Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Our Life | Наше життя August | Серпень 2021 26 думати. І питання залишаються щодо ефективності цієї держави: наскільки вона здатна представляти й захищати інтереси людей. Але питання щодо того, чи буде Україна, чи буде Українська нація — вже отри - мали відповідь, спочатку в 1991, а потім у 2014 ро- ках. Н͘М͗͘ На Вашу думку, чи настане такий час, коли Путін і Кремль усвідомлять, що Україна – це неза- лежна держава? Бо виглядає, що вони психологічно нездатні таке прийняти. С͘ʿ͗͘ Я не вірю в те, що Путін і його оточення готові прийняти Україну як незалежну державу. Це стосу - ється і їхнього покоління в цілому. Але прийде нове покоління, яке просто вже не буде розуміти поколін- ня путінське. Зміна поколінь не означає, що зникнуть раптом якісь імперські амбіції Росії чи претензії на домінант - ну роль в реґіоні. Але зміниться відношення до того, є легітимною чи ні державність інших радянських республік. Звичайно, будуть і далі спроби маніпулю - вати, чи впливати психологічно, чи діяти військовою силою... Але зміниться психологічне сприйняття української незалежності: вона стане для них при - йнятною. Н͘М͗͘ То якими Ви бачите наступні тридцять років України? С͘ʿ͗͘ Я переконаний, що в наступні 30 років сфор- мується ця набагато більш консолідована українська нація; що цей проєкт, який почався у перші 30 років, продовжиться. І мені хотілося б, щоб у наступні 30 років вдалося сформувати набагато справедливішу і збалансованішу ринкову економіку, причому соці - яльно орієнтовану ринкову економіку в Україні. Чи це станеться — я не знаю; але відчуваю певний опти- мізм у цьому питанні. І я більш-менш переконаний, що цей процес націєтворення буде продовжуватись у тому напрямку, який ми отримали за останні 30 ро - ків. Тобто, імпульс 2014 р. триватиме далі. Н͘М͗͘ Ми говорили про те, чи прийде час, коли Кремль, Москва нарешті усвідомлять, що Україна – це суверенна держава, яка має право обирати свій шлях. А як це сприйняття змінюється в інших країн? Мені здається, що деякі держави досі дивляться на Україну крізь московські окуляри, і часом Україна ви - глядає розмінним пішаком, якого жертвують задля геополітичної вигоди. Чи можуть, скажімо, Німеччи- на та Франція дозріти до справжнього розуміння й підтримки України як незалежної держави? С͘ʿ͗͘ Кожна держава, найперше, діє у своїх влас- них інтересах. Тому не варто очікувати, що Сполучені Штати, чи Франція, чи Німеччина будуть діяти в ін- тересах України на шкоду своїм власним інтересам. Цього немає тепер, цього не було 30 років тому, і я переконаний, що не буде й через 30 років. І тут пи - тання в тому, щоб Україна як держава була спромож- на вистояти — принаймні, до якоїсь міри — завдяки своїм власним ресурсам. Бо інші можуть допомогти, якщо це в їхніх інтересах, але ніхто не зробить за Україну те, що вона має зробити сама. А сподівання на те, що хтось щось зробить, хтось підтримає, хтось за нас буде воювати — не тільки наївні, вони дуже шкідливі. Н͘М͗͘ Іноді здається, що український уряд це не зовсім розуміє чи не переймається цим. С͘ʿ͗͘ Головна проблема, мені здається, з україн - ськими урядами — на загал, з усіма демократич- ними урядами, але з українськими особливо — це схильність планувати лише від виборів до виборів, і не бачити довшої перспективи. Особливо це є про - блема для молодих демократій. І з цієї точки зору єдине, що може утримувати вектор демократичного розвитку країни — це громадянське суспільство, на - ція, бо в демократіях уряди несуть відповідальність перед виборцями. Уряд не буде мислити про довго- тривалу перспективу інтересів України, якщо цього не буде вимагати суспільство. Це головне завдання перед суспільством — сфор - мувати програмне бачення того, куди Україна хоче йти. Без цього уряд, парламент працювати над тим не будуть. Н͘М͗͘ Якщо говорити про українське громадянське суспільство в протиставленні з керманичами країни, чи погоджуєтеся Ви з тим, що сила України — в гро - мадянському суспільстві, яке веде її вперед, попри недоліки окремих урядів? С͘ʿ͗͘ Безумовно, громадянське суспільство — це є найбільша сила України. Причому воно тепер до - рослішає — ось в якому розумінні. До нещодавна громадянське суспільство діяло в режимі козацького бунту. Нам не подобається один — ми проти нього повстали; маємо один Майдан; маємо другий. Ски - нули одного гетьмана — оберемо кращого. І тільки останнім часом стало зрозуміло: щоб поліпшити якість урядування, громадянське суспільство має йти працювати в уряд. Бо держава — це надзвичайно важливий інструмент суспільства, і треба навчитися ним користуватись. Мені здається, що в останні роки з’явилися такі люди — молоді, віком десь 25—40 ро - ків – які йдуть на державні посади та щось намага- ються змінювати. Хтось з них розчаровується, когось система купує, ставлячи їх на якісь «дохідні» місця і так далі. Але це вже хвиля досить широка, де всіх не купиш і всі не розчаруються. Мені здається, це є на - йоптимістичніша тенденція. Н͘М͗͘ Хотіла б обговорити з Вами ще одне важливе питання. Що, на Вашу думку, можемо зробити для України ми — жителі Заходу, зокрема діяспора? Інак - ше кажучи, що нам слід робити і чого нам робити не треба? С͘ʿ͗͘ Мені здається, що той момент, який почався в кінці 80-х – коли кожен з діяспори приїжджав в Укра - їну і вчив як жити – він вже себе вичерпав. Ми маємо нині людей в Україні, які розуміються на економіці, розуміються на бізнесі, розуміються на державно - му управлінні. Тобто, та первісна функція інтеґрації української еліти в західний світ, яка була надзвичай-
Page load link
Go to Top