Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
2 4 WWW.UNWLA.ORG “ НАШЕ ЖИТТЯ ”, ЧЕР ВЕНЬ 2020 велику трагедію, що зачинила йому двері у «зовнішній світ», але зумі в відчинити двері до свого внутрішнього «світу д уші та чарівної творчости». У «Молитовнику щастя» Саль ванескі написав: « Чимало людей примушені широко розплющувати очі, щоб бачити. Мушу признатися, що ніколи ще я не бачив так добре, як тоді, коли зробився с ліпим... Дуже багато людей прикладає найбі льше зусиль, щоб обмеблювати свою зовнішню хату, ніколи не тур буючись про хату внутрішню. І коли якийсь зовнішній факт примушує їх покинути гарну хату, зроблену для людського ока, і заховатися в їхню внутрішню хату, знаходять вони в ній когось незнайомого — самих себе ». Тож, як написав у передмові Автор видання, урив ки з якого друкуємо у нашому журналі, нехай зібрані переспіви «допоможуть читачеві своєчасно « обмеблювати » свою внутрішню хату, щоб, коли при йде момент шу кати у ній захисту, п очували себе в ній господарем, а не мов у гостях...» ГОЛОС ДУШІ У галасі великого міста, у боротьбі за фізичне існування, в культі розваг і спорту, і постійного порушення прав людської гідности, наша душа постійно намаг а ється подати св ій застережливий голос. Але ми не вміємо до нього прислухатися. Занадто мало уваги присвячуємо ми життю душі, хоч тільки вона й важить у поступі кожного з нас. На жаль, ця тема мало приваблює тих, хто має звичку забагато розмовляти з іншими. І дуже мало з самим собою. Коли г овори мо з іншими, ми майже ніколи не кажемо те, що думаємо та відчуваємо. І так вихов уємо в собі неправду та лицемірство . І так привчаємо себе підлабузнюватися до сильних і ставитися байдуже до слабких. І так шириться своєкорисний матері ялізм, а ідеали вигасають. І все це тіль ки тому, що ми не дооцінюємо справжнє наше чуття, отой безпосередній голос нашої душі, — хоч ми й дуже любимо говорити про нашу чуйність, про нашу надмірну чуйність. О, які ми чуйні! І ми задивляємося в дзеркало нашо ї марнославности. І, щоб не бачити інших , які нібито ту нашу чуйність занадто вражають, ми замикаємося в нашому егоїзмі. І все ж наша душа робить розпачливі зусилля, щоб дати нам про себе знати , щоб ми почули її голос, щоб зрозуміли, що вона — живе. Треба прислухатися до голосу нашої душі. КОЛИ ДУША ВТОМЛЕНА О, Лікар душ, моя душа втомлена любити і страждати... — І все ж, треба любити безмежно. І все ж, треба вміти страждати понад сили. Тільки так зможе лишитися душа вічно живою... Але ж моя душа вкрита ранами ! — Рани душі — це віконця, що через ни х дивимося в блакить неба. Тільки завдяки їм може душа рости та підноситися. Але ж радість життя вгасає! — Треба підкласти вогню, щоб зігрілися бодай ті, хто близько проходить. Тільки так може душа знов запалати... О, Лікарю душ, мені зда ється, що я вже не м ожу ні на що надіятися! — Треба мати надію, багато надії, завжди жити з надією. Тільки з надією може душа співати. О, Лікарю душ, але ж моя душа — хвора! — Життя — це дарунок, що його треба щодня любов’ю поновлювати. Тільки так душа змо же дати світло й здо ров’я всьому оточенню. Олег Шупляк . В очікуванні дива. (Далі буде...)
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
