Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2020 WWW. UNWLA.ORG 21 Вивчили та записали багато давніх піс ень, які швидко зн икають в сучасному світі. Незадовго після тієї надзвичайної поїздки співаки поділились з нами своїми враженнями та здобутками і влаштували в листопаді минулого року в Українському Музеї в Ню Йорку концерт та показали цікаві світлини і зво рушливі короткі фі льми зі своєї поїз дки. А відвідали вони села, самі назви яких чого варті: Фасова (Київська обл.), Крячківка (Полтавська обл.), Паліївка (Сумська обл.), Усок (Сумська обл.), Козацьке (Чернігівська обл.), Коптівщина (Житомирська обл.), Пере броди (Рівненська обл.), Буковець (І вано - Франківська обл.) Під час концерту співаки чутливо описували свої враження від подорожі. Ось деякі уривки зі спогадів. «Ми не знали, чого сподіватись. Це вперше ми були всі разом в Україні, навчаючись від бабусь пісень, які ми чули т ільки награні на тасьми... К оли ми приходили до кожного села з маленькими подарунками, то залишали села зі сльозами й піснями... Жінки - співаки розказували нам свої історії, запрошували до своїх хат, годували нас і навіть частува ли самогоном...» «Перша зупи нка — це було село Фасова, д е ми мали зустрітися зі співучою групою «Барвінок». До Фасова переселилось багато людей після Чорнобильської катастрофи у 1986 - му р... Особливо запам’яталася жінка Анастасія, яка заспівала нам пісні з і свого села у Чорнобильсько му районі, де вона виросла і куди ніколи не зможе повернутися. Ми ледве стримували сльози, коли вона заплакала: «Мої діточки, дякую, що прийшли»... У наступному селі, яким була Паліївка, нас вітали група селян, місцеві урядовці та репортери. Група жінок у по вних традиційних одежах стоя ла рядочком, а молода жінка Даша виступила та привітала нас вітальним хлібом - короваєм. Ми всі разом зайшли до Культурного центру, і жінки одна по одній представлялись нам – називали свої імена, рік на родження, професію, скільки дітей мають і скільки внуків . Розказали нам про своє традиційне «обув’я», зроблене з плетеної березової кори і в’язане бронзовим шнурком. Але вони і нас розпитували, хотіли знати, хто одружений, чи маємо дітей. Після того вони з аспівали кілька пісень з їхн ьої місцевості. Незадовго за просили і нас щось їм заспівати. Ми вирішили заспівати «Ой, у лузі та й на березі» — традиційну весільну пісню саме з тієї частини України. У цій пісні кожен рядок закінчується специфічним вигукування м. Коли ми почали співати, т о невдовзі нам стало ясно, щ о жінкам наше вигукування було досить смішним. І тоді вони навчили нас правильної техніки вигукування в їхньому селі...» «При кінці подорожі поїхали у Карпати, де крім всього іншого мали змогу відвіда ти славного майстра музичних інструментів (самоука) Мико лу Тафійчука, а в Києві виступили з концертом у Музеї Івана Гончара». У селі Переброди . Можна уявити, що пережили під час тієї подорожі, під час тих щирих зустрічей і гостин ці молоді люди з Амер ики і який поштовх енергії м усіли дістати. Стежимо за їх німи концертами, підтримуймо їх морально та матеріяльно, бо вони цього заслуговують. На основі розповідей учасників ансамблю «Українські сільські голоси» написала Олександра Юзенів , Ню Йорк.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
