Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
20 WWW.UNWLA.ORG “ НАШЕ ЖИТТЯ ”, ЧЕР ВЕНЬ 2020 ЩО Я ЗНАЮ ПРО ФЕМІНІТИВИ? Ал ін а А куленко. Історія питання Жив собі Кайдаш. Несолодко велося чо - ловіку: Кайдашиха натхненно виносила йому мізки, а тоді ще й старший Кайдашенко одру - жився і привів у хату гостру на язик Дов - бишівну ... Навіть якщо ви жо дного разу в житт і не чули про «Кайдашеву сім ’ю» Івана Нечуя - Левицького, здогадатися, хто кому ким дово - диться у цій сімейці з одного цього речення нескладно. Український народ споконвіку вміло жонглював суфіксами, щоб за їхньою допомогою с тисло й коротко пояснити, хто ко му який родич. Кайдашеві сини були Кай - дашенками, син мірошника – мірошниченком, син попа – попенком (або ж поповичем). Дів - чата теж не лишалися осторонь цього сло - вотвору: якби Кайдаш мав дочку, то була б вона Кайдашівна, тоді як у мірошника – міро - шниківна, а в попа — попівна. Дещо склад - нішим було зі словотвором у дружин: якщо з Кайдашихою й мірошничихою все зрозуміло без додаткових пояснень, то дружина попа могла бути як попихою, так і попадею. В аж ливою у цих випадках є не н азва, а явище: чутливість мови до фемініти вів. Якщо у значенні слів є різниця, то мова швиденько пропонує спосіб, як її підкреслити, увиразнити, а в разі потреби, закріпити й увіковічнити. Якщо повернутися до теми суфіксів, пе - релік яких не вичерпується кіл ькома зга - даними вище і частина з яких в сучасній укра - їнській мові закріпилися як прізвища, то варто згадати ще й сакраментальне «ш(а)»: про - фесорша, докторша, меценатша. За його допо - могою навряд чи вдасться утворити іменник жіночого року від дяка, по па, мір ошника або стельмаха. І проблема криє ться не стільки в фонетичній неможлив ості приєднати цей су - фікс до згаданих основ (спробуйте – і викру - тите язика), скільки в його походженні. Докторша , професорша і навіть меце - натша — це покруч із російської. Т аке собі з неважливе називання дружини доктор а, про - фесора чи мецената. У цей же перелік виром затягує лікаршу, банкіршу і навіть бізне c меншу (хоча могла би бути бізнесвуменша, як на те пішло). Якщо пробігт ися переліком основ, до яких за виграшки додається с уфікс «ш», то в око впадає беззаперечний ф ак т: переважна більшість із них – назви професій, що увійшли у слововжиток порівняно недавно і мають основи іншомовного походження. Більш того, йдеться тут переважно про сучасні професії чи посади: жодних шаповалів , стельмахі в, старост чи війтів, а лише диза йнери, девелопери, де - путати й менеджери. Тобто, як би ми нині й надалі жили в реаліях ХІХ ст . , то говорили б про дизайнериху, девелопериху, депутатиху, менеджериху тощо. Але часи змінилися, так само, як і соціаль ні ролі. Жін кам давно замало просто бути «др ужиною когось», а разом зі зміно ю соціальної ролі, мова пропонує жінкам змінити й суфікси. Так з’явилися і закріпилися у слововжитку дизайнерка, депутатка, мене - джерка. І навіть девелоперка. Щодо «докторши» й «пр офесорши», то їм через їхню чужорідну для ук раїнської мови меншовартість су дилося лишитися на пери - ферії просторіч чя. Утім, підстав ідеалізувати ґ ендерну «збалансованість» української мови немає: нам також не чужий патріархальний підхід до словотвору, коли жінку у її со ціальних характеристиках опису ють через професійні характери стики її чоловіка. Але якщо на Росії буває «проф есорша» чи «докторша», то у нас – «пані професорова» чи «пані докторова». І перше, і друге – запозичення. Але різницю вловлюєте? І ось тут питання словотвору у ґ ен - дерній політиц і варто припин ити обмежувати суфіксами. Тому що насправді мова має значно ширший інструментарій для творення імен - ників жіночого роду, але більшість мовців стали заручниками «членкині» й «міністерки». Творити ж в арто не меми, а зручні у вжитку слова. Теорія п итання Спочатку відповімо на майже риторичне: чим завинили суспільству ч ленкиня й мі - ністерка? Насправді – лише невмотивованою складністю у вимові. У членкині проблеми у буквосполученні «нк». Якщо вдатися до спрощени х лінгвістичних пояснень, то нам спочатку треба вимовити звук «н» передньою частино ю язика, а тоді дуже швидко «к» – його
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
