Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Our Life | Наше життя August | Серпень 2021 33 Редакція «КоЗи» фотографується біля танка на знак опору танкам путчистів у Москві. Фото друкується вперше У Москві вже «попрацювали» з пресою — і закрили найгучнішу в ті «перестроєчні» часи газету «Комсо- мольская правда». Тому наш редак- тор дав українській кореспондент- ці «Комсомолки» Олі Мусафіровій вкладку на сторінках «КоЗи», де вона вже 20 серпня надрукувала свій ма- теріал про розшуки заарештованого в Криму Михайла Горбачова... Далі редактор сказав нам усім, що дове- деться заховати у когось вдома всю редакційну розмножувальну техні- ку — готувалися друкувати газету з підпілля... У день проголошення Незалеж- ности всі газети України вийшли ще без жодного слова про це. Писали про звільнення Горбачова, аналізу- вали, що це було. Письменник Юрій Покальчук закликав до створення власної міліції та власної армії Укра- їни і висловлював те, що потім було надовго забуте: «а чи є перемога де- мократії в Росії беззаперечною пе- ремогою для України? Росія, що пе- реживає дні піднесення і перемоги громадянської свідомості, не повин- на стати для України новою загрозою колоніальності у новій прикрашеній формі». Потім про це надовго забули, і пам’ятаємо Юрка як зухвалого авто - ра еротичних поезій та проз... Ні слова про Незалежність в жод - ній із газет — бо в той суботній день ніхто й не підозрював, що зараз у Верховній Раді УРСР поставлять на голосування Акт проголошення незалежности України! Про це на вулицях пронеслася чутка — чутки були тоді нашим мобільним зв’яз - ком... Моя сестра спускалася вули - цею Прорізна на Хрещатик й дуже плакала... Це все, що вона пам’ятає про той день. Каже: «Я ще не могла собі уявити нічого — ні синьо-жов - тих прапорів потім, ні України, бо це не було на ту мить навіть на підсві - домості... Але я йшла й страшенно плакала від якогось дуже важливого передчуття». Зліва: Ілля (Ілько) Кучерів, засновник центру досліджень (пізніше Фонд) «Демократичні ініціативи», та Оля Герасим'юк удома в Ірени Яросевич. Київ, осінь 1993 р. Фото друкується вперше Це було те, про що я казала вище — з кожного з нас вивільня- лося на світ з ДНК, з клітин, не знаю, з чого складається душа — але саме звідти, оте, що наукою не визначено, а приблизно на- зивається «українство»... Усе наше життя на свободі сталося потім. А почалося з Акту проголошення Незалежности. Кажуть, вона була «дарована, а не виборена». Я так не думаю зараз. Там були всі покладені за свободу життя — у цьому Акті на непримітному аркуші паперу, де на не дуже якісній друкарській машинці було надруковано всього 93 слова. 93 слова, що перевернули світ, перевернули наші життя — і явили нам Україну. І моє особисте щастя: я по - ловину зі свого життя прожила в Незалежній! Так я скажу тим, кому зараз 30: «А ви вже вдвічі щасливіші за мене!»
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
