Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Projects
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Our Life | Наше життя March | Березень 2021 Маріянна Заяць СЛОВО ГОЛОВИ СОЮЗУ УКРАЇНОК АМЕРИКИ 4 Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Нехай радість і мир панують у Ваших серцях і душах протягом цих Великодніх Свят Воскресіння Христового! Нехай здоров’я, любов, щастя та добробут прийдуть до Ваших осель, нехай настрій буде піднесеним, а серця наповняться щирим теплом! Бажаємо Вам усіляких земних благословень! Коли готувалaся писати статтю до цього випуску журналу, зміст якого зосереджений на результатах виконання завдань СУА, а відтак втілення його проєктів, я подумала, що цілі нашої організації залишилися незмінними, і СУА перевершив суспільну оцінку деяких прошарків інтеліґенції та фахівців з суспільно-політичних питань. Мені пригадалося, як ще у далекому 2002 р., під час конвенції СУА у Сарасоті, штат Фльорида, наша Почесна членкиня Софія Геврик, яка на той час обіймала посаду другої заступниці голови СУА, попросила мене висвітлити тему членства. Я звернулася до роботи Роберта Д. Патнема, науковця з питань суспільної політики Гарвардського університету, та його книжки «Боулінґ наодинці» (2000). Дослідження професора Патнема, які ґрунтувалися на масштабній базі даних, показували, як американське суспільство почало стрімко віддалятися від сім’ї, друзів і сусідів. Професор Патнем попереджає, що наші зв’язки одного з одним слабшають, а це призводить до спрощення і збіднення нашого життя та життя наших громад. Він провів близько 500 тисяч співбесід, аби показати, що ми підписуємо все менше звернень, перебуваємо у членстві меншої кількости організацій, які збираються разом, ми все менше знаємо про наших сусідів, ми рідше бачимося з друзями та все менше часу проводимо зі своїми родинами. Ми навіть «у боулінґ граємо наодинці»: більше, ніж будь-коли раніше, американці грають у боулінґ, але вони перестали грати на першість групами у лізі, як це було колись. Він показує, як зміни в роботі, структура сім’ї, вік, заміське життя, телебачення, комп’ютери та інші чинники впливають на такий занепад. Професор Патнем наводить дані, які вказують на те, що членство в традиційних громадських організаціях у цілому зменшується, лише у деяких організаціях, навпаки, зростає. Зросло членство саме у тих масових групах, які не передбачають безпосереднього особистого спілкування та зібрань, де «ознакою членства є лише виписування чека на покриття членських внесків, або, можливо, вряди-годи ознайомлення з новинами групи, які розсилаються». Хоч ці висновки і факти були наведені понад два десятиліття тому, мені здається, що дослідження професора Патнема не втратило актуальности й нині. Пандемія, можливо, навіть дещо підсилила таку динаміку. Але ми з вами можемо заперечити висновки професора Патнема таким фактом: СУА не є організацією, що просить своїх членкинь «виписувати чеки на сплату членських внесків», або «час від часу ознайомлюватися з оголошеннями», ми розраховуємо на заохочення та відданість справі. СУА доволі успішно залучає жінок, які готові взяти на себе обов’язки та віддати частинку себе задля подальшого процвітання української родини у будь-якому куточку світу. Через таку самовідданість, спільними зусиллями ми достукалися до сердець багатьох людей і тепер отримуємо теплі відгуки, що зігрівають наші душі, від тих, хто отримав нашу допомогу. На сторінках цього журналу Ви ознайомитеся з реакцією та вдячністю людей різних соціальних прошарків. Їх об’єднує те, що СУА подав руку допомоги кожному з них. І наша допомога не обмежується лише фінансами, ми інвестуємо в особистості, сім’ї та громади. Як голова СУА з 2008 р., я мала нагоду та велику честь долучитися до співпраці з багатьма з цих людей, часто разом з іншими членкинями з Головної Управи СУА: ми бачили сльози вдячности мешканців сіл Івано-Франківщини, які потерпали від повені у 2008 р.; ми чули вигуки «Дякуємо!» студентів Київського військового ліцею ім. Івана Богуна; ми бачили щирі усмішки дітей-сиріт у літніх таборах, організованих Владикою Степаном Сусом; ми відчували біль у серцях молодих поранених вояків у військових шпиталях Дніпра, Запоріжжя, Києва та Львова, а також тих сімей, які втратили своїх рідних; нам переказували, що одна самотня бабуся ніяк не могла збагнути, як жінки з того боку Атлантики знали про її потреби, але щиро тим тішилася; нам передавали слова подяки й багато інших людей, які отримали ґранти на навчання/стипендії за нашими навчальними програмами; ми стали свідками того, як розкриваються таланти і які прекрасні голоси у семінаристів Київської Трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ... Усе це — результат нашої спільної непорушної відданости справі та самовіддачі! Дякую Вам!
Page load link
Go to Top