Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Projects
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
2 4 WWW.UNWLA.ORG “ НАШЕ ЖИТТЯ ”, ЧЕР ВЕНЬ 2020 велику трагедію, що зачинила йому двері у «зовнішній світ», але зумі в відчинити двері до свого внутрішнього «світу д уші та чарівної творчости». У «Молитовнику щастя» Саль ванескі написав: « Чимало людей примушені широко розплющувати очі, щоб бачити. Мушу признатися, що ніколи ще я не бачив так добре, як тоді, коли зробився с ліпим... Дуже багато людей прикладає найбі льше зусиль, щоб обмеблювати свою зовнішню хату, ніколи не тур буючись про хату внутрішню. І коли якийсь зовнішній факт примушує їх покинути гарну хату, зроблену для людського ока, і заховатися в їхню внутрішню хату, знаходять вони в ній когось незнайомого — самих себе ». Тож, як написав у передмові Автор видання, урив ки з якого друкуємо у нашому журналі, нехай зібрані переспіви «допоможуть читачеві своєчасно « обмеблювати » свою внутрішню хату, щоб, коли при йде момент шу кати у ній захисту, п очували себе в ній господарем, а не мов у гостях...» ГОЛОС ДУШІ У галасі великого міста, у боротьбі за фізичне існування, в культі розваг і спорту, і постійного порушення прав людської гідности, наша душа постійно намаг а ється подати св ій застережливий голос. Але ми не вміємо до нього прислухатися. Занадто мало уваги присвячуємо ми життю душі, хоч тільки вона й важить у поступі кожного з нас. На жаль, ця тема мало приваблює тих, хто має звичку забагато розмовляти з іншими. І дуже мало з самим собою. Коли г овори мо з іншими, ми майже ніколи не кажемо те, що думаємо та відчуваємо. І так вихов уємо в собі неправду та лицемірство . І так привчаємо себе підлабузнюватися до сильних і ставитися байдуже до слабких. І так шириться своєкорисний матері ялізм, а ідеали вигасають. І все це тіль ки тому, що ми не дооцінюємо справжнє наше чуття, отой безпосередній голос нашої душі, — хоч ми й дуже любимо говорити про нашу чуйність, про нашу надмірну чуйність. О, які ми чуйні! І ми задивляємося в дзеркало нашо ї марнославности. І, щоб не бачити інших , які нібито ту нашу чуйність занадто вражають, ми замикаємося в нашому егоїзмі. І все ж наша душа робить розпачливі зусилля, щоб дати нам про себе знати , щоб ми почули її голос, щоб зрозуміли, що вона — живе. Треба прислухатися до голосу нашої душі. КОЛИ ДУША ВТОМЛЕНА О, Лікар душ, моя душа втомлена любити і страждати... — І все ж, треба любити безмежно. І все ж, треба вміти страждати понад сили. Тільки так зможе лишитися душа вічно живою... Але ж моя душа вкрита ранами ! — Рани душі — це віконця, що через ни х дивимося в блакить неба. Тільки завдяки їм може душа рости та підноситися. Але ж радість життя вгасає! — Треба підкласти вогню, щоб зігрілися бодай ті, хто близько проходить. Тільки так може душа знов запалати... О, Лікарю душ, мені зда ється, що я вже не м ожу ні на що надіятися! — Треба мати надію, багато надії, завжди жити з надією. Тільки з надією може душа співати. О, Лікарю душ, але ж моя душа — хвора! — Життя — це дарунок, що його треба щодня любов’ю поновлювати. Тільки так душа змо же дати світло й здо ров’я всьому оточенню. Олег Шупляк . В очікуванні дива. (Далі буде...)
Page load link
Go to Top