Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Катре, попорай, і на городі, Катре, лад дай; у селі вважали її дивачкою, мало не «причин - ною» з «Кобзаря», і тільки вчителі Іван і Ніна Калита підказували то те, то інше в клубі (де дівчині милостиво дозволили відвідувати драмгурток) та дяк із сусідніх Смотриків на - вчив класти, приміром, ґрунтівку... Прядка з Букваре м на колінах узимку — ото й уся була її «наука». Та якось вичитала Катря в часописі «Радян - ське село» про художньо-керамічний технікум у Мир городі і подалась туди; там зажадали атестат про семирічну освіту, якого в неї не було. І мусила самотужки освоювати ази ма - лярства: барвники чавила з калини, буряка, бузини, щіточки майструвала як не з тхоря - чих, так котячих ворсинок. Украде в материній скрині полотнинку, намалює на ній птаха — помилується трохи, випере начисто, висушить і знов малює. А то якось у брата зошита поцу - пила, понамальовувала на тих листочках квітів та к оників і хлібною м’якушкою наліпила на стінах світлиці. У Білокурів подібне каралося як не різкою, так грубим словом, а то й у печі палилося. Коли споглядаєш нині Катеринині «Цар Колос», «Квіти за тином» чи «Снідання», скажімо, то якось і не віриться, що все те викві - тчувалося на полотні змалку пригніченою ду - шею. Та буде й каганчик у тій темряві — як же без нього?! Хоча б і зустріч з «Кобзарем»: «Ой, яка ж проза дивная у Т. Г. Шевченка! А малюнки... не можу вам передать, яка це була краса!» (Я бу ду художником!// Укл. М.Кагарлицький — К.: «Спала х» ЛТД, 1995). Тими малюнками, либонь, дівчина й снила, відчувши в Тарасові близьку собі душу. Та й чи дивно?!.. Замість молитовників та Біблій по людських хатах були Тарасові «Кобзарі», адже радянська ідеологія майстерно поклала стражденну долю муче - ника царату на ноти «переможного соціаліз - му»... Настільки майстерно, що уривок з листа Панька Куліша до Шевченка звучав на часі: «... Запевняю Вас, що нігде в світі таких щирих і прихильних до себе дітей не знайдете, як у тій Полтаві. Тут бо не то пани та паненята, а всяка душа письменна й щира з Вашим «Кобзарем», наче з яким скарбом дорогим носиться, та хутко вже й книжок їм буде не треба, бо по - витверджували вже всі Ваші стихи напам’ять і, тр ивайте, чи не по «Кобзареві» вже й Богу Цар Колос. Полотно демонструвалося 1954 р. у Парижі та зникло за загадкових обставин; незавершена повторна версія демонструється в Яготинській картинній галереї моляться» (litopys.org.ua// Листи до Тараса Шевченка. — К., 1993). Ка терина ж мала душу не тільки «письменну і щиру», а й заклопотану: як же їй стати художником? Як вирвати - ся із глухих стін домашнього кріпацтва, де ніхто не хотів чути г олосу її молодого хисту, а тільки «роби, Катько, та роби»? Як подолати оту стандартну байдужість, що нею були заповнені установи молодої УРСР? І вирішує Катря наша йти на прощу до святого Канева, де покоївся по - ет-мислитель Тарас Шевченко. По дорозі перебирала в умі молитви, а ступила між трави на Чернечій горі, що аж колихалися на вітрах дніпровських, то й дух забило, все з голови геть вивітрилося. Довелося вимолювати ща - стя-долі в «батечка та соколика» своїми словами... Та ще багато води стече і в Тарасовому Дніпрі, і в Чумга - ку їхньому богданівському, де в ранніх 1930-х Катря ледь не вт опиться від материних прокльонів. Відтоді тільки й добра сталося, що батьки дозволили їй, 34-річній, ма - лювати, та ще й так, ніби золотого гривеника кинули в Our Life | Наше життя March | Березень 2021 11
Page load link
Go to Top