Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2020 WWW. UNWLA.ORG 21 ПОЕЗІЯ БУЛА ЄДИНОЮ ЇЇ РОЗРАДОЮ В українській літературі вона була осо - бистістю феноменальною. Її життя гідне подиву й захоплення. Вона прожила лише 56 років і 49 з них була прикута до ліжка тяжкою хворобою. Читаючи її чисті, пронизані сонцем, грозою, духом степу поезії, ніхто з не по - свячених не здогадається, що авторка біль - шість життя провела у чотирьох стінах. Саме тому поетеса «прагла навшпиньки дістати високості неба». І це їй вдалося. Н ародилася Ганна Світлична 20 - го квіт - ня 1939 - го р. в Павлограді на Дніпро пет - ровщині. Оскільки з семи років була прикута до ліжка тяжко ю хворобою, то освіту почала здобувати лише з 1958 - го р. Тоді ж з’являються її перші літературні спроби. Спочатку писала російською, але після знайомства з пись - менником П. Кононенком перейшла на укра - їнську. Його Світлична, як і більшість молодих поетів - ш естидесятників, вважала своїм «хре - щеним батьком». Пізніше поетеса зауважить: «Я виросла з його віри». Кононенко був пер шим, хто помітив талант Ганни, хто її привітав, окрилив надією та вірою у власні сили. Він також допоміг їй видати першу збірку поезій « Стежки неходжені весняні» (1961), а згодом «Золоте перевесло» (1963), «Сонячні кларнети» (1966). Сама Світлична ці збірк и вважала лише шляхом до поезії, періодом шукань. Проте у них вже відчувався «мотив себе перемагання», що буде притаманний усій подальші й її творчості. Бо у віршах, що ввійшли до збірок, відлунюють хіба що тривоги світу, але зовсім немає думок про власні б іди. Поволі позбавляючись різноманітних лі - тературних впливів, Ганна шукала такі ри - мовані слова, які б стали активним засобом боротьби й утвердження і які Леся Українка називала «зброєю». Осмислення поезії як «слова — зброї» та «дорогоцінне й рятівне відк риття свого призначення» прийшло до поетеси з четвертою збіркою «Дозрівання» (1969), яку Світлична вважала своєю першою книжкою. І, певн о, мала рацію. Бо в ній заговорила «власним голосом» і знайшла свою тему. І то був злет Світличної, початок нового етапу творчости. Серед іншого, Світличну захоплювала ідея «вічного оновлення душі». Відтак, Ганна була переконана, що воля людини, дух, орг анічна потреба у творчості так само нескінченні, як нескінченна матерія. Саме потреба творчости привела до появи наступн их 12 збірок поезій, серед яких «Кольори» (1970), «Кордони серця» (1974), «Сяйво калини» (1988) та ін. За книжку «Літо збір» Світличну н агородили премію, а критики назвали цю збірку одним з най - більших одкровень поетичного року. Світлична створила цілу низ ку справжніх перлин лірики, що вражають поетикою та високою культурою почуття. Її поезії цікаві та повчальні. Розгубленості та безсиллю поетеса протиставляє мужність і людяність. Часом це їй дається не легко — в тяжкому подоланні відчаю та фізичного болю. У боротьбі з життєвими обставинами поетесі необхідна моральна під - тримка. Надійну духовну опору вона знаходить у величі геніїв: «І вже н е знаю, у чиїм житті, з ким це було, з тобою чи зі мною? На барикади мужності круті встає дзвінка поезія до бою». Це з в ірша Лесі Українці, яка особливо близька поетесі своїм душевним складом і стійкістю. Як і Леся, Ганна не замилується своїм болем, не роб ить його джерелом натхнення. Але виявляє сильну вдачу: «В дні затяжних важких своїх невдач, Коли розбито вщент усі загат и, Я затамую в горлі тихий плач І солов’я плачем не дам злякати». Є у Світличної також яскрава барва та гостра думка про небажання корит ися лиху: «Пісне, посестрою любою Встань, мов криця, проти лиха Над бідою і над згубою. Регочись, моя утіхо! Щоби сміхом грізно зборене, З нами лихо засміялося». Власну біографію Г. Світлична написала у віршах. У них — думки, почуття, переживання, в них — душа слабкої фізично, але сильної духом жінки. Поетеса є прикладом того, якою мужньою та сильною може бути жінка навіть тоді, коли тіло її слабке й немічне: «Собі я говорила вкотре: «Мушу!» — Ось і дійшла. І ось таки дійшла». Тамара Кучерова , Київ.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
