Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Projects
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
1 6 WWW.UNWLA.ORG “ НАШЕ ЖИТТЯ ”, ЧЕР ВЕНЬ 2020 слабковиражені хвороби, щ о чигають на бджіл не менше, ніж на інших живих істот. Цікавився всіма науковими розвідками з бд жільництва, том у відвідував галузеві виставки і конфе рен - ції, виписував профільну літературу. У всій пов - нот і розумів геніальність, економічну вагомість і милосердн ість створення Петром Прокопо - вичем вулика і сот — винаходу, який доз волив припинити вбив ан ня бджіл димом при кож но - му викачуванні меду. Тому, як тільки зажев ріла фінансова можливість, вважав справою своєї честі встановлення пам’ятника всесвітньо ві - домому українському вченому - бджоляреві. Родина п. Володимира зав жди користу - валася повагою одно сель ців за готовність допомог ти кожному, хто мав потребу : порадою, турботою, а нерідко і статками. Його дружина Євдокія Василівна практично все життя пра - цювала в Єзупільській лікарні терапевтом, шанована за високий професіон алізм і чуйну вда чу. Євдокія В а силівна знала гіркоту си - рітства – її мама пом ерла під час пологів. В она росла з батьком і сестрами, тому завжди мала співчуття до страждань кожного. Обоє їхніх дітей пішли стежками батьків. Донька Ольга вивчилася на лікаря. Син Володимир закінчив педагог ічний інститут. Напри кінці вісімдесятих, за пра вління Гор бачова, коли в СРСР почалось впрова джен - ня пол ітики гласності, свободи слова та друку, п . Войцюк якнайактивніше включився в дер - жа во творчий процес. Серед перших ста є чле - ном створеного у 1989 - му р. в Єзупільській се - редній школі Товариства українсько ї мови ім е - ні Т . Шевченка, а у квітні 1990 - го вступає у Рес - публіканську партію — одну з чотирьох партій, опозиційних до КПРС, які були зареєстровані ще до п роголошення н езалежної Укр аїни. З молодою ен ергією підтр имував у сі селищні патріотичні заходи, активн о сприяв встановленню першого пам’ятника Степану Бан дері і особисто їздив на його відкриття у село Старий Угринів Калуського р - ну, де на ро - дився видатний ідеолог і т еоретик укра їнс ького націоналі стичного руху X X ст. Але все неміч - нішою за далеким океаном ставала мама. Вона у свій час виїхала до батька, який, перед - бачаючи сталінські репресії, емі ґ рував до США, воював як солдат американської армії проти фашистської Ні меччини у роки Другої світової війни. То ж, коли вийшов на пенсію, завдяки послаблен ню політики обмежень виїзду за кор - дон, Вол одимир у 1990 - му р . вирушає до СШ А . Був багатолю дний вечір прощання з колегами й учнями , виповнений щирістю, подяками та скупою ж урливою ч оловічою сльозою. І ам ерик анські українці, і наші, « віз и - тові » , згадують п. В ойцюка як людину щиру, відкриту для спілкування та чутливу до проб - лем інших. У своїй невеликій квартирі, яка ді - сталася йому згодом після смерті матері, зав - жди був гото вий поселити на прохання дія с - п о рних організацій тих, хто прибу в у відря - дження з України, щоб не платили за винай - няте житло. Як в Україні, так і в Ню Йорку , зна - ходив втішливе слово та пораду для земляків — хоч у церкві, хоч при зустрі чі на вулиці. Здаєт ься, можна було віддаватися в у сій повноті пізнанню особливостей життя у новій багатій країні . Адже мав чималий вік, від - повідно, проблеми зі здоров’ям, то й міг би собі дозволити відпочивати, провести час у спіл - куванні . Т а й у Ню Йорку є куди піти та що поди витися. Але душею був у Єзу полі, у його кло потах і проблемах. А ще жив відчуттям не - поверненого боргу перед товаришами, кожного з яких засудили за діяльність у повоєнному підпіллі на 25 років каторги. І коли Семен Кавка, який відбув 10 років у таборах , запитав його, чи не можна бул о б назби рати грошей на достойний пам’ятник Тарасу Шевченку, бо той, що в селі, не має ні художньої, ні естетичної цінності, Володимир Семенович пішов працювати двірником. Спочатку пробував звертатися до українських організац ій і просто до окремих земляк ів . Але ж к ожного сюди пригнали свої мате ріальні негаразди, а в офіси дія спорних організацій постійно надходили листи з проханням допомог ти від тих, хто біду вав і втрапив у безвихідь. Кому надати пріоритет ? «Він відсидів, а я в ідпрацюю» — скаже потім про сво є рішення п. Володимир. Пам’ятник Т. Шев ченку, споруджений на кошти В . Войцюка . Та хто візь - ме на роботу лю дину літ ньо - го віку з у чи - тель ською осві - тою у чужій кра - їні, без достат - ньог о знання мо ви? Реальний
Page load link
Go to Top