять на ринок, і майже кожний чужинець знайде таку випічку, як у своїй країні — хліб, струцлі, тістечка... » У подорожніх нотатках мандрівника та архидия - кона Павла Халебського ( Paul of Aleppo ), який по - дорожував через Україну (1654—1656) до Моско - вії, також знаходимо чимало згадок про хліб: « Нас усечасно зустрічали... за їхнім звичаєм з хлібом, аби він родив вдосталь; коли ж ми сідали до сто - лу, також передовсім подавали хліб ». У XVI—XVII ст. розпочинається активне освоєння українських чорноземів. Річ Посполита, частиною якої були українські землі, стала великим експор - тером збіжжя, а портовий Ґданськ — одним з най - більших торгових центрів. Проте користь з цього має лише польська шляхта, у власності якої зна - ходилися всі землі. Селяни ж були рабами-кріпа - ками, що харчуються ячмінним і вівсяним хлібом. Тогочасні хронікери пишуть про велетенські вро - жаї пшениці — настільки великі, що вистачало і на виробництво хліба, і на виробництво горілки. Селяни починають шукати прихистку на Наддні - прянщині та Волині, де княжі роди Острозьких і Вишневецьких отримали доступ до чорноземів та почали освоєння степів. Відсутність податків і відтермінування панщини приваблюють селян, які починають обробляти землю. Наддніпрянщина торгує з Балтійським реґіоном. Урожайність була високою, ціна — низькою. Роки надлишкового до - статку повторюються у 1771 і 1784 рр. Про цей час пишуть: « велетенські бурти гнилої пшениці на Волині », пшениця настільки дешева, що землев - ласники відмовляються від її вирощування. Наприкінці XVIII ст. на правобережній Україні за - проваджують кріпацтво. Російська імперія отримує новий ресурс — кріпаків і вирощене ними збіжжя. Основним реґіоном виробництва зерна стає Поді - лля. А через порт Одеса імперія починає торгувати українським збіжжям з Середземномор’ям. На по - чатку XIX ст. український хліб заполонив ринки Ев - ропи. У 1803 р. в Італії прихід російських кораблів з українською пшеницею « в очах місцевих зем - левласників виглядав катастрофою ». У середині ХІХ ст. Україна забезпечувала 75 % усього експорту російської імперії. Від житниці Европи — до житниці Америки В історії українського хліба цікавою є роль ні - мецьких колоністів менонітів, які близько 1786 р. на запрошення імператриці Катерини почали розселятися вздовж берегів Азовського моря. Основою господарювання менонітів стала твер - да озима пшениця, яка найкраще підходила до українських степів. Коли у 1870 р. імперський уряд оголосив нову політику щодо німецьких поселень («один цар, одна релігія, одна мова», відновлен - ня обов’язкової військової служби), еміґрували до Америки, зокрема до Канзасу. Із собою привезли не тільки технологію вирощування озимої пше - ниці, але й українське збіжжя, яке стало основою
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
