Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Our Life | Наше життя August | Серпень 2021 25 щоб мобілізувати прихильників та активістів. Здаєть- ся, вони провели у парламент 111 членів «Народної ради», а проти них було 234 комуністів? Як пояснити такий успіх демократичних сил попри те, що вони мали суттєву меншість у парламенті? С͘ʿ͗͘ Справді, без Руху не було би незалежности. Це однозначно. І Рух був меншістю. Світ взагалі ви - значається меншістю – коли вона мобілізована та здатна запропонувати альтернативу. І хоча Рух був меншістю, він мав ідею та альтернативу — спочат - ку суверенітету, а потім незалежности — яку інші не мали і не могли запропонувати. В умовах 1990— 1991 рр. це було розв’язання проблем для дуже багатьох груп людей: від комуністів і націонал-ко - муністів, які вирішили, що незалежність для них ви- гідна — до шахтарів Донбасу, які вважали, що уряд в Києві стане ближчим до них і буде слухати їх краще, ніж уряд у Москві; до пересічного громадянина на Сході, який ніколи не думав про незалежність, але в ситуації економічного колапсу вважав, що Україна проживе сама краще, ніж у складі Радянського Со - юзу. Ви згадали про цей надзвичайно вражаючий людський ланцюг від Львова до Києва. Але ви зна- єте, що він тоді не простягнувся на всю Україну – до Харкова, Сімферополя чи Донецька. Це говорить про те, що Рух був важливою силою, але все ж мен - шістю в країні. Його вплив мав реґіональну обмеже- ність. І українська незалежність стала можливою у 1991 р. завдяки тому, що на платформу підтримки незалежности пристали інші сили, які перед тим себе з незалежністю не пов’язували, і в першу чергу націонал-комуністи Кравчука. Н͘М͗͘ Оглядаючись назад, які Ви бачите найбільші здо - бутки і найбільші невдачі за ці 30 років незалежности? С͘ʿ͗͘ Я думаю, що як успіхи, так і невдачі досить до- бре видно, коли подивитися тепер на карту України. Тобто Україна зберігається на цій карті вже 30 років після проголошення незалежности та референдуму. Це є головне досягнення. Є держава, складається і формується нація, причому цей процес формування нації ще далекий від завершення. А недоліки видно з того, що Крим є частиною України de jure , але нe de facto . Також і частина Донбасу втрачена. У цих ча - стинах карти відображаються великі невдачі періоду незалежности — пов’язані з тим, що за 30 років чи за 25 перед 2014 роком не вдалося створити міцну національну ідентичність, що визначає зв’язок лю - дей із державою, готовність її захищати. Не вдалося створити систему управління економікою, яку люди б вважали справедливою. Та сама влада олігархів. Бо те, що ми отримали в Донбасі — це є одночасно і слабкість формування ідеї української ідентичності в певних реґіонах, і також протест людей проти еко - номічного безправ’я, в якому вони опинились. Ці дві головні проблеми, які нині є в Україні, відбилися на її карті. Н͘М͗͘ А як би Ви схарактеризували розвиток укра - їнського громадянського суспільства за ці 30 років, особливо після Революції гідності? С͘ʿ͗͘ Можна сказати, що українське суспільство за ці 30 років намагалося зрозуміти, яким воно є у цих нових обставинах існування у власній державі. Як це — жити у власній хаті? Цього практично ніколи не було, і суспільство не мало навичок такого життя, не мало знань. Раніше це була мрія, причому якоїсь частини суспільства. А тепер ціле суспільство – хто мріяв, і хто не мріяв – усі опинилися в цій хаті. Треба було зрозуміти, з чого вона складається. Зрозуміти, що опинилося на цій території. Почати формувати якусь нову ідентичність — спільно, разом у цьому товаристві. Це був дуже складний процес, треба було все це робити в умовах, коли стара економі - ка фактично розвалилася, а нова не виникала. На кінець 1990-х мали найнижчий відсоток людей, що фактично підтримували українську незалежність чи вважали, що відносини між Україною та Росією ма - ють бути як відносини двох окремих держав з кор- донами і т. ін. В той самий час Україна була також у найнижчій точці економічного спаду. Але почи- наючи з 2000-х рр., суспільство почало виходити з цього стану, і економіка почала з цього виходити. І на 2013—2014 рр. ми опинилися в ситуації, яку мало хто міг уявити у 1991 р.: коли значна частина укра - їнського населення готова була ризикувати життям за збереження концепту, який називається Україна. Не тільки концепту, але державних інституцій, тери - торії, кордонів і так далі. Багато людей заплатили життям за це. То був непростий шлях. І для багатьох стало здивуванням, що з’явився такий волонтер - ський рух, з’явилися люди, які готові були захищати Україну, і це вже не було питання лише мови чи куль- тури; тобто мова і культура теж були компонентами мотивації, але мобілізація, що відбулася, перетнула мовно-культурні межі. На 2014 р., чи в горнилі цього конфлікту 2013— 2014 рр. сформувалася вже не просто держава зі своїми інституціями, але сформувалася людська спільнота — як нація чи частина нації — для якої ця держава не була чимось випадковим або малозна - чущим. Відбувся процес дозрівання й дорослішан - ня української самосвідомості. І я вважаю 2014 р. настільки ж важливим в українській історії як і 1991-й. Якщо у 1991 р. Україна здобула держав - ність, то в 2014, на мою думку, Україна здобула нову більшість людей, які асоціюють себе з українською нацією та вважають цю державу своїм домом. Н͘М͗͘ Згадаємо, що волонтери й вояки, які підня - лися на захист України, походять з різних етнічних груп. Чимало з них говорять російською мовою. Але, незалежно від того, вони відчувають себе частиною України. Мені здається, що Ви недооцінюєте ці важ - ливі зміни в українському суспільстві. Як на мене, ці зміни вже незворотні. С͘ʿ͗͘ Я вважаю, що Україна як незалежна держа- ва і формування української нації незворотні в істо- ричній перспективі. Це питання вирішено. Питання залишається щодо кордонів України. Ми не думали про це перед 2014 р., але тепер ми маємо про це
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
