Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Projects
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
6 WWW.U NWLA.ORG “ НАШЕ ЖИТТЯ ”, БЕРЕЗЕНЬ 2020 життю. Він дає й силу, бо украї нка часто не відступить там, де відступить українець, і не подарує ворогові там, де подарує українець. Бо жіночий первень, ця українська духовність - мати, має більше почуття власності на У країну, як первень чоловічий, біл ьш фантастичний і поривистий. А тим, що хочуть кермувати українською духовністю, говорить Мати, істота, найвища в тій духовності: « Ви не є метушливі з натури, як ці всі народи, що коло вас. Не ваша річ шарпатися, викрикуват и, істерити, при ско - р ювати те, ч ого н е можна прискорити, підтримувати те, чого не можна підтримати. Ви є тут вісь між Балтією і Уралом. Ваші закони увійшли в законодавство тих, що коло вас, і ваше слово збагатило убогі засоби звіроловів і кочівників. Пере д тим, як кермувати, навчіться ро зумі т и й розрізняти великі речі україн ського духу. Не тільки розуміти, але й відчути, не тільки відчути, але й собою не одну з них висловити. Тоді будете довго жити самі в цьому народі, і тоді збудуєте його і попровадите пе реможно в істо рію» . ____________ _________________________________________________________ КОБЗАРЕВІ Ліна Костенко І . Кобзарю! Знов до тебе я приходжу, бо ти для мене совість і закон. Прости, що я дрібницями тривожу твій вічний і глибокий сон. А , може, це і не дрібниця. Ти ж бачиш сам, які складні часи: Великі струси. Перелом традицій. Переосмислення краси. І вічний рух — у всесвіті, у світі. Лише могили з місця — ані руш... 0, скільки стало в нашому столі тті скалічених і безнадійних душ! Та що ж , не дивно. Покрутився глобус в диму, в пожежах, у кривавій млі. Захворів дехто на морську хворобу, хитається на палубі землі. Розхитаний, спустошений і кволий, б іда, якщо в мистецтво забреде, — шукає форм не бачени х ніколи, шукає форм нечуваних ніде. І ту т же — просто шукачі прокорму, і шахраї і скептиків юрма — шукають найсучаснішої форми для того змісту, що в душі нема. Возрадуйтеся прадіди печерні — ось пролунав новітній благовіст! в абстракції, в модерній, в іст ерії, конає в корчах витончений зміст. І са м на себе споглядає збоку — чи є в його агонії краса... Кобзарю мій! Поете мій високий! А як же ти поезії писав? Я не писав. Я плакав і сміявся. Благословляв, співав і проклинав. Сказати правду — мало турбувався, як я при цьому збоку виглядав. ІІ . Кобза рю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгомонний вік. Завихрень — безліч. Тиші — анітрохи. А струсам різним утрачаєш лік. Звичайні норми починають старіти, тривожний пошук зводиться в закон, коли стоїть історія н а старті перед ривком в космічний ст адіон . Вона грудьми на фініші розірве Чумацький Шлях, мов стрічку золоту. І, невагома, у блакитній прірві відчує враз вагому самоту. І позивні прокотяться луною крізь далі неосяжно голубі... А як же ми, співці краси земн ої? Чи голоси у нас не заслабі? Чи н е пот онуть у вітрах простору? Чи сприймуть велич нової краси?. . Тарас гранітний дивиться суворо: — А ви гартуйте ваші голоси! Не пустослів ’ ям, пишним та барвистим, не скаргами, не белькотом надій, не криком, не переспіво м на місці, а заспівом в дорозі нелегкій. Бо пам’ ятайте, що на цій планеті, відколи сотворив її пан Бог, ще не було епохи для поетів, але були поети для епох! І. Грищук. Тарас Шевченко у Липовці .
Page load link
Go to Top