Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Our Life | Наше життя August | Серпень 2021 25 щоб мобілізувати прихильників та активістів. Здаєть- ся, вони провели у парламент 111 членів «Народної ради», а проти них було 234 комуністів? Як пояснити такий успіх демократичних сил попри те, що вони мали суттєву меншість у парламенті? С͘ʿ͗͘ Справді, без Руху не було би незалежности. Це однозначно. І Рух був меншістю. Світ взагалі ви - значається меншістю – коли вона мобілізована та здатна запропонувати альтернативу. І хоча Рух був меншістю, він мав ідею та альтернативу — спочат - ку суверенітету, а потім незалежности — яку інші не мали і не могли запропонувати. В умовах 1990— 1991 рр. це було розв’язання проблем для дуже багатьох груп людей: від комуністів і націонал-ко - муністів, які вирішили, що незалежність для них ви- гідна — до шахтарів Донбасу, які вважали, що уряд в Києві стане ближчим до них і буде слухати їх краще, ніж уряд у Москві; до пересічного громадянина на Сході, який ніколи не думав про незалежність, але в ситуації економічного колапсу вважав, що Україна проживе сама краще, ніж у складі Радянського Со - юзу. Ви згадали про цей надзвичайно вражаючий людський ланцюг від Львова до Києва. Але ви зна- єте, що він тоді не простягнувся на всю Україну – до Харкова, Сімферополя чи Донецька. Це говорить про те, що Рух був важливою силою, але все ж мен - шістю в країні. Його вплив мав реґіональну обмеже- ність. І українська незалежність стала можливою у 1991 р. завдяки тому, що на платформу підтримки незалежности пристали інші сили, які перед тим себе з незалежністю не пов’язували, і в першу чергу націонал-комуністи Кравчука. Н͘М͗͘ Оглядаючись назад, які Ви бачите найбільші здо - бутки і найбільші невдачі за ці 30 років незалежности? С͘ʿ͗͘ Я думаю, що як успіхи, так і невдачі досить до- бре видно, коли подивитися тепер на карту України. Тобто Україна зберігається на цій карті вже 30 років після проголошення незалежности та референдуму. Це є головне досягнення. Є держава, складається і формується нація, причому цей процес формування нації ще далекий від завершення. А недоліки видно з того, що Крим є частиною України de jure , але нe de facto . Також і частина Донбасу втрачена. У цих ча - стинах карти відображаються великі невдачі періоду незалежности — пов’язані з тим, що за 30 років чи за 25 перед 2014 роком не вдалося створити міцну національну ідентичність, що визначає зв’язок лю - дей із державою, готовність її захищати. Не вдалося створити систему управління економікою, яку люди б вважали справедливою. Та сама влада олігархів. Бо те, що ми отримали в Донбасі — це є одночасно і слабкість формування ідеї української ідентичності в певних реґіонах, і також протест людей проти еко - номічного безправ’я, в якому вони опинились. Ці дві головні проблеми, які нині є в Україні, відбилися на її карті. Н͘М͗͘ А як би Ви схарактеризували розвиток укра - їнського громадянського суспільства за ці 30 років, особливо після Революції гідності? С͘ʿ͗͘ Можна сказати, що українське суспільство за ці 30 років намагалося зрозуміти, яким воно є у цих нових обставинах існування у власній державі. Як це — жити у власній хаті? Цього практично ніколи не було, і суспільство не мало навичок такого життя, не мало знань. Раніше це була мрія, причому якоїсь частини суспільства. А тепер ціле суспільство – хто мріяв, і хто не мріяв – усі опинилися в цій хаті. Треба було зрозуміти, з чого вона складається. Зрозуміти, що опинилося на цій території. Почати формувати якусь нову ідентичність — спільно, разом у цьому товаристві. Це був дуже складний процес, треба було все це робити в умовах, коли стара економі - ка фактично розвалилася, а нова не виникала. На кінець 1990-х мали найнижчий відсоток людей, що фактично підтримували українську незалежність чи вважали, що відносини між Україною та Росією ма - ють бути як відносини двох окремих держав з кор- донами і т. ін. В той самий час Україна була також у найнижчій точці економічного спаду. Але почи- наючи з 2000-х рр., суспільство почало виходити з цього стану, і економіка почала з цього виходити. І на 2013—2014 рр. ми опинилися в ситуації, яку мало хто міг уявити у 1991 р.: коли значна частина укра - їнського населення готова була ризикувати життям за збереження концепту, який називається Україна. Не тільки концепту, але державних інституцій, тери - торії, кордонів і так далі. Багато людей заплатили життям за це. То був непростий шлях. І для багатьох стало здивуванням, що з’явився такий волонтер - ський рух, з’явилися люди, які готові були захищати Україну, і це вже не було питання лише мови чи куль- тури; тобто мова і культура теж були компонентами мотивації, але мобілізація, що відбулася, перетнула мовно-культурні межі. На 2014 р., чи в горнилі цього конфлікту 2013— 2014 рр. сформувалася вже не просто держава зі своїми інституціями, але сформувалася людська спільнота — як нація чи частина нації — для якої ця держава не була чимось випадковим або малозна - чущим. Відбувся процес дозрівання й дорослішан - ня української самосвідомості. І я вважаю 2014 р. настільки ж важливим в українській історії як і 1991-й. Якщо у 1991 р. Україна здобула держав - ність, то в 2014, на мою думку, Україна здобула нову більшість людей, які асоціюють себе з українською нацією та вважають цю державу своїм домом. Н͘М͗͘ Згадаємо, що волонтери й вояки, які підня - лися на захист України, походять з різних етнічних груп. Чимало з них говорять російською мовою. Але, незалежно від того, вони відчувають себе частиною України. Мені здається, що Ви недооцінюєте ці важ - ливі зміни в українському суспільстві. Як на мене, ці зміни вже незворотні. С͘ʿ͗͘ Я вважаю, що Україна як незалежна держа- ва і формування української нації незворотні в істо- ричній перспективі. Це питання вирішено. Питання залишається щодо кордонів України. Ми не думали про це перед 2014 р., але тепер ми маємо про це
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
