Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Projects
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Numerous English-language translations of the works of revered Ukrainian poet Taras Shevchenko (1814–1861) have been published – some exquisite and moving, others literal but so lacking in nuance and sensitivity as to render the bard’s words meaningless. Translating poetry requires more than just fluency in both languages – it requires the heart and soul of a poet. And so it is no surprise that the most highly regarded translations of Shevchenko’s works are those by the British poet Vera Rich, the Irish novelist Ethel Lilian Voynich, and the Canadian author John Weir. All three were able to capture the authenticity of Shevchenko’s emotions in their translations. Існує чимало англомовних перекладів творів великого українського Кобзаря Та - раса Шевченка: і чудових, і зовсім не вдалих. А все тому, що дослівний переклад англійськ ою мовою того, що звучить природно, зворушливо та зрозуміло україн - ською, може перетворитися на щось відверто недотепне й дивне, наївно-проста - кувате чи пласке. Від так подрібнено-дослівні, механістичні переклади ( overtranslation ), або домислювані переклади з надто широким узагальненням ( undertranslation ) призводять до брутального поетичного руйнування слів автора. Чи потрібні такі переклади Шевченка англомов - ній аудиторії? Мабуть, що ні. Натомість є потреба у перекладах, що передають пророчу глибину, яку найбільше поцінову ємо в поезіях Кобзаря ми, українці, і яку можуть оцінити й носії інших мов. Варті уваги кращі переклади творів Шевченка, які двомовні читачі найбільше полюбляють. Найперше, це переклади Віри Річ (1936—2009) — британської поетеси-перекладачки, кавалера ордена княгині Оль - ги. Серед них The Rusalk a («Русалка»), The Poplar («Тополя»), The Dream («Сон», «На панщині пшеницю жала...») Остання поезія ввійшла до англомовної збірки вибраних поезій Т. Шевченка Song Out of Darkness . Перекладачці вдалося без утрати поетичної суті показати також і складні історичні реалії описаного Тара - сом життя. Ось завершальні рядки поезії «Сон» в оригіналі та перекладі Віри Річ: Укр аїно-англомовні читачі виокремлюють поезії Шевченка у перекладі ірландської письменниці Етель Ліліан Войнич (1864—1960). З-поміж її 156 перекладів поетових рядків найдовершенішими є «Минають дні, минають ночі...», «Зоре моя вечірняя...», «Заповіт», «Косар», «Минули літа молодії...» Завдячуючи не - пересічному таланту, Л. Войнич вберегла щирість поезій Кобзаря навіть у перекладах його творів і майстер - но передала не тільки багатство змісту та своєрідність стилю Шевченка, але й метафори, натяки, повтори, ме ло дійність рим тощо. Двомовні читачі це відчують із фрагмента перекладу «Мені однаково, чи буду...»: Безумовно, щоб перекладати вірші, треба не тільки добре знати щонайменше дві мови, але й бути поетом. Звісно, на це здатний не кожен, але тільки великий майстер. І не важливо, хто це: Етель Ліліан Войнич — ір - ландк а за походженням, залюблена в українську мову, чи британська поетеса Віра Річ, або Джон Вір (1906— 1983) — нащадок українських еміґрантів, який відчував рідну мову на генетичному рівні... Стрижневим є те, що всі вони щиро намагалися залишити слово Шевченка справжнім — таким, як його відчував сам Кобзар. І та щирість зробила переклади винятковими. А ще — спонукує двомовних сучасних поетів заглибитися у твори великого Тараса, перейнятися їхніми всеосяжними смислами та братися за власні переклади. А чому б ні? переклади англійською І усміхнулася небога, Проснулася — нема нічого... На сина глянула, взяла Його тихенько сповила Та, щоб дожать до ланового, Ще копу дожинать пішла. Лариса Тополя , редактор Then quietly she smiled, poor mother... She started up... all gone forever! She looked at little Ivan, then Picked him up, swaddled him again, And, ere it reached the bailiff's ken, Went off, her sixty sheaves to gather. Мені однаково, чи буде Той син молитися, чи ні... Та не однаково мені, Як Україну злії люди Присплять, лукавії, в огні Її окраденую, збудять... Ох, не однаково мені. Shall pray for me, or pass me by. One only thing I cannot bear: To know my land, that was beguiled Into a death-trap with a lie, Trampled and ruined and defiled... Ah, but I care, dear God; I care! Тарас Шевченко: Our Life | Наше життя March | Березень 2021 13
Page load link
Go to Top