Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Our Life | Наше життя March | Березень 2021 Маріянна Заяць СЛОВО ГОЛОВИ СОЮЗУ УКРАЇНОК АМЕРИКИ 4 Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Нехай радість і мир панують у Ваших серцях і душах протягом цих Великодніх Свят Воскресіння Христового! Нехай здоров’я, любов, щастя та добробут прийдуть до Ваших осель, нехай настрій буде піднесеним, а серця наповняться щирим теплом! Бажаємо Вам усіляких земних благословень! Коли готувалaся писати статтю до цього випуску журналу, зміст якого зосереджений на результатах виконання завдань СУА, а відтак втілення його проєктів, я подумала, що цілі нашої організації залишилися незмінними, і СУА перевершив суспільну оцінку деяких прошарків інтеліґенції та фахівців з суспільно-політичних питань. Мені пригадалося, як ще у далекому 2002 р., під час конвенції СУА у Сарасоті, штат Фльорида, наша Почесна членкиня Софія Геврик, яка на той час обіймала посаду другої заступниці голови СУА, попросила мене висвітлити тему членства. Я звернулася до роботи Роберта Д. Патнема, науковця з питань суспільної політики Гарвардського університету, та його книжки «Боулінґ наодинці» (2000). Дослідження професора Патнема, які ґрунтувалися на масштабній базі даних, показували, як американське суспільство почало стрімко віддалятися від сім’ї, друзів і сусідів. Професор Патнем попереджає, що наші зв’язки одного з одним слабшають, а це призводить до спрощення і збіднення нашого життя та життя наших громад. Він провів близько 500 тисяч співбесід, аби показати, що ми підписуємо все менше звернень, перебуваємо у членстві меншої кількости організацій, які збираються разом, ми все менше знаємо про наших сусідів, ми рідше бачимося з друзями та все менше часу проводимо зі своїми родинами. Ми навіть «у боулінґ граємо наодинці»: більше, ніж будь-коли раніше, американці грають у боулінґ, але вони перестали грати на першість групами у лізі, як це було колись. Він показує, як зміни в роботі, структура сім’ї, вік, заміське життя, телебачення, комп’ютери та інші чинники впливають на такий занепад. Професор Патнем наводить дані, які вказують на те, що членство в традиційних громадських організаціях у цілому зменшується, лише у деяких організаціях, навпаки, зростає. Зросло членство саме у тих масових групах, які не передбачають безпосереднього особистого спілкування та зібрань, де «ознакою членства є лише виписування чека на покриття членських внесків, або, можливо, вряди-годи ознайомлення з новинами групи, які розсилаються». Хоч ці висновки і факти були наведені понад два десятиліття тому, мені здається, що дослідження професора Патнема не втратило актуальности й нині. Пандемія, можливо, навіть дещо підсилила таку динаміку. Але ми з вами можемо заперечити висновки професора Патнема таким фактом: СУА не є організацією, що просить своїх членкинь «виписувати чеки на сплату членських внесків», або «час від часу ознайомлюватися з оголошеннями», ми розраховуємо на заохочення та відданість справі. СУА доволі успішно залучає жінок, які готові взяти на себе обов’язки та віддати частинку себе задля подальшого процвітання української родини у будь-якому куточку світу. Через таку самовідданість, спільними зусиллями ми достукалися до сердець багатьох людей і тепер отримуємо теплі відгуки, що зігрівають наші душі, від тих, хто отримав нашу допомогу. На сторінках цього журналу Ви ознайомитеся з реакцією та вдячністю людей різних соціальних прошарків. Їх об’єднує те, що СУА подав руку допомоги кожному з них. І наша допомога не обмежується лише фінансами, ми інвестуємо в особистості, сім’ї та громади. Як голова СУА з 2008 р., я мала нагоду та велику честь долучитися до співпраці з багатьма з цих людей, часто разом з іншими членкинями з Головної Управи СУА: ми бачили сльози вдячности мешканців сіл Івано-Франківщини, які потерпали від повені у 2008 р.; ми чули вигуки «Дякуємо!» студентів Київського військового ліцею ім. Івана Богуна; ми бачили щирі усмішки дітей-сиріт у літніх таборах, організованих Владикою Степаном Сусом; ми відчували біль у серцях молодих поранених вояків у військових шпиталях Дніпра, Запоріжжя, Києва та Львова, а також тих сімей, які втратили своїх рідних; нам переказували, що одна самотня бабуся ніяк не могла збагнути, як жінки з того боку Атлантики знали про її потреби, але щиро тим тішилася; нам передавали слова подяки й багато інших людей, які отримали ґранти на навчання/стипендії за нашими навчальними програмами; ми стали свідками того, як розкриваються таланти і які прекрасні голоси у семінаристів Київської Трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ... Усе це — результат нашої спільної непорушної відданости справі та самовіддачі! Дякую Вам!
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
