Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Projects
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
20 WWW.UNWLA.ORG “ НАШЕ ЖИТТЯ ”, ЧЕР ВЕНЬ 2020 ЩО Я ЗНАЮ ПРО ФЕМІНІТИВИ? Ал ін а А куленко. Історія питання Жив собі Кайдаш. Несолодко велося чо - ловіку: Кайдашиха натхненно виносила йому мізки, а тоді ще й старший Кайдашенко одру - жився і привів у хату гостру на язик Дов - бишівну ... Навіть якщо ви жо дного разу в житт і не чули про «Кайдашеву сім ’ю» Івана Нечуя - Левицького, здогадатися, хто кому ким дово - диться у цій сімейці з одного цього речення нескладно. Український народ споконвіку вміло жонглював суфіксами, щоб за їхньою допомогою с тисло й коротко пояснити, хто ко му який родич. Кайдашеві сини були Кай - дашенками, син мірошника – мірошниченком, син попа – попенком (або ж поповичем). Дів - чата теж не лишалися осторонь цього сло - вотвору: якби Кайдаш мав дочку, то була б вона Кайдашівна, тоді як у мірошника – міро - шниківна, а в попа — попівна. Дещо склад - нішим було зі словотвором у дружин: якщо з Кайдашихою й мірошничихою все зрозуміло без додаткових пояснень, то дружина попа могла бути як попихою, так і попадею. В аж ливою у цих випадках є не н азва, а явище: чутливість мови до фемініти вів. Якщо у значенні слів є різниця, то мова швиденько пропонує спосіб, як її підкреслити, увиразнити, а в разі потреби, закріпити й увіковічнити. Якщо повернутися до теми суфіксів, пе - релік яких не вичерпується кіл ькома зга - даними вище і частина з яких в сучасній укра - їнській мові закріпилися як прізвища, то варто згадати ще й сакраментальне «ш(а)»: про - фесорша, докторша, меценатша. За його допо - могою навряд чи вдасться утворити іменник жіночого року від дяка, по па, мір ошника або стельмаха. І проблема криє ться не стільки в фонетичній неможлив ості приєднати цей су - фікс до згаданих основ (спробуйте – і викру - тите язика), скільки в його походженні. Докторша , професорша і навіть меце - натша — це покруч із російської. Т аке собі з неважливе називання дружини доктор а, про - фесора чи мецената. У цей же перелік виром затягує лікаршу, банкіршу і навіть бізне c меншу (хоча могла би бути бізнесвуменша, як на те пішло). Якщо пробігт ися переліком основ, до яких за виграшки додається с уфікс «ш», то в око впадає беззаперечний ф ак т: переважна більшість із них – назви професій, що увійшли у слововжиток порівняно недавно і мають основи іншомовного походження. Більш того, йдеться тут переважно про сучасні професії чи посади: жодних шаповалів , стельмахі в, старост чи війтів, а лише диза йнери, девелопери, де - путати й менеджери. Тобто, як би ми нині й надалі жили в реаліях ХІХ ст . , то говорили б про дизайнериху, девелопериху, депутатиху, менеджериху тощо. Але часи змінилися, так само, як і соціаль ні ролі. Жін кам давно замало просто бути «др ужиною когось», а разом зі зміно ю соціальної ролі, мова пропонує жінкам змінити й суфікси. Так з’явилися і закріпилися у слововжитку дизайнерка, депутатка, мене - джерка. І навіть девелоперка. Щодо «докторши» й «пр офесорши», то їм через їхню чужорідну для ук раїнської мови меншовартість су дилося лишитися на пери - ферії просторіч чя. Утім, підстав ідеалізувати ґ ендерну «збалансованість» української мови немає: нам також не чужий патріархальний підхід до словотвору, коли жінку у її со ціальних характеристиках опису ють через професійні характери стики її чоловіка. Але якщо на Росії буває «проф есорша» чи «докторша», то у нас – «пані професорова» чи «пані докторова». І перше, і друге – запозичення. Але різницю вловлюєте? І ось тут питання словотвору у ґ ен - дерній політиц і варто припин ити обмежувати суфіксами. Тому що насправді мова має значно ширший інструментарій для творення імен - ників жіночого роду, але більшість мовців стали заручниками «членкині» й «міністерки». Творити ж в арто не меми, а зручні у вжитку слова. Теорія п итання Спочатку відповімо на майже риторичне: чим завинили суспільству ч ленкиня й мі - ністерка? Насправді – лише невмотивованою складністю у вимові. У членкині проблеми у буквосполученні «нк». Якщо вдатися до спрощени х лінгвістичних пояснень, то нам спочатку треба вимовити звук «н» передньою частино ю язика, а тоді дуже швидко «к» – його
Page load link
Go to Top