Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Projects
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Якби нація обирала не «Голос країни», а «Голос совісті», то голосування обійшлося б одним туром: Ліна Костенко легко зібрала б усі голоси. Утім, якби нація захотіла голос совісті почути, тут уже довелося б докласти надзусиль. Після очікуваного і так рап - тово перерваного презентаційного туру «Записок укр аїнськ ого самасшедшого» на початку 2011 року, широкий загал Ліну Василівну більше не чув і не ба - чив. До того — вона двадцять років нічого не видава - ла. Й Івану Малковичу у 2010 просто дивом вдалося витягнути і її, і її роман із добровільного підпілля. За такий час будь-хто міг канути в Лету, але не Ліна. Вона мовчить, а нація рік у рік співає їй «осанну», а в березні соціальні медіа рясніють її рядками з хештегом «#ліна». Такий собі електронний самвидав ХХІ ст. Як невидимі причали Геракліта: все тече й змі - нюється, але дещо повторюється. Хоча, будуть ті, хто ск а же: вона просто змогла зробити неймовірне — виплисти чист ою із каламутної радянської води. Вона могла б стати вчителькою: народитися в учительській родині та закінчити педагогічний ін - ститут — непоганий, як на повоєнний час, життєвий стар т. Багато хто про таке й не мріяв. Але, певно, їй було затісно поміж шкільних парт. Або ж життю бра - кувало простору й рим. Тому поїхала в Москву става - ти поеткою. Навчання у Московському літературно - му інституті імені О. М. Горького —це був тогочасний «маст х ев», якщо хочеш, аби твою поезію читав ще хтось, окрім найближчих родичів. Утім, Ліні це не дуже допомогло. Таланту їй не бракувало. Натомість спостерігався тотальний брак комуністичних од й ідеологічних піснеспівів. Тому їй спочатку закинули Аліна Акуленко , філолог, кандидат наук «аполітичність», а тоді ще й «формалістичні викру - таси». Цих непевних визначень було досить, аби го - товий до друку «Зоряний інтеграл» так і не вийшов на ор біти. І навряд чи їй було легше від того, що у вигнання потрапила не сама, а в компанії таких же молодих й натхненних Миколи Вінграновського й Івана Драча. І навряд чи тішило, що це — не рими у неї погані, а просто шістдесятників цькують. Її кидали-кидали в Лету, і навіть відганяли від бе - регів ідеологічним веслом, але вона все випливала й випливала на саморобних човниках «самвидаву». А після листа на захист Володимира Чорновола вона могла далі більше нічого й ніколи не писати. А сенс? Вона ж писала. І чекала. І таки дочекалася відходу Валентина Маланчука — того самого доктора історич - них наук, завдяки якому в українській історії з’явився тер мін «маланчуківщина», а з друкарень як «небез - печні для дружби братніх народів» вилучили кілька с о тень готових до друку українських книжок. Коли він пішов, Ліна вийшла у люди. Стала на повен зріст «Над берегами вічної ріки», щоб переспівати на повен голос пісні Марусі Чурай і згадати Берестечко. Далі були літе - ратурні премії, поетичні збірки, ордена, медалі, робота в Чор нобильській зоні, відмова від звання Героя Украї - ни і, зрештою, добровільне усамітнення. Х о тіла вона того чи ні, але стала Ліною Василів - ною, совістю і голосом нації. А могла б також стати і її обличчям. Бо якби нація обирала не лише «Со - вість нації», але й найкрасивішу жінку ХХ століття, Ліна пер емогла б легко й невимушено. І ґендерні стереотипи тут ні до чого: така краса дається лише обраним. Як і талант. Як і можливість життя «про - йти без коректур», не канувши в ідеологічну Лету. Усі річки — течуть. І не кожна з них — Лета 19 березня 1930 р. народилася Ліна Костенко — українська пись - менниця, поетеса-шістдесятниця, лауреатка Шевченківської премії (1987), премії Антоновичів (1989). Входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України. Патронатка 21-го Відділу (Ню Йорк) та 101-го Відділу (Чікаґо) Союзу Українок Америки. Our Life | Наше життя March | Березень 2021 30 Lina Kostenko – Ukrainian poet, laureate, and staunch defender of dissidents – was born on March 19, 1930. She is one of the most recognizable literary figures in Ukraine, widely regarded as the conscience of the nation. Kostenko was a leader of the young Ukrainian poets of the 1950s–1960s known as the Shistdesyatnyky (“Sixtiers”), who pushed the boundaries of Ukrainian poetry and in the process aroused the ire of the Communist regime. She was blacklisted by the government for many years, and her works were not published in Ukraine. Her first novel and first new book in over two decades, Notes of a Ukrainian Madman , was published in 2010 when Kostenko was 80. It became a bestseller. Among her best-known works of poetry are Rays of the Earth (1957), Sails (1958), Wandering of the Heart (1961), On the Shore of the Eternal River (1977), and Marusia Churai (1979). Lina Kostenko is the patroness of UNWLA Branch 21 (New York) and Branch 101 (Chicago).
Page load link
Go to Top