Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Кмітливий Тарас не дав мамі закінчити фразу і, перебиваючи її, продовжив: — Але й про те, чого не буду більше робити? — Так, мій любий,— підхопила мама.— І що справді будеш вихованим, чемним і не пустуватимеш. Тарасик нічого не відповів, а тільки хутчій пішов до своєї кімнати, знайшов чистий аркуш і сів до столу. « Дорогий Святий Миколаю! Мене звати Тарас. Я живу в Києві... » Хлопчик старанно вивів пер - ші рядки листа і задумався. Згадавши мамину пораду, продовжив: « Вибач, що минулого року я частенько пустував. Але обіцяю виправитися. А ще буду гарно вчитися, слухати маму й тата і робити добрі справи ». На цьому місці Тарасику стало легше — наче скинув з пліч важку ношу. І він охоче написав: « Прошу тебе, Миколаю, подаруй мені, будь ласка, самокат з електричним двигуном. Щоб я їз - див до школи. А також принеси подарунок для братика Богданчика — він мріє про маленького песика, але ще не може тобі написати ». Тарас не забув поставити крапку в кінці речення і вже хотів вкладати лист у конверт, як зрозу - мів, що робити це зарано: « А ще я дуже хочу, щоб мій татко повернувся на Різдво додому. Він на війні і бореться з ворогом... Сестричці Настусі сон під подушку поклади, щоб вона гарно спала та швидко виросла. А мамі, якщо в тебе є, подаруй багато-багато часу, бо вона бідка - ється, що не встигає зробити всю роботу ». Після цього хлопчик старанно вивів на конверті « Тарасик, Київ, Святому Миколаю », вклав лист у конверт, конверт при - мостив на підвіконні, а сам пішов готуватися до сну. ...Того ранку його розбудив промінчик сонця, що заглядав у вікно й лагідно лоскотав щічки. Він розплющив очі, почув ти - хий голос мами, що долинав з кухні, і своїм ще сонним носиком впіймав дуже знайомий запах... За кілька секунд Тарас вже висів на шиї у татуся, міцно-міцно пригортався до його свіжовиголеної щоки та не переставав ці - лувати його посмішку — справжню, а не ту, що на фотографії в його кімнаті. — Татусю, я так тебе чекав!.. Тату, а ти сумував за нами?.. Ти надовго приїхав? А війна вже скінчилася?.. А ми з Богданом тобі подарунки зробили,— не замовкав Тарасик і не давав батькові вставити й слова. І лише тоді спинився, коли Богдан, який нечут - но зайшов на кухню, вчепився за ноги батька та голосно закри - чав: «Тарасе, злізай, бо і я до татка на руки хочу!» Той ранок був особливим. Бо з часу, як розпочалася війна, тато постійно їздив на фронт і вся сім’я за столом збиралася нечасто. Нині ж Тарасик і Богданчик, прицмокуючи, пили чай з печивом, що тато привіз з фронту «від зайчика», та, перебиваючи один од - ного, розповідали, як у парку білка їла горішки з їхніх долонь, як поливали ялинки, що всі разом садили навесні, і що в школі та садочку у них багато нових друзів з’явилося... А коли радість від повернення татуся трохи притишилася, Та - расик підійшов до вікна, де залишав лист Святому Миколаю, і тихенько, майже пошепки промовив: « Дякую,Святий Миколаю, за татка! Я буду чемним, обіцяю!.. » Вірш Людмили Горової Тиха ніч, ніч свята, Спокій всіх огорта. Наче відблиски зорі На ялинці ліхтарі Ніжно-ніжно мерехтять. Тиха ніч, ніч свята Мати Сина пригорта. Хай тепло обіймів цих Зігріває нас усіх Радістю Різдва. Тиха ніч, ніч свята, Час Різдва вже настав. Час любові, щастя час — Хай він кожному із нас Втіху й радість принесе. Our Life | Наше життя December | Грудень 2020 33
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
