Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Our Life | Наше життя August | Серпень 2021 38 волі. Я ж відповіла їй, що я сильна і стійка, бо ко - зацького роду!» І свій козацький край п. Людмила згадує з любов'ю та ностальгією: «Сумую за рідни - ми, за мамою... Болить серце від того, що україн - ське село поволі вмирає... Найстрашніше, що пів села розмовляє російською, а кілька людей з мого села воює... за ДНР». Нині Людмила Вусик проживає у Лос-Анджеле - сі, очолює 111-й Відділ СУА, має дочку і трьох ону- ків. Залишається вірною Україні та українським ідеалам. Об’єднуючи українських патріоток, вона активно провадить роботу з підтримки проукра- їнських ініціатив. З нею можна говорити година- ми, слухаючи оповіді про численні історичні події, свідкинею й учасницею яких вона була; про видат- них українців, з якими зустрічалася, як Михайло та Богдан Горині, Євген Сверстюк, В’ячеслав Чорно- віл, Левко Лук'яненко, Оксана Мешко, Іван Кан- диба, Ярослав Лесів, Зеновій Красівський, Олесь Шевченко, Василь Овсієнко, Михайло Косів, Ірина Стасів-Калинець, Слава Стецько, Микола Плав’юк, Павло Дорожинський, Іван Драч, Павло Мовчан. Усі, хто працював з п. Людмилою, пам’ятатимуть її неоціненний внесок у справу здобуття Україною Незалежности, зокрема видання україномовних газет і книжок, благодійництво заради навчання українських студентів та інші добрі справи. Громадську роботу Людмили Вусик відзначено грамотою Міністерства культури України (1994), медаллю ордена Великого князя Литовського Ге - диміна (1995) та орденом Княгині Ольги ІІІ ступе- ня (1998). черів ловить... Здається у Боярці, як вивантажили пакети, підходить до хлопців міліціонер. Вони по - хололи, думали — конфіскують, як не раз бувало... Тоді Лупиніс знайшов в газеті інформацію про зем - лю та запропонував її міліціонеру, мешканцю села. Той почитав і дав “15 хв, щоб зникнути”... Отак і на - ближали ми незалежність, у постійній напрузі», — згадує п. Людмила. Людмила Вусик, як уособлення неоціненного внеску, що зробила українська діяспора у справу незалежности, згадує ті часи з особливим блиском в очах. За межами рідної країни вона і сотні інших свідомих українців допомагали Україні стати неза - лежною та сильною. «Коли в Україні проходив ре- ферендум, я підійшла до свого керівника і сказа- ла: “Я їду в Україну і або звільняюся, або дозвольте відпустку, бо все одно поїду. Адже вирішується питання Незалежности, я повинна там бути”... Мій керівник дозволив їхати, а про звільнення не було й мови. Я провела тоді місяць разом з Народним рухом та бачила усе “зсередини”...» Людмила Вусик пройшла і Майдан 2004 р. — Помаранчеву революцію. Працювала на виборчій дільниці, відстоюючи правдиві голоси та проти - діючи намірам фальсифікувати результати. Тоді через зимову сльоту зламала руку. Але аґітацію проводила навіть у лікарні, де медики жартували: «Українські жінки будуть вмирати, а все одно бо - ротимуться за незалежність». А пізніше згадувала: «Думаю, я там людей таки переконала голосувати правильно. І навіть тут, у США, коли мені довелося потрапити у лікарню, лікарка дивувалася моїй силі Людмила Вусик і Михайло Горинь — правозахисник, дисидент, політв'язень радянських часів, народний депутат України 1-го скликання, почесний голова Республіканської християнської партії. Київ, 2004 Людмила Вусик (праворуч) з Катериною Ющенко, дружиною майбутнього Президента України Віктора Ющенка, під час Помаранчевої революції біля сцени Майдану. Київ, 2004
Page load link
Go to Top