Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Projects
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Катре, попорай, і на городі, Катре, лад дай; у селі вважали її дивачкою, мало не «причин - ною» з «Кобзаря», і тільки вчителі Іван і Ніна Калита підказували то те, то інше в клубі (де дівчині милостиво дозволили відвідувати драмгурток) та дяк із сусідніх Смотриків на - вчив класти, приміром, ґрунтівку... Прядка з Букваре м на колінах узимку — ото й уся була її «наука». Та якось вичитала Катря в часописі «Радян - ське село» про художньо-керамічний технікум у Мир городі і подалась туди; там зажадали атестат про семирічну освіту, якого в неї не було. І мусила самотужки освоювати ази ма - лярства: барвники чавила з калини, буряка, бузини, щіточки майструвала як не з тхоря - чих, так котячих ворсинок. Украде в материній скрині полотнинку, намалює на ній птаха — помилується трохи, випере начисто, висушить і знов малює. А то якось у брата зошита поцу - пила, понамальовувала на тих листочках квітів та к оників і хлібною м’якушкою наліпила на стінах світлиці. У Білокурів подібне каралося як не різкою, так грубим словом, а то й у печі палилося. Коли споглядаєш нині Катеринині «Цар Колос», «Квіти за тином» чи «Снідання», скажімо, то якось і не віриться, що все те викві - тчувалося на полотні змалку пригніченою ду - шею. Та буде й каганчик у тій темряві — як же без нього?! Хоча б і зустріч з «Кобзарем»: «Ой, яка ж проза дивная у Т. Г. Шевченка! А малюнки... не можу вам передать, яка це була краса!» (Я бу ду художником!// Укл. М.Кагарлицький — К.: «Спала х» ЛТД, 1995). Тими малюнками, либонь, дівчина й снила, відчувши в Тарасові близьку собі душу. Та й чи дивно?!.. Замість молитовників та Біблій по людських хатах були Тарасові «Кобзарі», адже радянська ідеологія майстерно поклала стражденну долю муче - ника царату на ноти «переможного соціаліз - му»... Настільки майстерно, що уривок з листа Панька Куліша до Шевченка звучав на часі: «... Запевняю Вас, що нігде в світі таких щирих і прихильних до себе дітей не знайдете, як у тій Полтаві. Тут бо не то пани та паненята, а всяка душа письменна й щира з Вашим «Кобзарем», наче з яким скарбом дорогим носиться, та хутко вже й книжок їм буде не треба, бо по - витверджували вже всі Ваші стихи напам’ять і, тр ивайте, чи не по «Кобзареві» вже й Богу Цар Колос. Полотно демонструвалося 1954 р. у Парижі та зникло за загадкових обставин; незавершена повторна версія демонструється в Яготинській картинній галереї моляться» (litopys.org.ua// Листи до Тараса Шевченка. — К., 1993). Ка терина ж мала душу не тільки «письменну і щиру», а й заклопотану: як же їй стати художником? Як вирвати - ся із глухих стін домашнього кріпацтва, де ніхто не хотів чути г олосу її молодого хисту, а тільки «роби, Катько, та роби»? Як подолати оту стандартну байдужість, що нею були заповнені установи молодої УРСР? І вирішує Катря наша йти на прощу до святого Канева, де покоївся по - ет-мислитель Тарас Шевченко. По дорозі перебирала в умі молитви, а ступила між трави на Чернечій горі, що аж колихалися на вітрах дніпровських, то й дух забило, все з голови геть вивітрилося. Довелося вимолювати ща - стя-долі в «батечка та соколика» своїми словами... Та ще багато води стече і в Тарасовому Дніпрі, і в Чумга - ку їхньому богданівському, де в ранніх 1930-х Катря ледь не вт опиться від материних прокльонів. Відтоді тільки й добра сталося, що батьки дозволили їй, 34-річній, ма - лювати, та ще й так, ніби золотого гривеника кинули в Our Life | Наше життя March | Березень 2021 11
Page load link
Go to Top