Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2020 WWW. UNWLA.ORG 21 Вивчили та записали багато давніх піс ень, які швидко зн икають в сучасному світі. Незадовго після тієї надзвичайної поїздки співаки поділились з нами своїми враженнями та здобутками і влаштували в листопаді минулого року в Українському Музеї в Ню Йорку концерт та показали цікаві світлини і зво рушливі короткі фі льми зі своєї поїз дки. А відвідали вони села, самі назви яких чого варті: Фасова (Київська обл.), Крячківка (Полтавська обл.), Паліївка (Сумська обл.), Усок (Сумська обл.), Козацьке (Чернігівська обл.), Коптівщина (Житомирська обл.), Пере броди (Рівненська обл.), Буковець (І вано - Франківська обл.) Під час концерту співаки чутливо описували свої враження від подорожі. Ось деякі уривки зі спогадів. «Ми не знали, чого сподіватись. Це вперше ми були всі разом в Україні, навчаючись від бабусь пісень, які ми чули т ільки награні на тасьми... К оли ми приходили до кожного села з маленькими подарунками, то залишали села зі сльозами й піснями... Жінки - співаки розказували нам свої історії, запрошували до своїх хат, годували нас і навіть частува ли самогоном...» «Перша зупи нка — це було село Фасова, д е ми мали зустрітися зі співучою групою «Барвінок». До Фасова переселилось багато людей після Чорнобильської катастрофи у 1986 - му р... Особливо запам’яталася жінка Анастасія, яка заспівала нам пісні з і свого села у Чорнобильсько му районі, де вона виросла і куди ніколи не зможе повернутися. Ми ледве стримували сльози, коли вона заплакала: «Мої діточки, дякую, що прийшли»... У наступному селі, яким була Паліївка, нас вітали група селян, місцеві урядовці та репортери. Група жінок у по вних традиційних одежах стоя ла рядочком, а молода жінка Даша виступила та привітала нас вітальним хлібом - короваєм. Ми всі разом зайшли до Культурного центру, і жінки одна по одній представлялись нам – називали свої імена, рік на родження, професію, скільки дітей мають і скільки внуків . Розказали нам про своє традиційне «обув’я», зроблене з плетеної березової кори і в’язане бронзовим шнурком. Але вони і нас розпитували, хотіли знати, хто одружений, чи маємо дітей. Після того вони з аспівали кілька пісень з їхн ьої місцевості. Незадовго за просили і нас щось їм заспівати. Ми вирішили заспівати «Ой, у лузі та й на березі» — традиційну весільну пісню саме з тієї частини України. У цій пісні кожен рядок закінчується специфічним вигукування м. Коли ми почали співати, т о невдовзі нам стало ясно, щ о жінкам наше вигукування було досить смішним. І тоді вони навчили нас правильної техніки вигукування в їхньому селі...» «При кінці подорожі поїхали у Карпати, де крім всього іншого мали змогу відвіда ти славного майстра музичних інструментів (самоука) Мико лу Тафійчука, а в Києві виступили з концертом у Музеї Івана Гончара». У селі Переброди . Можна уявити, що пережили під час тієї подорожі, під час тих щирих зустрічей і гостин ці молоді люди з Амер ики і який поштовх енергії м усіли дістати. Стежимо за їх німи концертами, підтримуймо їх морально та матеріяльно, бо вони цього заслуговують. На основі розповідей учасників ансамблю «Українські сільські голоси» написала Олександра Юзенів , Ню Йорк.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
