Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Projects
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Our Life | Наше життя June | Червень 2021 Маріянна Заяць СЛОВО ГОЛОВИ СОЮЗУ УКРАЇНОК АМЕРИКИ 4 Коли готувала свій останній допис до «Нашого Життя» на посаді голови СУА, мене переповнювали почуття гордости та безмежної вдячности, але водночас охоплювало і відчуття смутку. Невдовзі після смерті моєї мами у вересні 2009 р., мій чоловік, діти і я упорядковували її будинок і відкрили шухлядки її старого письмового стола. У одній з них ми знайшли папку з позначкою «Маріянна і СУА», де дбайливо зберігалися статті з часопису «Наше Життя» та інших газет, які я написала про Союз Українок. Я була глибоко зворушена тим, що моя мама, яка також була самовідданою Союзянкою, гордилася рішенням своєї доньки продовжувати славну традицію СУА. Нині моя чотирирічна внучка Христина з нетерпінням чекає, коли прийде нове число «Нашого Життя», щоб відшукати там світлину своєї бабці. «Дивіться, ось моя бабця!» — щасливо вигукує вона. Я сподіваюся, що колись у майбутньому вона також буде готовою продовжити важливу працю СУА. Хоча будь-який кінець можна вважати втратою, закінчення моєї каденції я втратою не вважаю та маю велику честь передати цю важливу посаду у добрі руки. Наприкінці мого 13-річного головування я все ж таки пережила непоправну втрату, що і є першопричиною мого смутку. Я втратила одного з палких шанувальників СУА, який підтримував мене протягом майже 50 років нашого подружнього життя, — свого дорогого чоловіка Мирона, який нещодавно відійшов у вічність. Одразу після мого обрання на посаду голови у 2008 р., він став моїм наставником, радником, істориком СУА. Часом він мав критичний погляд на певні речі, але, незважаючи ні на що, завжди залишався моєю підтримкою. Подумки я все ще бачу, як він подає мені знак, що «все гаразд», і ніжно всміхається після однієї з моїх численних промов, чую його голос, який підказує мені слушну пораду. Мирон направду був вірною «союзянкою»! Дякую, Мамо, Христино і Мироне! Ви розділили зі мною дорогу, яка принесла мені найбільшу винагороду в житті! Коли 13 років тому я почала писати цю колонку, я мала на меті вести хронологію та підсумовувати досягнення, проєкти і цілі нашої організації. Мене непокоїла думка про те, що наші зусилля були занадто різноплановими, а отже деякі з них могли просто випасти з поля зору. Докладно описати в «Нашому Житті» всі наші старання було неможливо, і я переживала, що коли про них ніде не повідомляти, наші членкині, друзі, благодійники та громада можуть не до кінця усвідомлювати самовіддані, часто величезні, зусилля наших членкинь і Управи. Від 2008 р. діяльність СУА під проводом нашої Головної Управи була багатою та різноманітною, але зосередженою та плідною, навіть коли ми переживали буремні часи, амбітною, але скромною. Наші проєкти і наша діяльність формувалися під впливом подій в Україні та Америці: моя 13-річна каденція — це майже половина з 30 років відновлення Української незалежности, що проходили у прискореному ритмі, часто сповнені бурхливими подіями. Протягом половини мого головування Україна потерпала від безжалісної агресії, яку розв’язала проти неї Росія. Наша динамічна організація підтримувала студентів-протестувальників на Майдані, а також надавала студентам стипендії на навчання та розвинула інноваційні програми при університетах. Ми надавали допомогу дітям-сиротам, а також людям літнього віку, які мали потреби. Нашу допомогу також отримали поранені та скалічені війною воїни, ми доправили до шпиталів обладнання, якого їм так бракувало. СУА співпрацював з численними українськими та американськими організаціями у намаганнях розбудовувати нашу громаду, підтримувати людей, які постраждали від стихійних лих, полегшувати стан людей, які стикнулися з наслідками пандемії КОВІДУ. Надаючи цільову матеріяльну допомогу, СУА також підтримував програми в Україні, спрямовані на її духовний розвиток. Насправді за такими численними та знаковими досягненнями стоять тисячі спільно витрачених годин і сотні тисяч спільно зібраних долярів, які від щирого та щедрого серця пожертвували з любов’ю і відданістю наші членкині й друзі. Мені випала велика честь представляти СУА у багатьох країнах світу, на багатьох конференціях і на зустрічах з політичними діячами, а також провідниками місцевих громад і найвищими церковними достойниками. СУА продовжує творити історію тепер вже не лише в українській діяспорі, але, на наше щастя, і безпосередньо в Україні. Ми робимо нашу справу з повагою одна до одної, завжди складаючи подяку талантам і сильним сторонам кожної з нас. Кожна голова СУА приходить на цю посаду з власним баченням і першочерговими завданнями, і кожну очікують свої власні історичні виклики та можливості. Мені залишається лише сподіватися, що протягом моєї каденції на посаді голови мої пріоритети успішно відповідали на виклики часу. Я дякую нашим членкиням за те, що обирали мене своєю головою чотири терміни поспіль і надзвичайно збагатили моє життя. Я сподіваюся, що я також, перебуваючи на посаді голови СУА та виконуючи свою місію, у свій спосіб збагатила ваші життя! Я завжди триматиму СУА й усіх наших членкинь у своїх молитвах! Слава Україні!
Page load link
Go to Top