Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
4 WWW.UNWLA.ORG “ НАШЕ ЖИТТЯ ”, КВІТЕНЬ 2020 НЕЗДІЙСНЕННИЙ ВИБІР ВІЧНОГО РОМАНТИКА Усе було так гарно. А тоді гармонію його життя порушив анонімний лист. Писали не йому — його дружи ні. Якби це сталося у наші дні, Віра Дейша одразу б «заґуґлила» прізвище Олександри Апла - ксіної і рядок за рядком, світлина за світлиною дослідила її акаунти в соціальних мережах. Але це був 1907 - й рік. Інтернету не було — лише плітки та анонімки. Зате у В іри Дейші бу ла неабияка ви - тримка і четверо дітей. Тож вона просто взяла й показала анонімного листа чоловікові. Той був ні в сих ні в тих. Від відвертої розмови ухилився. Утім, вона витрясла з нього разом із душею обіцянку ніколи не лишати родину. Він зро бив усе, як вона просила. Бо любив свою Віру. Але Олександру любив не менше. Любов ця розтяла його душу навпіл. І цим вічним болем і живилася його творчість. Без цього болю не було б ні цвіту яблуні, ні тіней забутих предків, ні intermezzo . В. Дейша була н еймовірною: темні стрижені за останньою модою до плечей коси та величезні сині серйозні очі. Викладала французьку мову, ма те - матику та каліграфію в жіночому духовному учи - лищі. Успішно закінчила вищі Бестужівські курси. Брала участь в українському націона лістичному р усі. Через революційну діяльність спочатку отри - мала суворий домашній арешт, а тоді сім місяців провела у Варшавській тюрмі. Із майбутнім чо ловіком познайомилася у 1894 - му р. — їх обох делеґували до Києва на з’їзд «Громади». У неї було неможли во не закоха тися, і він — закохався. Закохався сильно і писав щиро: «... ти мені потрібна, як повітря, як вода». Вона стала матір’ю його чотирьох дітей. Крутилася, як білка в колесі. Підтримувала його, як могла. А тоді дізналася про існування Аплаксіної. Оле кса ндра Апла ксіна теж була неймовірною. Інтеліґента, вишукана, харизматична, віддана. Молодша від нього на шістнадцять років. Жертовна до безумства. Готова заплющити очі на те, що він ніколи не залишить родину. Готова стати його вічною Беатріче. Він писав їй: «...як я хочу, до болю хочу бачити тебе, чути биття твого серця... Люблю тебе». Обіцяв, що незабаром вони будуть разом. Пропонував їхати до Києва, куди збирався у справах, щоб пожити удвох. Проте нічого для цього не робив через острах, що про це дізнаєть ся Віра. І т ак не один раз. Так усе життя. Але, якби не було Віри, йому не було б куди повертатися з роботи. Де їсти, спати, кому жалітися на проблеми зі здоров’ям. Хто б ще варив йому дієтичні бульйони, дбав за його сорочки, а по його смерті зробив усе мо жливе для збереження його творчої спадщини. Але, якби не було Олександри, кому б він звірявся не лише у своїх еротичних бажаннях. Для кого б він також писав усе, що написав. Кому б він ще так описав у листі «кононівські поля», щоб з описів потому постало б езсмертне «Intermezzo». Кого б обожнював, ким надихався, про кого б марив, за ким би тужив. Він любив їх обох. Просто по - різному. А ще любив сонце і квіти. Звичайний службовець Чернігівської земської управи, він ходив на службу з неодмінною квіткою у бутон ьєрці. Осп івував щемливу ніжність, глибоке небо, жайворонкову пісню, бентежний цвіт яблуні. Він помер в останні дні квітня 1913 - го р. Олександра про його смерть дізналася від чужих людей. Віра просила не приймати від неї ніяких квітів. Але хтось таки покла в у труну в його головах вінок із цвіту яблуні. Його сплела Аплаксіна. Як непросто усе було в Михайла Коцюбинського за життя, так непросто лишилося і по його смерті. P.S. А листи, які він писав і Вірі, й Олександрі — з часом надрукували. Тож кожен нині мож е їх почит ати. Ось тільки не треба аналізувати, кого він любив більше. Бо хіба це має значення? Аліна Акуленко , Київ. М. Коцюбинський з дружиною та дітьми . Михайло Коцюбинський (народився 17 - го вересня 1864 - го р. у Вінниці; помер 25 - го квітня 1913 - го р. у Чернігові) — український письменник, громадський діяч, голова «Просвіти» в Чернігові. Є одним із найориґінальніших українських прозаїків. Автор творів «На крилах пісні» (1895), «Дорогою ціною» (1901), «Fata Morgana» (1904) «Interm ezzo» (1907), «Тіні забутих предків» (1911). «Хвала життю!» (1912) та ін.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
