Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Кмітливий Тарас не дав мамі закінчити фразу і, перебиваючи її, продовжив: — Але й про те, чого не буду більше робити? — Так, мій любий,— підхопила мама.— І що справді будеш вихованим, чемним і не пустуватимеш. Тарасик нічого не відповів, а тільки хутчій пішов до своєї кімнати, знайшов чистий аркуш і сів до столу. « Дорогий Святий Миколаю! Мене звати Тарас. Я живу в Києві... » Хлопчик старанно вивів пер - ші рядки листа і задумався. Згадавши мамину пораду, продовжив: « Вибач, що минулого року я частенько пустував. Але обіцяю виправитися. А ще буду гарно вчитися, слухати маму й тата і робити добрі справи ». На цьому місці Тарасику стало легше — наче скинув з пліч важку ношу. І він охоче написав: « Прошу тебе, Миколаю, подаруй мені, будь ласка, самокат з електричним двигуном. Щоб я їз - див до школи. А також принеси подарунок для братика Богданчика — він мріє про маленького песика, але ще не може тобі написати ». Тарас не забув поставити крапку в кінці речення і вже хотів вкладати лист у конверт, як зрозу - мів, що робити це зарано: « А ще я дуже хочу, щоб мій татко повернувся на Різдво додому. Він на війні і бореться з ворогом... Сестричці Настусі сон під подушку поклади, щоб вона гарно спала та швидко виросла. А мамі, якщо в тебе є, подаруй багато-багато часу, бо вона бідка - ється, що не встигає зробити всю роботу ». Після цього хлопчик старанно вивів на конверті « Тарасик, Київ, Святому Миколаю », вклав лист у конверт, конверт при - мостив на підвіконні, а сам пішов готуватися до сну. ...Того ранку його розбудив промінчик сонця, що заглядав у вікно й лагідно лоскотав щічки. Він розплющив очі, почув ти - хий голос мами, що долинав з кухні, і своїм ще сонним носиком впіймав дуже знайомий запах... За кілька секунд Тарас вже висів на шиї у татуся, міцно-міцно пригортався до його свіжовиголеної щоки та не переставав ці - лувати його посмішку — справжню, а не ту, що на фотографії в його кімнаті. — Татусю, я так тебе чекав!.. Тату, а ти сумував за нами?.. Ти надовго приїхав? А війна вже скінчилася?.. А ми з Богданом тобі подарунки зробили,— не замовкав Тарасик і не давав батькові вставити й слова. І лише тоді спинився, коли Богдан, який нечут - но зайшов на кухню, вчепився за ноги батька та голосно закри - чав: «Тарасе, злізай, бо і я до татка на руки хочу!» Той ранок був особливим. Бо з часу, як розпочалася війна, тато постійно їздив на фронт і вся сім’я за столом збиралася нечасто. Нині ж Тарасик і Богданчик, прицмокуючи, пили чай з печивом, що тато привіз з фронту «від зайчика», та, перебиваючи один од - ного, розповідали, як у парку білка їла горішки з їхніх долонь, як поливали ялинки, що всі разом садили навесні, і що в школі та садочку у них багато нових друзів з’явилося... А коли радість від повернення татуся трохи притишилася, Та - расик підійшов до вікна, де залишав лист Святому Миколаю, і тихенько, майже пошепки промовив: « Дякую,Святий Миколаю, за татка! Я буду чемним, обіцяю!.. » Вірш Людмили Горової Тиха ніч, ніч свята, Спокій всіх огорта. Наче відблиски зорі На ялинці ліхтарі Ніжно-ніжно мерехтять. Тиха ніч, ніч свята Мати Сина пригорта. Хай тепло обіймів цих Зігріває нас усіх Радістю Різдва. Тиха ніч, ніч свята, Час Різдва вже настав. Час любові, щастя час — Хай він кожному із нас Втіху й радість принесе. Our Life | Наше життя December | Грудень 2020 33
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
