Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Our Life | Наше життя December | Грудень 2020 8 Насправді заборона книжки — це остаточний вердикт. У часи, які ми нині називаємо «неде - мократичними», забороні передувала цензура. Тобто, перш ніж книжку надрукувати, треба було отримати дозвіл цензора. Для того він рукопис не лише читав, але ще й правив. Наприклад, з руко - пису, на перший погляд, простенької повісті «Кай - дашева сімʼя» Івана Нечуя-Левицького рука цензо - ра дбайливо повикреслювала речення, які могли підірвати... авторитет влади. Наприклад, речення « Ні один цар не махав з такою втіхою скіпетром, як Мотря своїм мотовилом » цензору не сподо - балося. Настільки, що він його вирізав. Але не на - стільки, щоб не дозволити друкувати твір взагалі. А ось Панасу Мирному з цензором не пощасти - ло. Його спільний з Іваном Біликом роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» царській цензурі не сподобався, тож друкувати його довелося аж у Же - неві, а тоді контрабандою ввозити в підпорядко - вану російському царату Україну. Пікантності спра - ві додавав факт, що письменник Панас Мирний у звичайному житті звався Панасом Рудченком і був сумлінним царським підданим — чиновником з Полтави. Забороняй, щоб панувати: Аліна Акуленко , філолог, кандидат наук Заборона книжок — аж ніяк не винахід наших часів. Тим паче не нашої дер - жави. Справедливості заради треба сказати, що в Україні як суверенній державі книжки загалом ніколи не за - бороняли. Тобто всі заборони насправ - ді виходили з так званого «центру» (спочатку царського, а потім — радян - ського), а Україна незалежна в історію книжкових заборон вписалася лише недавно: разом із судовим процесом над книжкою Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса». І справа ця зовсім не літературна, а політична. Власне, всі книжкові заборони і в Україні царській, і в Україні радянській були політичними. Так само як і мета заборон ніколи не відрізнялася ориґінальністю чи новиз - ною. Заборонялося все, що могло підір - вати чинну владу. Бо найбільше, чого боялися імперії (не лише російська чи радянська) — вміння мислити. А книж - ки навчають мислити. Тому їх переслі - дували. Разом з книжками діставалося також і їхнім авторам. як забороняли книжки в Україні, і що з того вийшло Царська цензура чи царська заборона: який ворог небезпечніший?
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
