Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Projects
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
4 WWW.UNWLA.ORG “ НАШЕ ЖИТТЯ ”, ЧЕР ВЕНЬ 2020 СТОРІНКАМИ ЛІТОПИСУ СУА Наближаючись до 10 0 - ї річниці СУА, звертаємося до його історі ї та заохочуємо всіх долуч а тися: читайте, згадуйте, пишіт ь ... Чим жив СУА та українство у червні 1944 - го року? (За сторінками «Нашого життя») Мабуть, історі ї в ластив о повторюватися, або, щонай - мен ше, повертати нас до пев - них дій і збуджувати емоції, подібні до тих, якими жили наш і пращури. Така думка приходит ь після прочитання першої статті «Нашого жит - тя» за червень 1944 - го року — першого року існ ування що - місячного літопису Союзу Ук - ра їнок Америки. Адже у доп исі «Може й остання нагода» повідомля - ють, як чотири роки поспіль « американське жіноцтво вла с ними рукам и, довгими годинами праці та об’єдна - ним, згідливим, зусиллям держить у поготівлі уста - нову АЧХреста » . І продов - жують: « У поготівлі, в справ - ности, в о хоті відгу кнутися на кожний клич терплячих, скільки і де вони не були б. На морі, суші та у воздусі, своїм і чужим, цим, що на фронтах, і тим, що в запіллі: усім на поміч АЧХрест витягає свою добросердну руку» . 76 років тому союзянки усвідомлю вали, що Др уга світова війна хоч і вимагала « безмежні терпіння » та несла страхіття , а ле « була б у десятеро стра шніша, більш не людська та жорстока, коли б не діяльність АЧХреста » . А «парність явищ» має подвійну при - роду та полягає в тому, що нині членкині нашої органі зації так само, як раніше попередниці, усвідом люють жахіття війни на Сході України, що її розпочала Росія, а також «війни» з коронавірусом, що становить н ебезпеку усьому людству. Як тоді українські жінки в Амер иці працювали з надією, що « побідний кінець що раз ближче », так і тепер активно діють, аби підтримати українців, а також тих, хто має потреби через карантин т ут, в Америці. Відтак, і нині ак туально звучить заклик жінок з 1944 - го року: « Українські Жінки! Вик ористайте цю, мож е й останню нагоду та ставайт е до праці.. . Де є наша жінка — інтелігентка, якій ле гш е розвідатися, на - писати, зорганізувати, чим другим — нехай негайно скли кає біля себе жінок та з голоситься з ними до праці. Скажете: літо, спека, зго - лосятьс я, а потім не прий - дуть! Цим відповід айте с ло - вами о дної матері, що має синів у війську: « А нашим синам не спека наражати жит тя? А нашим хлопц ям не за гаряче к онати з ран? Вони ж не відкладають цього на осінь, к оли холодно і ви - гідніше! » Від ложім усе инче, ід ім та з голосім ся до праці. Щоб коли при й де побідний кінець ... — ми не паленіли зі сорому, що там, де праці найбільше треба було — українська жінка завела » . А ще на першій сторінці журналу роз - повіли про « макову лейді » Мойну Майкел — жінку, яка у 1918 - му р. започаткувала кампанію з продажу маків у пам’ять про тих, хто поліг у Першій світовій війні, щоб гроші віддати ветеранам і їхнім родинам. За початкована справа дал а прибуток у 125 млн дол . , а мак з того часу став квіткою пам’яті. Пізнавальним є згадування про Інститут Ґелопа (у дописі Клявді ї Оле сниц ьк ої) , який оціню є « суспільну та цивілізаційну вартість поодиноких національних груп Америки, пр о - вадить табелю, на якій у порядку від першого до останнього місця вміщує по черзі на - ціона льні групи Америки, залежно від їх ньої зорга нізованости та цивілі заційного сту - пення ». Пок азово, що українська громада, яка певний час плелася « на сірому кінці », за якийсь десяток років « видимо покращала » за багатьма показниками. ( Продов ж ення на стор . 10 )
Page load link
Go to Top