Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
2 2 WWW.UNWLA.ORG “ НАШЕ ЖИТТЯ ”, ЧЕР ВЕНЬ 2020 скористатися суфіксо м «ин», то чому б ним не скористатися? О сь тільки від слова «пись мен - ник» і «помічник» ми не утворюємо «пись - менникиню» і «помічникиню». Чому ж «си - ноптикиня»? Певно, має бути «синоптиця»? Але ж «ик» у сл овах письменник і помічник – це с уфікс, тоді як у с лові синоптик – частина кореня? Чи не ко реня? Тоді, може, сино - птикиця ? Ну, не казати ж на неї синоптичка , еге ж? Від таких суфіксальних «птиць - киць» у мовців не лише язик заплітається, але й голова йде обе ртом. А оскільки людина має неабиякий хист відкида ти й заперечувати усе, що вимагає зайвих зусиль, то суфікси без правил працюють не стільки на користь фемінітивам, скільки їм на шкоду. Корінь більшості суперечок навколо мовознавок і мовознавиць та їхніх п осестер із незручними суфіксами насправді не в том у, чи потрібні такі слова, а в тому, що ними складно користуватися. Але говорити про це вголос небезпечно, бо в умовах війни за фемінітиви ніхто не шукає правил, але всі шукають ворогів і винних. Відмова тв орити умовних «помічникинь» на підставі того, що о б них можна зламати язика, частенько не сприймається адекватно. Пи - тання миттєво з мовної площини переноситься у соціальну , і замість пошуку відповідної та зручної форми слова перетворюється на звинувачення в у сіх можливих і неможливих гріхах патріархально сті. Хоча «як?» і «на - віщо?» – це різні запитання, й відповідати на них треба на кожне окремо. На запитання «як?» мають відповісти мовознавці, і чим швидше вони це зроблять, тим більше у фемінітивів буде шансів при - житися. Хоча б тому, що для слова значно більше важить зручність вживання, ніж ло гіка його творення. Наприклад, чомусь ніхто не ламає спи си навколо «спортсменки». А якщо розібратися, то до основи «мен» (чоловік) до - дали суфікс «к». І якось ми живемо з цим уже не одне десятиліття. Звичка – друга н атура. І мовної звички це стосується так ож. Утім, відкритим лишається питання, що робити, допоки не розробили чітких і зрозумілих правил для суфіксів? Відмовитися від фемінтивів нібито непра вильно, а творити мовні покручі – зло ще більше. Насправді у гонит ві за суфік сами ми часто забуваємо, що т аки не суфіксами єдиними передається рід слів. Є ще один спосіб. Його називають аналітичним або синтаксично - узгоджуваль - ним. Тобто , коли рід іменника ми визначаємо за формами інших слів, що поєднуються з ним у реченн і. Насправді найзручніший і най - простіши й інст р у мент, але користуються ним неохоче. Щоб підкреслити рід, достатньо ска - зати «пані міністр», «моя знайома синоптик» чи «гід провела екскурсію». І без міністерок, синоптикинь і гідок (чи гидинь?) зрозуміло, що йдеться про осіб жіночої статі. Але ж ко му у священній війні за фе - мінітиви потрібні прості шляхи? До того ж, використання аналітичного способу роз різ - нення роду опиняється в зоні ризику ще й тому, що у творенні фемінітивів словотворці воліють звіряти сві й крок за англійською мовою. Ну, там же розрізняють не лише policeman та policewomen, але це «мен» або «вумен» дода - ють трохи не до кожної професії. Воно то так, але, на відміну, від англійської, українська мова належить до фле ктивного типу мов (якщо точні ше – наша мова синтетична, але це вже де талі). Тобто граматичні категорії у ній (а рід – це граматична к атегорія) передаються за допомогою закінчень (флексій). Тобто ми можемо за виг рашки сказати поліц іянт і поліц іянка, або чергова й черговий, а носіям англ ійської таке не під силу. Власне, як і м ожливість за допомогою відповідної форми дієслів передати чи то він повідомив, чи вона повідомила. Для того, що в нас закладено на рівні граматики й синтаксису, англійській дуже часто потрібні окремі слова. Але, на ж аль, ін - тернаціоналізація й глобалізація час від часу вилізає українській мові боком: до неї поде - коли без думно підходять з мірилом (й інстру - ментарієм творення слів) іншої за будовою мови. Це приблизно, як з логікою висадити пальми на Хрещатику: звісно, є шанс, що приживуться, бо клімат змінюєт ься, а в Києві – стільки туристів. Але чим не догодили каштани чи х оча б липи? І до чого тут туристи? На - справді аналітичному або синтаксично - узгоджувальному способу передачі роду можна лише поспівчувати: має неабияк ий потенціал, а тулиться в хаті на права х бідного родича. Правду кажучи, запитань у теорії мовно - фемінітивно го питання нині назбиралося значно більше, ніж відповідей. Але мовців не цікавлять теорії. Їх більше хвилює, як з цим усім злітати? Практика питанн я Фемінітиви нині в моді. І це базова те за для тих, хто ними користується. Саме в моді. Або в тренді. Бо насправді питання іменників на позначення осіб жіночого роду існувало в усі часи. І в усі часи вони творилися. Жін ки почали
Page load link
Go to Top