Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИ ТТЯ”, СІЧЕНЬ 2020 WWW. UNWLA .ORG 29 відсутність культури харчування та дотри - мання принципів гігієни. Вона, за словами п. Люби, боролася з такою відсталістю: докладала зусиль для розвитку освіти (всупереч утискам польського уряду), пропаґувала зм іни в госпо - дарстві та кулінарії. Її чоловік, Петро Франко, один з організаторів «Пласту», січовий стрі - лець, відповідальний за формування авіацій - ного відділу УГА, був свідком того, як понад третина вояк ів гинули не від кулі ворога, але помирали від тифу. Відтак, питання гігієни, санітарних вимог, здоров ого харчування хви - лю вало його і його дружину Ольгу. З доповіді Л. Волинець гості також дізна - лися, що у 1919 — 1921 - х рр. Ольга і Петро Франко проживали у Відні, де жінка брала кур - си кулінарії у Вищій Школі Сільського Госпо - дарства. Це і дало Ользі підставу розпочати працю над упорядкуванням української книги кухарських приписів і зробити їх більш пов - ними, практичними, доступними та засто со - вними. Чоловік Петро допомагав їй у цьому. Йому належить вступна с таття, що торкалася усіх аспектів здорового харчування, травлення, важливості вітамінів і т. ін. Ми вже звикли до обчислення поживності (калорійності) того, що їмо. Але, як зауважила у виступі п. Люба, та кі вказівки 100 років тому назад були новиною, і їх у книзі пропонували. Також виглядає проґресивним і те, що авторка О. Франко подає короткі відомості з історії продуктів (звідки походять, якому імпера то - рові, королеві приписують винахід тієї чи іншої ст рави, які кулінарні «захцянки» мали дер - жавні мужі т а відомі особистості). Самі приписи в книзі поділено на 29 під роз - ділів, серед яких «Закуски», «Юшки», «М’я - сива», «Ярина», «Печиво», «Наливки», «Си - ри», «Соки». Майже до кожного з цих приписів Маріанна Душар додає свої міркування у вигляді анотацій, а ча сом навіть і свій перепис. І робить це з гумором, «смачно і соковито». Також, як зауважила п. Люба, не слід ставитися ді цієї книги як до звичних для нас переписів з повним переліком складників і чіткими по - кроковими вказівками, як страву готують. Бо в тек сті можемо прочитати «на кінець ножа», «борошна, скільки забере», «на око сметанки», «пригорща родзинок». Також книга містить ба - гато німецьких, французьких, італійських, ту - рецьких, мадярських переписів і чималу кількість екзотичних страв, про які розпові ла доповідачка. Це і дивні «телячі надівані вуха», і «розсіл з черепах», «пави печені (з приписом, як їх скубати, вішати, начиняти та подавати). А перепис «воловий хвіст» навіяв п. Любі осо - бистий спогад . За повір’ям, дівчина, яка з’їдає свинячий хвіст, б уде мати гарне волосся. У важкі часи голодного життя такий хвіст ді - стався не п. Любі, але її сестрі. От і мала сестра, на відміну від Люби, гарне волосся! То чи варто знати повір’я? Практичні поради фран кової кухні віддзер - калюють тодішню дійсність. У мин улому сто - літті господиня мала сама роздобути й під - готувати всі складники для приготування стра - ви. Саме тому, як вважає п. Люба, у книзі зна - йдемо поради, як зарізати курку, зняти шкіру з зайця, обскубти индика... Не те, що ми нині — все можемо купити. Так ож незвичними є по - ради, як зберігати деякі продукти. Наприклад, свіжій рибі треба вкласти в рот хліб, змочений в горілці, і помістити рибу у скроплений го - рілкою лід. А ще зможемо захоплюватися «т і - рольським завиванцем», «англійськими на - лис никами» і «кр аківською кашею» як чимось дуже особливим. Наприкінці п. Люба розповіла про різницю між «паскою», «кулешем» і «бабою». І зау ва - жи ла, що до Великодня українці печуть «па - ску» — великодній хліб з си мволічними при - красами зверху. А ще поділилася історіями про переписи «баби», яких дуже багато і деякі з них донині викликають подив і захоплення. Чи мо - жемо уявити, як панянки робили «бабу» без су - часної техніки? Скажімо, читаємо: «70 жов тків втерти набіло». І не сказано, як це іноді опи - сується, що миску з жовтками треба дати служниці... Коли п. Люба ще раз звернула увагу на над - цікаві анотації М . Душар до страв, то побажала, щоб наступну куховарську книгу Ма ріанна видала з переписами козацької кулінарії XVI II ст., яку описує І. Котляревський в «Енеїді». Святковий н астрій і захопленість тим, що відбувається, голова 64 - го Відділу СУА та ве - дуча заходу Ірена Григорович передала Со - фійці Зєлик. І дуже закономірно, що мисткиня, етнограф і стипендійка програми ім. Фул брай - та в 2014 — - 2015 - х рр. (тема «Folk art as in - spir ation and muse for early 20th century artists of Ukraine») п. Софійка сприйняла Маріанну Ду - шар як «кулінарну мисткиню». Після корот - кого повідомлення про цікаву зустріч з М. Душар у Львові, на якій також були сою - зянки 64 - го Відділу СУА Ляриса і Марта Зєл ики ( див. «Наше життя», 10:32 ), та знайомство з кулінаркою, що стало початком їхнього при - ятелювання, п. Софійка розповіла про ав торку коментарів до переписів у книзі «1 - ша Українська загально - практична Кухня».
Page load link
Go to Top