Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Our Life | Наше життя August | Серпень 2021 26 думати. І питання залишаються щодо ефективності цієї держави: наскільки вона здатна представляти й захищати інтереси людей. Але питання щодо того, чи буде Україна, чи буде Українська нація — вже отри - мали відповідь, спочатку в 1991, а потім у 2014 ро- ках. Н͘М͗͘ На Вашу думку, чи настане такий час, коли Путін і Кремль усвідомлять, що Україна – це неза- лежна держава? Бо виглядає, що вони психологічно нездатні таке прийняти. С͘ʿ͗͘ Я не вірю в те, що Путін і його оточення готові прийняти Україну як незалежну державу. Це стосу - ється і їхнього покоління в цілому. Але прийде нове покоління, яке просто вже не буде розуміти поколін- ня путінське. Зміна поколінь не означає, що зникнуть раптом якісь імперські амбіції Росії чи претензії на домінант - ну роль в реґіоні. Але зміниться відношення до того, є легітимною чи ні державність інших радянських республік. Звичайно, будуть і далі спроби маніпулю - вати, чи впливати психологічно, чи діяти військовою силою... Але зміниться психологічне сприйняття української незалежності: вона стане для них при - йнятною. Н͘М͗͘ То якими Ви бачите наступні тридцять років України? С͘ʿ͗͘ Я переконаний, що в наступні 30 років сфор- мується ця набагато більш консолідована українська нація; що цей проєкт, який почався у перші 30 років, продовжиться. І мені хотілося б, щоб у наступні 30 років вдалося сформувати набагато справедливішу і збалансованішу ринкову економіку, причому соці - яльно орієнтовану ринкову економіку в Україні. Чи це станеться — я не знаю; але відчуваю певний опти- мізм у цьому питанні. І я більш-менш переконаний, що цей процес націєтворення буде продовжуватись у тому напрямку, який ми отримали за останні 30 ро - ків. Тобто, імпульс 2014 р. триватиме далі. Н͘М͗͘ Ми говорили про те, чи прийде час, коли Кремль, Москва нарешті усвідомлять, що Україна – це суверенна держава, яка має право обирати свій шлях. А як це сприйняття змінюється в інших країн? Мені здається, що деякі держави досі дивляться на Україну крізь московські окуляри, і часом Україна ви - глядає розмінним пішаком, якого жертвують задля геополітичної вигоди. Чи можуть, скажімо, Німеччи- на та Франція дозріти до справжнього розуміння й підтримки України як незалежної держави? С͘ʿ͗͘ Кожна держава, найперше, діє у своїх влас- них інтересах. Тому не варто очікувати, що Сполучені Штати, чи Франція, чи Німеччина будуть діяти в ін- тересах України на шкоду своїм власним інтересам. Цього немає тепер, цього не було 30 років тому, і я переконаний, що не буде й через 30 років. І тут пи - тання в тому, щоб Україна як держава була спромож- на вистояти — принаймні, до якоїсь міри — завдяки своїм власним ресурсам. Бо інші можуть допомогти, якщо це в їхніх інтересах, але ніхто не зробить за Україну те, що вона має зробити сама. А сподівання на те, що хтось щось зробить, хтось підтримає, хтось за нас буде воювати — не тільки наївні, вони дуже шкідливі. Н͘М͗͘ Іноді здається, що український уряд це не зовсім розуміє чи не переймається цим. С͘ʿ͗͘ Головна проблема, мені здається, з україн - ськими урядами — на загал, з усіма демократич- ними урядами, але з українськими особливо — це схильність планувати лише від виборів до виборів, і не бачити довшої перспективи. Особливо це є про - блема для молодих демократій. І з цієї точки зору єдине, що може утримувати вектор демократичного розвитку країни — це громадянське суспільство, на - ція, бо в демократіях уряди несуть відповідальність перед виборцями. Уряд не буде мислити про довго- тривалу перспективу інтересів України, якщо цього не буде вимагати суспільство. Це головне завдання перед суспільством — сфор - мувати програмне бачення того, куди Україна хоче йти. Без цього уряд, парламент працювати над тим не будуть. Н͘М͗͘ Якщо говорити про українське громадянське суспільство в протиставленні з керманичами країни, чи погоджуєтеся Ви з тим, що сила України — в гро - мадянському суспільстві, яке веде її вперед, попри недоліки окремих урядів? С͘ʿ͗͘ Безумовно, громадянське суспільство — це є найбільша сила України. Причому воно тепер до - рослішає — ось в якому розумінні. До нещодавна громадянське суспільство діяло в режимі козацького бунту. Нам не подобається один — ми проти нього повстали; маємо один Майдан; маємо другий. Ски - нули одного гетьмана — оберемо кращого. І тільки останнім часом стало зрозуміло: щоб поліпшити якість урядування, громадянське суспільство має йти працювати в уряд. Бо держава — це надзвичайно важливий інструмент суспільства, і треба навчитися ним користуватись. Мені здається, що в останні роки з’явилися такі люди — молоді, віком десь 25—40 ро - ків – які йдуть на державні посади та щось намага- ються змінювати. Хтось з них розчаровується, когось система купує, ставлячи їх на якісь «дохідні» місця і так далі. Але це вже хвиля досить широка, де всіх не купиш і всі не розчаруються. Мені здається, це є на - йоптимістичніша тенденція. Н͘М͗͘ Хотіла б обговорити з Вами ще одне важливе питання. Що, на Вашу думку, можемо зробити для України ми — жителі Заходу, зокрема діяспора? Інак - ше кажучи, що нам слід робити і чого нам робити не треба? С͘ʿ͗͘ Мені здається, що той момент, який почався в кінці 80-х – коли кожен з діяспори приїжджав в Укра - їну і вчив як жити – він вже себе вичерпав. Ми маємо нині людей в Україні, які розуміються на економіці, розуміються на бізнесі, розуміються на державно - му управлінні. Тобто, та первісна функція інтеґрації української еліти в західний світ, яка була надзвичай-
Page load link
Go to Top