Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Our Life | Наше життя August | Серпень 2021 32 ли термін за підтримку політв’язнів. Однокурсник Сергій Набока вже прийшов до мене в редакцію з загіпсованою рукою і пояснив, що аби тебе випус- тили з-за ґрат і не «закрили» з якоїсь причини на но- вий термін, щойно ти вийшов на поріг тюрми, старі «зеки» порадили загорнути руку в мокрий рушник та перебити її молотком... Ця розповідь і досі мені в вухах — як страшний фінал режиму. Саме оця моторошна деталь, цей біль нестерпний... Я тоді аж засичала від болю, коли він це сказав... Уже ми прочитали купу «перестроєчних» товстих журналів зі страшними правдами про совєти, про нас самих, про те, чому наші батьки мовчали — і ми вже по - чали інакше дивитися на «благодєнствіє в совку»... Усе це вже минуло, все вклалося в анамнез... І вже ніби нічого не мало статися — СРСР ніби почав зву- чати інакше, а звичка жити в резервації ще не була скасована знанням того, що свобода — це все одно щось інше, а Україна ще була абсолютно неуявна... Був той серпень 30 літ тому, було жарке літо, й усі собі були хто де, не згадати достеменно... Я за - раз подзвонила кільком своїм колежанкам з того часу запитати, що пам’ятають вони. Бо я з великим жалем зрозуміла, що пам’ятаю лише смак, лише уривки великого здивування, лише лиця дисиден - тів, що навіки закарбовані на фото у крику шаленої радості, навіки — бо майже всі вони нині вже на небесах, а ці фото — чи не єдині свідки... Тоді не писали відео, не було мобільних телефонів, інтер - нету,тому всі смаки, голоси, вісті записалися лише в уривках пам’яті. По телевізору йшло «Лебедине озеро» — і це єдине, що всіх здивувало й насто- рожило, всі перемістилися до тодішнього телевізо- ра й спантеличено спостерігали балет, як ніколи до цього... Був вікенд, новини дістати було нізвідки... Але скрізь ширилася тривога й страх...Тому в поне- ділок у редакції зібралися всі, як один. Гуртом було не страшно. І навіть почувши про танки в Москві, всі почали збуджено веселитися. У дитячому до- датку до «КоЗи», що звався «КоЗенятко», надруку- вали віршик нашої Маші Старожицької про те, що Москвою ходять танки, діти дарують їм цукерки, а вони й не розуміють, як їм бути, бо навкруги ж люди... А потім всі рішуче пішли до пам’ятника ра - дянському танку, що вигідно стирчав біля редак- ції на Брест-Литовському проспекті, і сфотографу- валися, обліпивши його й вилізши на нього. Тоді це був сигнал — ви, мовляв, на танках проти нас — і ми на танку проти вас. Дитяча витівка, але це було фото в газету. 20 серпня на першій шпальті, одразу під логотипом газети, стояла замітка під дивним заголовком «А за горілкою можна!» І там наш кореспондент за всіма законами наших об - хідних маневрів для цензора писав про те, як на Майдані Незалежности збиралися купки людей і тихо шепотілися про те, що відбувається заколот, ці купки враз розходилися, щойно здалеку з’являв - ся міліціонер, а потім знову сходилися. До корес- пондента тихо підійшов невідомий і щось всунув в руку — це була листівка, де говорилося, що в ніч з 19 на 20 відбулася спроба встановити більшовиць- ко-воєнну диктатуру. Листівка закликала зберігати спокій та керуватися виключно законами України. «Ні — військовий диктатурі! Ні — громадянській війні! Політична рада Руху». А далі йшлося про те, що в центральному гастрономі в черзі по горілку «Русская» стояло близько двохсот осіб, і тут стояти й скупчуватися, мовляв, можна. Тут же друкувався інший матеріал під назвою «Ми — не раби, раби — не ми» (відомі рядки з тодішнього «Букваря»). Це було опитування людей на вулиці, де йшлося про таке: «Невже спрацює вироблений за сталініз - му страх і кожен замкнеться в своїх проблемах, за- лишивши країну гвалтівникам?» Фотокопія газетної сторінки за 20 серпня 1991 р. у день путчу. Фото друкується вперше
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
