Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
34 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕН Ь 2020 « Діти – се наш дорогий скарб, се наша надія, се – Молода Україна» Олена Пчілка ПРО БУЗИНОВУ ГІЛОЧКУ ТА ЧАРІВНУ СОПІЛОЧКУ Казка Надії Красоткіної У старому й дуже красивому лісі у мами пта шки народилось маленьке та гарненьке пташенятко. Воно було зовсім беззахисне, але гніздечко знаходилось на розлогому кущі бузини і кущ старанно оберігав пташину сім’ю. Пташеняті було тепло та радісно: мати і тато но сили йому смачну їжу, і пташеня росло без турботно. Підростаючи, слухало воно радісний і щасливий спів батьків, зачаровано слухало, як співає старий ліс, і собі пробувало співати. І так гарно виходило, що пташеня цілими днями тільки те й робило, що співало та співало. Його спів слухали всі, хто бу в у цьому чарівному лісі, і милувались веселою та радісною піснею. П ташенятко ж підростало, у нього з’явились нові обов’язки і турботи. Але про пісню воно не забувало, а жило з нею — пісня допомагала йому у час, кол и було дуже важко. А важко було пташеняті не один раз: коли вчилося літати і ніяк не могло збороти потоки вітру, коли вперше добувало собі їжу. Словом, все, що робило пташеня вперше, важко давалося, як і всім, хто робить щось уперше. І тоді йому допомагала пісня. Вона додавала сили, підіймала на крило, несла у високе блакитне небо, дарувала радість. Пташеня знало, що пісня всім допомагала, не тільки йому, бо всі пташки співали своїх пісень. М инув час — пташеня виросло та навчилося добре літати. Тепер воно м огло пролетіти велику відстань і не втоми тися. Також навчилось добувати їжу та було вже майже самостійне. О дного разу всі пташки зібрались на Велику Раду. Це була особлива Рада. Звичайно, і раніше були пташині збори, але таких важливих пташеня ще не пам’ят ало. Це було щось незвичайне й тривожне. І в кожної пташини стискалось сердечко від цієї урочистості. Пташеня теж перейнялося цим тривожним трепетом і чекало. Коли Велика Рада почалася, старійшина пташиної зграї повідомив, що через тиждень усі полетять на Південь у теплі краї і треба до перельоту ретельно підготуватися. Потрібно тренуватись, відпрацьовувати навички, виховувати сміливість. А ще повідомив про те, що з собою в дорогу не можна нічого брати, бо дорога дуже далека та важка. Н а такій Раді малі пта шки не мали права голосу, але пташеня не втрималось і запитало, чи пісню можна взяти... На нього суворо подивились і сказали, що й пісню не можна брати, нехай залишиться у рідному краю до їхнього повернення. Пташеня засумувало... Як же воно без пісні полет ить, хіба можна без пісні? Та мати - пташка розповіла йому, що в такій довгій дорозі не до пісень. Вона була дуже мудрою, і пташеня погодилось залишити пісню вдома. Але де? Де її залишити, щоб вона не загубилася?
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
