Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Our Life | Наше життя December | Грудень 2020 8 Насправді заборона книжки — це остаточний вердикт. У часи, які ми нині називаємо «неде - мократичними», забороні передувала цензура. Тобто, перш ніж книжку надрукувати, треба було отримати дозвіл цензора. Для того він рукопис не лише читав, але ще й правив. Наприклад, з руко - пису, на перший погляд, простенької повісті «Кай - дашева сімʼя» Івана Нечуя-Левицького рука цензо - ра дбайливо повикреслювала речення, які могли підірвати... авторитет влади. Наприклад, речення « Ні один цар не махав з такою втіхою скіпетром, як Мотря своїм мотовилом » цензору не сподо - балося. Настільки, що він його вирізав. Але не на - стільки, щоб не дозволити друкувати твір взагалі. А ось Панасу Мирному з цензором не пощасти - ло. Його спільний з Іваном Біликом роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» царській цензурі не сподобався, тож друкувати його довелося аж у Же - неві, а тоді контрабандою ввозити в підпорядко - вану російському царату Україну. Пікантності спра - ві додавав факт, що письменник Панас Мирний у звичайному житті звався Панасом Рудченком і був сумлінним царським підданим — чиновником з Полтави. Забороняй, щоб панувати: Аліна Акуленко , філолог, кандидат наук Заборона книжок — аж ніяк не винахід наших часів. Тим паче не нашої дер - жави. Справедливості заради треба сказати, що в Україні як суверенній державі книжки загалом ніколи не за - бороняли. Тобто всі заборони насправ - ді виходили з так званого «центру» (спочатку царського, а потім — радян - ського), а Україна незалежна в історію книжкових заборон вписалася лише недавно: разом із судовим процесом над книжкою Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса». І справа ця зовсім не літературна, а політична. Власне, всі книжкові заборони і в Україні царській, і в Україні радянській були політичними. Так само як і мета заборон ніколи не відрізнялася ориґінальністю чи новиз - ною. Заборонялося все, що могло підір - вати чинну владу. Бо найбільше, чого боялися імперії (не лише російська чи радянська) — вміння мислити. А книж - ки навчають мислити. Тому їх переслі - дували. Разом з книжками діставалося також і їхнім авторам. як забороняли книжки в Україні, і що з того вийшло Царська цензура чи царська заборона: який ворог небезпечніший?
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
