Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2020 WWW. UNW LA.ORG 9 ЯКИМ БУЛО МОЄ ПЕРШЕ ЗНАЙОМСТВО З ШЕВЧЕНКОМ Нині , коли вся У країна вклоняєтьс я Кобзареві , я і собі пригадую ті незабутні моменти з шкільних років, коли нас у дит инст ві вперше знайомили з і Ш евченком ... Для нас , малих , в ін був Богом! У чителі Барчуки вміли так донести ту святість до наших дитячих душ, що у ніяких інших школах я не бач ила подібного. Ніколи не забути, як було у дитинстві у нашому класі . М ертва тиша , Ан тоні на Іванівна читає нам «Мені трин адцятий минало... » Ми ока не зводимо з неї — з вро дли вої жінки з вишукано ю зачіск ою , яку так прикрашають легкі кучері, з її одягу, де вс е бездоганно, з артистичного голосу, жестів... Урок веде правдива а ртистка, що загля дає у кожну дитячу душу. Перед нами — відкриті підручники з у країнської літератури, з в ідки на нас дивиться малий Тарас, що пасе ягнят за селом. Антоніна Іванівна просить на с уважно придивитися до того малюнка і знайти поми лку, якої допу - стився художник. Ми « втопилися » дитячими очима у т у сто рі нку , де бездоганно - вродливий, білявий Тарасик, біленькі ягнята, прекрасна природа, звідки нам вчувається спів пташок. І що там не прав ильного , ніяк не збагнемо . У чителька пояснює, що не все так добре було насправді у ж итті маленького Тар асика - сироти, як є на тому малюнку, де так у се гарно виглядає... Далі к ожен з нас розповідає на - пам ’ять « Мені тринадцятий мина ло ... » з таким відчуттям, н іби ми разом з Тарас ом пасемо ті ягнята за селом... Той урок був для нас всіх незабу тнім , як Перш е Причастя. С тукіт серц я тієї дни ни ще відчувається донині. А Шевченківські дні у Гринівцях були для всіх другим Великоднем — з виставами та к онцертами. У Г рин іве цькій школі — конкурси на краще читання ш евченківських творів, ре - петиції до яких проводил ися за кілька місяців напер ед. Вкладаю чи всю свою дитячу душу в те велике свято, ми змагалися за кращу вишиту закладку для « Кобзаря » , а ту велику книгу вчи - ли ся лю бити як невідому нам тоді Біблію, бо першим « Святим Писанням » для нас був « Кобзар » ! У Гринівцях ніхто не вмів так правди во передати Шевченківськи й голос, як Василь Олексюк! Нам усім пробігав мороз по шкірі, коли за бордовою завісою сцени сільського кл убу л унав голос наче живого Шевченка : Реве та стогне Дніпр широкий, С ердитий вітер завива , Д одолу ве рби гне високі, Г орами хв илю піді йма... А далі сцена відкривалася і на нас , школярів - артистів , дивився переповнений клуб! На першій лавці сиділи головні режисери того великого дійства, вони ж декоратори, костюмери, журі, учителі Барчуки Андрій М ихайлови ч т а Антоніна Іванівна, а ра зом з ними і їхній син — художник Михайло, який , як ніхто інший у нашому селі , вмів відтворити на портреті живого Шевченка, що був голов н ою окрасою сцени. Світлина зі Шевченківського свята у Гринівцях . З великим пли ном часу Шевченківські дні асоціюють ся у мене з Днем пам ’ яті наших до - ро гих у чителів Барчуків, які жили, творили, щедро засівали добром своєї бездонної душі для учнів і люд ей н ашого села, щоб нав іки залишити по собі Світлу Пам’ ять і Святий Прик лад... І зб оку цей день виглядатиме раєм... Ціл уно к залишить Г осподь на чолі... З а те, що ми інколи навіть згораєм, Щ об світ засвітився... Б о ми — вчителі... З незабутнього шкільного дитинства , Н атал і я Слободян .
Page load link
Go to Top