Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Projects
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
2 2 WWW.UNWLA.ORG “ НАШЕ ЖИТТЯ ”, ЧЕР ВЕНЬ 2020 скористатися суфіксо м «ин», то чому б ним не скористатися? О сь тільки від слова «пись мен - ник» і «помічник» ми не утворюємо «пись - менникиню» і «помічникиню». Чому ж «си - ноптикиня»? Певно, має бути «синоптиця»? Але ж «ик» у сл овах письменник і помічник – це с уфікс, тоді як у с лові синоптик – частина кореня? Чи не ко реня? Тоді, може, сино - птикиця ? Ну, не казати ж на неї синоптичка , еге ж? Від таких суфіксальних «птиць - киць» у мовців не лише язик заплітається, але й голова йде обе ртом. А оскільки людина має неабиякий хист відкида ти й заперечувати усе, що вимагає зайвих зусиль, то суфікси без правил працюють не стільки на користь фемінітивам, скільки їм на шкоду. Корінь більшості суперечок навколо мовознавок і мовознавиць та їхніх п осестер із незручними суфіксами насправді не в том у, чи потрібні такі слова, а в тому, що ними складно користуватися. Але говорити про це вголос небезпечно, бо в умовах війни за фемінітиви ніхто не шукає правил, але всі шукають ворогів і винних. Відмова тв орити умовних «помічникинь» на підставі того, що о б них можна зламати язика, частенько не сприймається адекватно. Пи - тання миттєво з мовної площини переноситься у соціальну , і замість пошуку відповідної та зручної форми слова перетворюється на звинувачення в у сіх можливих і неможливих гріхах патріархально сті. Хоча «як?» і «на - віщо?» – це різні запитання, й відповідати на них треба на кожне окремо. На запитання «як?» мають відповісти мовознавці, і чим швидше вони це зроблять, тим більше у фемінітивів буде шансів при - житися. Хоча б тому, що для слова значно більше важить зручність вживання, ніж ло гіка його творення. Наприклад, чомусь ніхто не ламає спи си навколо «спортсменки». А якщо розібратися, то до основи «мен» (чоловік) до - дали суфікс «к». І якось ми живемо з цим уже не одне десятиліття. Звичка – друга н атура. І мовної звички це стосується так ож. Утім, відкритим лишається питання, що робити, допоки не розробили чітких і зрозумілих правил для суфіксів? Відмовитися від фемінтивів нібито непра вильно, а творити мовні покручі – зло ще більше. Насправді у гонит ві за суфік сами ми часто забуваємо, що т аки не суфіксами єдиними передається рід слів. Є ще один спосіб. Його називають аналітичним або синтаксично - узгоджуваль - ним. Тобто , коли рід іменника ми визначаємо за формами інших слів, що поєднуються з ним у реченн і. Насправді найзручніший і най - простіши й інст р у мент, але користуються ним неохоче. Щоб підкреслити рід, достатньо ска - зати «пані міністр», «моя знайома синоптик» чи «гід провела екскурсію». І без міністерок, синоптикинь і гідок (чи гидинь?) зрозуміло, що йдеться про осіб жіночої статі. Але ж ко му у священній війні за фе - мінітиви потрібні прості шляхи? До того ж, використання аналітичного способу роз різ - нення роду опиняється в зоні ризику ще й тому, що у творенні фемінітивів словотворці воліють звіряти сві й крок за англійською мовою. Ну, там же розрізняють не лише policeman та policewomen, але це «мен» або «вумен» дода - ють трохи не до кожної професії. Воно то так, але, на відміну, від англійської, українська мова належить до фле ктивного типу мов (якщо точні ше – наша мова синтетична, але це вже де талі). Тобто граматичні категорії у ній (а рід – це граматична к атегорія) передаються за допомогою закінчень (флексій). Тобто ми можемо за виг рашки сказати поліц іянт і поліц іянка, або чергова й черговий, а носіям англ ійської таке не під силу. Власне, як і м ожливість за допомогою відповідної форми дієслів передати чи то він повідомив, чи вона повідомила. Для того, що в нас закладено на рівні граматики й синтаксису, англійській дуже часто потрібні окремі слова. Але, на ж аль, ін - тернаціоналізація й глобалізація час від часу вилізає українській мові боком: до неї поде - коли без думно підходять з мірилом (й інстру - ментарієм творення слів) іншої за будовою мови. Це приблизно, як з логікою висадити пальми на Хрещатику: звісно, є шанс, що приживуться, бо клімат змінюєт ься, а в Києві – стільки туристів. Але чим не догодили каштани чи х оча б липи? І до чого тут туристи? На - справді аналітичному або синтаксично - узгоджувальному способу передачі роду можна лише поспівчувати: має неабияк ий потенціал, а тулиться в хаті на права х бідного родича. Правду кажучи, запитань у теорії мовно - фемінітивно го питання нині назбиралося значно більше, ніж відповідей. Але мовців не цікавлять теорії. Їх більше хвилює, як з цим усім злітати? Практика питанн я Фемінітиви нині в моді. І це базова те за для тих, хто ними користується. Саме в моді. Або в тренді. Бо насправді питання іменників на позначення осіб жіночого роду існувало в усі часи. І в усі часи вони творилися. Жін ки почали
Page load link
Go to Top