Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИ ТТЯ”, СІЧЕНЬ 2020 WWW. UNWLA .ORG 29 відсутність культури харчування та дотри - мання принципів гігієни. Вона, за словами п. Люби, боролася з такою відсталістю: докладала зусиль для розвитку освіти (всупереч утискам польського уряду), пропаґувала зм іни в госпо - дарстві та кулінарії. Її чоловік, Петро Франко, один з організаторів «Пласту», січовий стрі - лець, відповідальний за формування авіацій - ного відділу УГА, був свідком того, як понад третина вояк ів гинули не від кулі ворога, але помирали від тифу. Відтак, питання гігієни, санітарних вимог, здоров ого харчування хви - лю вало його і його дружину Ольгу. З доповіді Л. Волинець гості також дізна - лися, що у 1919 — 1921 - х рр. Ольга і Петро Франко проживали у Відні, де жінка брала кур - си кулінарії у Вищій Школі Сільського Госпо - дарства. Це і дало Ользі підставу розпочати працю над упорядкуванням української книги кухарських приписів і зробити їх більш пов - ними, практичними, доступними та засто со - вними. Чоловік Петро допомагав їй у цьому. Йому належить вступна с таття, що торкалася усіх аспектів здорового харчування, травлення, важливості вітамінів і т. ін. Ми вже звикли до обчислення поживності (калорійності) того, що їмо. Але, як зауважила у виступі п. Люба, та кі вказівки 100 років тому назад були новиною, і їх у книзі пропонували. Також виглядає проґресивним і те, що авторка О. Франко подає короткі відомості з історії продуктів (звідки походять, якому імпера то - рові, королеві приписують винахід тієї чи іншої ст рави, які кулінарні «захцянки» мали дер - жавні мужі т а відомі особистості). Самі приписи в книзі поділено на 29 під роз - ділів, серед яких «Закуски», «Юшки», «М’я - сива», «Ярина», «Печиво», «Наливки», «Си - ри», «Соки». Майже до кожного з цих приписів Маріанна Душар додає свої міркування у вигляді анотацій, а ча сом навіть і свій перепис. І робить це з гумором, «смачно і соковито». Також, як зауважила п. Люба, не слід ставитися ді цієї книги як до звичних для нас переписів з повним переліком складників і чіткими по - кроковими вказівками, як страву готують. Бо в тек сті можемо прочитати «на кінець ножа», «борошна, скільки забере», «на око сметанки», «пригорща родзинок». Також книга містить ба - гато німецьких, французьких, італійських, ту - рецьких, мадярських переписів і чималу кількість екзотичних страв, про які розпові ла доповідачка. Це і дивні «телячі надівані вуха», і «розсіл з черепах», «пави печені (з приписом, як їх скубати, вішати, начиняти та подавати). А перепис «воловий хвіст» навіяв п. Любі осо - бистий спогад . За повір’ям, дівчина, яка з’їдає свинячий хвіст, б уде мати гарне волосся. У важкі часи голодного життя такий хвіст ді - стався не п. Любі, але її сестрі. От і мала сестра, на відміну від Люби, гарне волосся! То чи варто знати повір’я? Практичні поради фран кової кухні віддзер - калюють тодішню дійсність. У мин улому сто - літті господиня мала сама роздобути й під - готувати всі складники для приготування стра - ви. Саме тому, як вважає п. Люба, у книзі зна - йдемо поради, як зарізати курку, зняти шкіру з зайця, обскубти индика... Не те, що ми нині — все можемо купити. Так ож незвичними є по - ради, як зберігати деякі продукти. Наприклад, свіжій рибі треба вкласти в рот хліб, змочений в горілці, і помістити рибу у скроплений го - рілкою лід. А ще зможемо захоплюватися «т і - рольським завиванцем», «англійськими на - лис никами» і «кр аківською кашею» як чимось дуже особливим. Наприкінці п. Люба розповіла про різницю між «паскою», «кулешем» і «бабою». І зау ва - жи ла, що до Великодня українці печуть «па - ску» — великодній хліб з си мволічними при - красами зверху. А ще поділилася історіями про переписи «баби», яких дуже багато і деякі з них донині викликають подив і захоплення. Чи мо - жемо уявити, як панянки робили «бабу» без су - часної техніки? Скажімо, читаємо: «70 жов тків втерти набіло». І не сказано, як це іноді опи - сується, що миску з жовтками треба дати служниці... Коли п. Люба ще раз звернула увагу на над - цікаві анотації М . Душар до страв, то побажала, щоб наступну куховарську книгу Ма ріанна видала з переписами козацької кулінарії XVI II ст., яку описує І. Котляревський в «Енеїді». Святковий н астрій і захопленість тим, що відбувається, голова 64 - го Відділу СУА та ве - дуча заходу Ірена Григорович передала Со - фійці Зєлик. І дуже закономірно, що мисткиня, етнограф і стипендійка програми ім. Фул брай - та в 2014 — - 2015 - х рр. (тема «Folk art as in - spir ation and muse for early 20th century artists of Ukraine») п. Софійка сприйняла Маріанну Ду - шар як «кулінарну мисткиню». Після корот - кого повідомлення про цікаву зустріч з М. Душар у Львові, на якій також були сою - зянки 64 - го Відділу СУА Ляриса і Марта Зєл ики ( див. «Наше життя», 10:32 ), та знайомство з кулінаркою, що стало початком їхнього при - ятелювання, п. Софійка розповіла про ав торку коментарів до переписів у книзі «1 - ша Українська загально - практична Кухня».
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
