Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
18 WWW.UNWLA.ORG “ НАШЕ ЖИТТЯ ”, КВІТЕНЬ 2020 Даунтон по - гал ицьки. Як пово дилися під час застілля 100 років тому Гарні манери завжди у моді, особливо коли це стосується споживання їжі. Сумнівно, що комусь захочеться сідати за стіл з людиною, яка голосно плямкає чи махає руками та проливає напої на сусіда. Сто рок ів тому пере - лік писаних і неписаних правил поведінки за столом для галичан був ще суворішим. Ґаздиня керує, ґазда панує У заможних сім’ях приготуванням їжі, зазвичай, займалася прислуга. На храмові свя - та, іменини чи весілля допомагали численні родичі. Для влаштування урочистих обідів у р одинах сільських священників часто запро - шували кухарів з міста чи з двору місцевого дідича. Окремо оплачували роботу офіціантів. У ролі розпорядника бенкету завжди ви - ступала господин я. Під її контролем служниці не лише навчалися готувати вишукані страви, але й засвоювали норми етикету. Велике зна - чення мала й постать господаря. Наприклад, отець Йосиф Авдикович із с. Ясенів (нині Бродівського р - ну Львівщини) зауважував, «як поводитися при столі, як привітатись, як сидіти , де сісти, як тримати вилки, ніж, л ожку». У його сім’ї за стіл сідали лише тоді, коли кожен привів до ладу свій зовнішній вигляд. Найпочесніше місце за столом теж на - лежало господарю, йому ж першому подавали їжу. На вел иких застіллях таку честь отримував найвищий за статусом гість. Дітям за боро ня - лося втручатися у розмови дорослих. В окремих сім’ях вони навіть не могли перебувати в чужому товаристві. Господарі мали постійно припрошувати гостей до частування, а гості – с кромно стри - мувати апетит. Не дозвол ялося вставати з - за стол у до завершення обіду або ж надміру спо - живати тільки одну чи кілька обраних страв. «Мене те так вразило і так якось було прикро і неприємно, що він не знає товариської пове - дінки, як треба при ст олі до кінця сидіти і з першого данн я не їсти стільки, що до другого вже не доторкнутись», – писала Михайлина Рошкевич про молодого Івана Франка, коли той гостював у їхній домівці в с. Лолин До - линського повіту. В інтеліґентних родинах дівчат з ран - нього в іку навчали правильно сервірувати ст іл. Як згадувала Оксана Цегельська — Чубата, вну - ч ка пароха містечка Струсів на Тере бов - лянщині, «ранком до сніданку, а також до обіду, підвечірку і вечері ми накривали на стіл, а опісля збирали зі столу. Кожна мала св ої обо - в’язки і визначене чергування . До обіду і вечері дзвонив д звоник, і всі мусили бути на час. Після молитви всі займали визначене їм місце за столом, спокійно слухаючи , як дзядзьо (дідо – авт .) розповідав різні цікаві історії, а часом і веселі жарти». Пізнє запрошення – образливе Сто ро ків то му була популярною книга польської кулінарки Марії Охоровіч — Мо - натової «Універсальна книжка кухарська», яка у 1910 - му р. отримала відзнаку на Варшавській гігієнічній виставці. Окрім 2369 переписів, кни га містила цінні поради щодо прийняття гостей. «Кожну гостину завбачлива господиня дому п овинна обміркувати завчасу, а зокрема при нечисленній прислузі розлічити свої за - няття, щоб все було ретельно і вчасно під - готовлено, і щоб сама вона зайво не вто ми - лася », – писала авторка бестселеру. Для вишу - ка но го застілля вона рекомендувала запро - шувати людей, «які навзаєм гармоніюють». Книга М. Охоровіч — Монатової «Універсальна книжка кухарська». За етикетом, запрошення надсилали за 8 — 10 днів до бенкету, бо «занадто пізнє за - прошення образливе». У ли стівках йшлося, що «Міхал Х... з дружиною мають честь запросити Вельможне Панство на обід, який відбудеться у них у суботу, дня... о 7 г. вечора». Далі вка - зувалася адреса господарів. Правила доброго тону зобов’язували адресатів дати відповідь протягом кількох днів.
Page load link
Go to Top