Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Our Life | Наше життя August | Серпень 2021 32 ли термін за підтримку політв’язнів. Однокурсник Сергій Набока вже прийшов до мене в редакцію з загіпсованою рукою і пояснив, що аби тебе випус- тили з-за ґрат і не «закрили» з якоїсь причини на но- вий термін, щойно ти вийшов на поріг тюрми, старі «зеки» порадили загорнути руку в мокрий рушник та перебити її молотком... Ця розповідь і досі мені в вухах — як страшний фінал режиму. Саме оця моторошна деталь, цей біль нестерпний... Я тоді аж засичала від болю, коли він це сказав... Уже ми прочитали купу «перестроєчних» товстих журналів зі страшними правдами про совєти, про нас самих, про те, чому наші батьки мовчали — і ми вже по - чали інакше дивитися на «благодєнствіє в совку»... Усе це вже минуло, все вклалося в анамнез... І вже ніби нічого не мало статися — СРСР ніби почав зву- чати інакше, а звичка жити в резервації ще не була скасована знанням того, що свобода — це все одно щось інше, а Україна ще була абсолютно неуявна... Був той серпень 30 літ тому, було жарке літо, й усі собі були хто де, не згадати достеменно... Я за - раз подзвонила кільком своїм колежанкам з того часу запитати, що пам’ятають вони. Бо я з великим жалем зрозуміла, що пам’ятаю лише смак, лише уривки великого здивування, лише лиця дисиден - тів, що навіки закарбовані на фото у крику шаленої радості, навіки — бо майже всі вони нині вже на небесах, а ці фото — чи не єдині свідки... Тоді не писали відео, не було мобільних телефонів, інтер - нету,тому всі смаки, голоси, вісті записалися лише в уривках пам’яті. По телевізору йшло «Лебедине озеро» — і це єдине, що всіх здивувало й насто- рожило, всі перемістилися до тодішнього телевізо- ра й спантеличено спостерігали балет, як ніколи до цього... Був вікенд, новини дістати було нізвідки... Але скрізь ширилася тривога й страх...Тому в поне- ділок у редакції зібралися всі, як один. Гуртом було не страшно. І навіть почувши про танки в Москві, всі почали збуджено веселитися. У дитячому до- датку до «КоЗи», що звався «КоЗенятко», надруку- вали віршик нашої Маші Старожицької про те, що Москвою ходять танки, діти дарують їм цукерки, а вони й не розуміють, як їм бути, бо навкруги ж люди... А потім всі рішуче пішли до пам’ятника ра - дянському танку, що вигідно стирчав біля редак- ції на Брест-Литовському проспекті, і сфотографу- валися, обліпивши його й вилізши на нього. Тоді це був сигнал — ви, мовляв, на танках проти нас — і ми на танку проти вас. Дитяча витівка, але це було фото в газету. 20 серпня на першій шпальті, одразу під логотипом газети, стояла замітка під дивним заголовком «А за горілкою можна!» І там наш кореспондент за всіма законами наших об - хідних маневрів для цензора писав про те, як на Майдані Незалежности збиралися купки людей і тихо шепотілися про те, що відбувається заколот, ці купки враз розходилися, щойно здалеку з’являв - ся міліціонер, а потім знову сходилися. До корес- пондента тихо підійшов невідомий і щось всунув в руку — це була листівка, де говорилося, що в ніч з 19 на 20 відбулася спроба встановити більшовиць- ко-воєнну диктатуру. Листівка закликала зберігати спокій та керуватися виключно законами України. «Ні — військовий диктатурі! Ні — громадянській війні! Політична рада Руху». А далі йшлося про те, що в центральному гастрономі в черзі по горілку «Русская» стояло близько двохсот осіб, і тут стояти й скупчуватися, мовляв, можна. Тут же друкувався інший матеріал під назвою «Ми — не раби, раби — не ми» (відомі рядки з тодішнього «Букваря»). Це було опитування людей на вулиці, де йшлося про таке: «Невже спрацює вироблений за сталініз - му страх і кожен замкнеться в своїх проблемах, за- лишивши країну гвалтівникам?» Фотокопія газетної сторінки за 20 серпня 1991 р. у день путчу. Фото друкується вперше
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
