Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Projects
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
побувати на урочистій службі та побачити сяйво різдвяних свічок. Коли ми сиділи на бабусиному дивані, вона почала розповідати. — Колись давно один чоловік темної ночі вийшов на вулицю, щоб роздобути вогню. Він ходив від хати до хати, стукаючи у двері. «Допоможіть мені, добрі люди! — просив він.— Моя дружина щойно народила дитинку, і мені треба розвести вогонь, щоб зігріти її та синочка». Проте була вже глибока ніч і всі люди спали. Ніхто не відгукувався на його прохання. Чоловік ішов все далі й далі. Нарешті він запримітив удалині мерехтливе полум’я. Він попрямував туди і побачив, що во - гонь був розведений просто неба. Багато білих овець спало навколо багаття, а старий пастух сидів і стеріг своє стадо. Коли чоловік, який шукав вогню, підійшов до овець, то побачив, що в ногах пастуха сплять три собаки. Вони одразу прокинулися та розкрили свої широкі пащі, немовби збираючись загавкати, але не видали жодного звуку. Він бачив, як шерсть піднялась сторч у них на спині, як їхні гострі білі зуби за - блищали у світлі багаття і як усі три кинулися на нього. Він відчув, як один пес схопив його за ногу, другий — за руку, третій вчепився за горло. Але щелепи та зуби не підкорялися собакам, і, не заподіявши йому ані найменшої шкоди, ті відійшли вбік. Чоловік хотів підійти ближче до багаття. Але вівці лежали так тісно одна біля одної, що він не міг між ними пробратися. Тоді він пішов по їхніх спинах. І жодна вівця не про - кинулася та не ворухнулась. Дотепер бабуся розповідала, не зупиняючись, але тут я не могла втриматися, щоб її не перебити: — Чому ж, бабусю, вони продовжували спокійно лежати? Адже вони такі полохливі? — запитала я. — Про це ти скоро дізнаєшся,— сказала бабуся та продовжувала своє оповідання.— Коли чоловік підій - шов дуже близько до вогню, пастух підняв голову. Це був похмурий старець, грубий і непривітний. Коли Our Life | Наше життя December | Грудень 2020 21
Page load link
Go to Top