Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Our Life | Наше життя August | Серпень 2021 33 Редакція «КоЗи» фотографується біля танка на знак опору танкам путчистів у Москві. Фото друкується вперше У Москві вже «попрацювали» з пресою — і закрили найгучнішу в ті «перестроєчні» часи газету «Комсо- мольская правда». Тому наш редак- тор дав українській кореспондент- ці «Комсомолки» Олі Мусафіровій вкладку на сторінках «КоЗи», де вона вже 20 серпня надрукувала свій ма- теріал про розшуки заарештованого в Криму Михайла Горбачова... Далі редактор сказав нам усім, що дове- деться заховати у когось вдома всю редакційну розмножувальну техні- ку — готувалися друкувати газету з підпілля... У день проголошення Незалеж- ности всі газети України вийшли ще без жодного слова про це. Писали про звільнення Горбачова, аналізу- вали, що це було. Письменник Юрій Покальчук закликав до створення власної міліції та власної армії Укра- їни і висловлював те, що потім було надовго забуте: «а чи є перемога де- мократії в Росії беззаперечною пе- ремогою для України? Росія, що пе- реживає дні піднесення і перемоги громадянської свідомості, не повин- на стати для України новою загрозою колоніальності у новій прикрашеній формі». Потім про це надовго забули, і пам’ятаємо Юрка як зухвалого авто - ра еротичних поезій та проз... Ні слова про Незалежність в жод - ній із газет — бо в той суботній день ніхто й не підозрював, що зараз у Верховній Раді УРСР поставлять на голосування Акт проголошення незалежности України! Про це на вулицях пронеслася чутка — чутки були тоді нашим мобільним зв’яз - ком... Моя сестра спускалася вули - цею Прорізна на Хрещатик й дуже плакала... Це все, що вона пам’ятає про той день. Каже: «Я ще не могла собі уявити нічого — ні синьо-жов - тих прапорів потім, ні України, бо це не було на ту мить навіть на підсві - домості... Але я йшла й страшенно плакала від якогось дуже важливого передчуття». Зліва: Ілля (Ілько) Кучерів, засновник центру досліджень (пізніше Фонд) «Демократичні ініціативи», та Оля Герасим'юк удома в Ірени Яросевич. Київ, осінь 1993 р. Фото друкується вперше Це було те, про що я казала вище — з кожного з нас вивільня- лося на світ з ДНК, з клітин, не знаю, з чого складається душа — але саме звідти, оте, що наукою не визначено, а приблизно на- зивається «українство»... Усе наше життя на свободі сталося потім. А почалося з Акту проголошення Незалежности. Кажуть, вона була «дарована, а не виборена». Я так не думаю зараз. Там були всі покладені за свободу життя — у цьому Акті на непримітному аркуші паперу, де на не дуже якісній друкарській машинці було надруковано всього 93 слова. 93 слова, що перевернули світ, перевернули наші життя — і явили нам Україну. І моє особисте щастя: я по - ловину зі свого життя прожила в Незалежній! Так я скажу тим, кому зараз 30: «А ви вже вдвічі щасливіші за мене!»
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
