Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
34 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕН Ь 2020 « Діти – се наш дорогий скарб, се наша надія, се – Молода Україна» Олена Пчілка ПРО БУЗИНОВУ ГІЛОЧКУ ТА ЧАРІВНУ СОПІЛОЧКУ Казка Надії Красоткіної У старому й дуже красивому лісі у мами пта шки народилось маленьке та гарненьке пташенятко. Воно було зовсім беззахисне, але гніздечко знаходилось на розлогому кущі бузини і кущ старанно оберігав пташину сім’ю. Пташеняті було тепло та радісно: мати і тато но сили йому смачну їжу, і пташеня росло без турботно. Підростаючи, слухало воно радісний і щасливий спів батьків, зачаровано слухало, як співає старий ліс, і собі пробувало співати. І так гарно виходило, що пташеня цілими днями тільки те й робило, що співало та співало. Його спів слухали всі, хто бу в у цьому чарівному лісі, і милувались веселою та радісною піснею. П ташенятко ж підростало, у нього з’явились нові обов’язки і турботи. Але про пісню воно не забувало, а жило з нею — пісня допомагала йому у час, кол и було дуже важко. А важко було пташеняті не один раз: коли вчилося літати і ніяк не могло збороти потоки вітру, коли вперше добувало собі їжу. Словом, все, що робило пташеня вперше, важко давалося, як і всім, хто робить щось уперше. І тоді йому допомагала пісня. Вона додавала сили, підіймала на крило, несла у високе блакитне небо, дарувала радість. Пташеня знало, що пісня всім допомагала, не тільки йому, бо всі пташки співали своїх пісень. М инув час — пташеня виросло та навчилося добре літати. Тепер воно м огло пролетіти велику відстань і не втоми тися. Також навчилось добувати їжу та було вже майже самостійне. О дного разу всі пташки зібрались на Велику Раду. Це була особлива Рада. Звичайно, і раніше були пташині збори, але таких важливих пташеня ще не пам’ят ало. Це було щось незвичайне й тривожне. І в кожної пташини стискалось сердечко від цієї урочистості. Пташеня теж перейнялося цим тривожним трепетом і чекало. Коли Велика Рада почалася, старійшина пташиної зграї повідомив, що через тиждень усі полетять на Південь у теплі краї і треба до перельоту ретельно підготуватися. Потрібно тренуватись, відпрацьовувати навички, виховувати сміливість. А ще повідомив про те, що з собою в дорогу не можна нічого брати, бо дорога дуже далека та важка. Н а такій Раді малі пта шки не мали права голосу, але пташеня не втрималось і запитало, чи пісню можна взяти... На нього суворо подивились і сказали, що й пісню не можна брати, нехай залишиться у рідному краю до їхнього повернення. Пташеня засумувало... Як же воно без пісні полет ить, хіба можна без пісні? Та мати - пташка розповіла йому, що в такій довгій дорозі не до пісень. Вона була дуже мудрою, і пташеня погодилось залишити пісню вдома. Але де? Де її залишити, щоб вона не загубилася?
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
