Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
6 WWW.U NWLA.ORG “ НАШЕ ЖИТТЯ ”, БЕРЕЗЕНЬ 2020 життю. Він дає й силу, бо украї нка часто не відступить там, де відступить українець, і не подарує ворогові там, де подарує українець. Бо жіночий первень, ця українська духовність - мати, має більше почуття власності на У країну, як первень чоловічий, біл ьш фантастичний і поривистий. А тим, що хочуть кермувати українською духовністю, говорить Мати, істота, найвища в тій духовності: « Ви не є метушливі з натури, як ці всі народи, що коло вас. Не ваша річ шарпатися, викрикуват и, істерити, при ско - р ювати те, ч ого н е можна прискорити, підтримувати те, чого не можна підтримати. Ви є тут вісь між Балтією і Уралом. Ваші закони увійшли в законодавство тих, що коло вас, і ваше слово збагатило убогі засоби звіроловів і кочівників. Пере д тим, як кермувати, навчіться ро зумі т и й розрізняти великі речі україн ського духу. Не тільки розуміти, але й відчути, не тільки відчути, але й собою не одну з них висловити. Тоді будете довго жити самі в цьому народі, і тоді збудуєте його і попровадите пе реможно в істо рію» . ____________ _________________________________________________________ КОБЗАРЕВІ Ліна Костенко І . Кобзарю! Знов до тебе я приходжу, бо ти для мене совість і закон. Прости, що я дрібницями тривожу твій вічний і глибокий сон. А , може, це і не дрібниця. Ти ж бачиш сам, які складні часи: Великі струси. Перелом традицій. Переосмислення краси. І вічний рух — у всесвіті, у світі. Лише могили з місця — ані руш... 0, скільки стало в нашому столі тті скалічених і безнадійних душ! Та що ж , не дивно. Покрутився глобус в диму, в пожежах, у кривавій млі. Захворів дехто на морську хворобу, хитається на палубі землі. Розхитаний, спустошений і кволий, б іда, якщо в мистецтво забреде, — шукає форм не бачени х ніколи, шукає форм нечуваних ніде. І ту т же — просто шукачі прокорму, і шахраї і скептиків юрма — шукають найсучаснішої форми для того змісту, що в душі нема. Возрадуйтеся прадіди печерні — ось пролунав новітній благовіст! в абстракції, в модерній, в іст ерії, конає в корчах витончений зміст. І са м на себе споглядає збоку — чи є в його агонії краса... Кобзарю мій! Поете мій високий! А як же ти поезії писав? Я не писав. Я плакав і сміявся. Благословляв, співав і проклинав. Сказати правду — мало турбувався, як я при цьому збоку виглядав. ІІ . Кобза рю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгомонний вік. Завихрень — безліч. Тиші — анітрохи. А струсам різним утрачаєш лік. Звичайні норми починають старіти, тривожний пошук зводиться в закон, коли стоїть історія н а старті перед ривком в космічний ст адіон . Вона грудьми на фініші розірве Чумацький Шлях, мов стрічку золоту. І, невагома, у блакитній прірві відчує враз вагому самоту. І позивні прокотяться луною крізь далі неосяжно голубі... А як же ми, співці краси земн ої? Чи голоси у нас не заслабі? Чи н е пот онуть у вітрах простору? Чи сприймуть велич нової краси?. . Тарас гранітний дивиться суворо: — А ви гартуйте ваші голоси! Не пустослів ’ ям, пишним та барвистим, не скаргами, не белькотом надій, не криком, не переспіво м на місці, а заспівом в дорозі нелегкій. Бо пам’ ятайте, що на цій планеті, відколи сотворив її пан Бог, ще не було епохи для поетів, але були поети для епох! І. Грищук. Тарас Шевченко у Липовці .
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
