Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІ ТЕНЬ 2020 WWW. UNWLA.ORG 7 ПРО ВЕЛИКОДНІ ТРАДИЦІЇ НАШОЇ РОДИНИ Спочатку цей текст мав називатися «Ве - ликодні традиції Галичини». Потім я зро - зуміла, що деякі традиції од накові і поши - рюються на суттєво ширшу територію. Ще пізніше, під час писання, стало видно, що окрім клерикальних традицій, є ще купа «навколо великодніх» забобонів і відвертих бздурів*. І, зрештою, стало очевидним: якщо писати про це все, то ніякого текст у не вистачить, та й мало хто дочитає ц е все до кінця. Тому це буде невеличкий огляд усього по трошки, але основне – те, що я знаю «з дому», і якісь речі, яких нахапалася. А якщо ви мене доповните своїми знаннями, то буду рада. Я не претендую на абсолютну істину, але деколи хочеться самій собі впорядкувати те, що знаю або пам’ятаю з дитинства. Бо старше покоління відходить, і я зараз дуже шкодую, що колись була надто малою чи надто безпечною та багато чого не встигла розпитати, під - глянути, навчитися. Але г оді про сумне. Бо ж Велик день! Після зи ми, суворого Великого посту, при - родно, що на великодньому столі відбувається «вибух» забороненої в піст їжі. Це не в останню чергу фізіологічна потреба організму – наси - титися після посту і перед сезоном активних на - вантажень. Великодній хліб є основою св яткування в усіх християнських країнах. Це завжди дріж - джове тісто з великою кількістю яєць, масла, цукру, бакалії та спецій. Він є втіленням усього найкращого, найсмачнішого та найціннішого, що можна було собі дозвол ити – миґдаль, ва - ніль, цинамон, шафран , не кажучи про багато десятків яєць і найліпше борошно та масло. Форма великоднього хліба переважно кругла, часом плетена, прикрашена символічними ві - зе рунками. Зрештою, навіть випікання паски – символ на символі, щ о «приправлені» побу - товими забобонами. Паски печуться обов’яз - ково в круглих формах і, залежно від реґіону, ціниться або ширина паски, або її висота**. Спільним є одне: паска не має тріснути чи пере - коситися на один бік. Вдала паска – символ вда лого року для ціло ї родини. Крім великої спільно ї паски, для кожного члена родини випікали свою паску, і по тому, як вона вдавалася, «ворожили» про долю цієї людини на найближчий рік. У споминах док - тора Олександера Надраги читаємо: « Всту - паємо врешті до моєї мами; хоч знеможені її старі зм орщені бідні руки, але мусить вона вироблювати таку саму велику паску, яку вироблювала тому 60 літ в рідній Ферескулі, а саме з рожею і хрестом посередині та пташечками по боках. Давніше вироблювала вона ще одну - дві такі самі менш і пасочки для нас, своїх дітей, а тепер вже одна така пасочка лежить готова для моєї Оленки». В Україні не було прийнято люкрувати паски білим цукровим люкром, на відміну від «кулічєй», які, зазвичай, були покриті білою поливкою. Паски в нашій традиції дек орували хрестами з тіста (символ терпін ня), пташками - зозульками зі складеними крильцями (довго - ліття), косами та колосками (врожай), без ко - нечниками й іншими взорами. Багато в чому символізм декорування пасок перегукується з декоруванням писанок. Разом з тим у давніх книжках (наприклад , Ольги Ф ранко, 1929 - й р.) є такі приписи: « Потягнути баби можна до - вільною поливою, поданою при тортах»; ка - лачі «посипати краяними мікдалами, крис - талевим цукром і цинамоном». Тепер паски здебільшого люкрують, у чому я бачу, з одного боку, дифузію традицій у часи, коли тримати власні традиції було важко, а з іншого — вплив медія і «дикого інтернету», коли пишуть і поширюють недолуго перекла - дений контент усі, кому не лінь***. Далі — трохи родинних рефлексій, яких я не завжди конче дотримуюся, хоча і нама - гаюся, але вони в мені живуть, як святочний компас. За тиждень до Великодня хата мала бути «вилизаною на ґлянц» – вікна помиті, фіранки випрані, подушки та коци провітрені на сонці та перебрані в свіжу постіль. Останні порядки дороблялися у четвер, і після того в чистій кухні пекли паски. Перед тим, як бра - тися до печіння паски, бабуся вбиралася в чисту одіж, вмивала руки та лице, виганяла всіх з кухні і складала молитву. Борошно на тісто гріла при печі та пересіювала через сит о кілька раз. Після перш ого замісу на тісті долонею робила знак хреста і накривала серветою. А як тісто перший раз піднялося – обминала рукою та знову залишала рости в спокої. Поки паски пеклися, сідати не можна, бо «паска сяде». Чужим до хати заходити не можна, особливо жінкам, бо з ними могли прийти злі духи, а відтак треба буде все покропити свяченою водою. Взагалі, в Галичині було три види вели - коднього хліба: паски, калачі та баби. Паски та калачі пеклися з майже однакового тіста, десь
Page load link
Go to Top