Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2020 WWW. UNWLA.ORG 1 7 але воно дало мені багато красних хвиль. Одинока правдива радість — це чистість душі. Творча праця для народу. Моя душа була віль - на від гордости й жадоби слави. Я н е танцював під звуки чиєїсь ск рипки‚ не писав для видав - ців‚ лиш те‚ що мені безсонні ночі шепотіли і власний мій біль і моя радість. Всі терпіння і вся радість кінчаються смертю‚ але смертю природною. От я на цю тему цілими ночами розмовляю з духами. Вони приходять до м оєї кімнати вік нами‚ дверима‚ сідають коло мене на ліжку. Щоб ви чули наші розмови...» Грозикова підсумовує: «То‚ може‚ ця ясна сві - домість щось нам говорить?» Подібне писав у спогадах Володимир Охримович: «Час від часу він зводив розмову на р ічі релігійні‚ надприродні‚ по загробові‚ і тоді — але тільки тоді — починав баламутити й говорити в ненормальний спосіб. Тоді він розповідав‚ що йому отворилися очі й вуха на надприродні справи‚ що він часто має розмови з духами‚ що він тепер бачить і чує речі‚ яких інші не бачать і не чують‚ що сеї ночі мав роз мову з духом якогось Івана Ґлови‚ який ви еміґрував з Галичини до Америки‚ що на даху його (Фран - кової) хати кожної ночі кричить дух Дра - гоманова і т.п. Але коли за кілька хвиль розмова перейшла на наукові‚ літера турні‚ по лі тичні або інші сьогосвітські теми‚ він говорив цілком розумно‚ і не було найменшого сліду якоїсь ненормальности...» Як бачимо‚ дивування було‚ але не було бажання довідатися зміст тих нічних розмов. А Франко‚ як розумн а‚ культурна людина‚ не на - полягав‚ а тільки давав знати про це‚ надію - чись‚ що хтось зацікавиться його нічними роз - мовами з духами‚ бо як можна не зацікавитись? Та ні‚ вчені інтелектуали не могли «опусти - тися» до такого‚ щоб вислуховувати нісенітниці хвор ої людини‚ хоч тут же визна вали‚ що на всі інші теми « він говорив цілком розумно». Ду - маю‚ що якби його в той час навідала якась простіша людина — селянка‚ скажімо — це було б найкраще‚ бо вона неодмінно вислухала б усі Франкові розповіді й могла б передат и‚ нехай не дослівно‚ але б одай головне з тих розмов. Проста‚ щира душа може повірити в те‚ у що інтелектуали не вірять або соромляться і бо - яться повірити‚ щоб не втратити свого високого інтелектуалізму в очах інших. А тепер повертаюся до «Спогадів» О. Пе - жанського. Він сам посвідч ив‚ що до нього при - ходив дух друга, який допоміг йому від родити голос і скаржився‚ що рідні батьки його не відчули. Отже‚ він намагався‚ приходив до них.. І знову — що скажуть про це «розумні»? Я нічого не вигадала‚ тільки розп овідаю те‚ що мене глибоко вразило в обох випадках‚ то бто в обох книжках. Водночас, дякую авторові «Спогадів»‚ що не втаїв‚ з огляду на інтелектуалів‚ цього неймовірно - ймовірного факту‚ а дав нам підставу для роздумів. Так само радію‚ що автор книжки «На п олі Куру»‚ надзвичайно скла дної для сприйняття за зміс том‚ вніс усе‚ що знайшов на тему спіл - кування Франка з потойбічним світом‚ до книжки — без огляду на критиків і рецензентів‚ але з великим сумом‚ що ми так і не знаємо‚ про що говорив Великий Каменяр з духами перед своїм відходо м. Як багато ми могли б мат и для роздумів‚ ну‚ хоча б знати про що кричав Дра - гоманов‚ що його мучило? Закінчуючи цю дратливу тему‚ яка не дає мені спокою ще від виходу книжки «На полі Куру» у 2006 - му р.‚ звертаюся до читачів‚ ос об - ливо читачок старшого ві ку‚ давніх емі ґран тів — можливо‚ хтось колись у ваших роди нах порушував тему Франкового «душевного захво - рювання». Якщо ви щось запам’ятали‚ то про - дов жте цю розповідь. Зі свого боку я теж маю деякі спостереження‚ про які коротко роз кажу. Коли працюва ла в Ужгороді в об ласній газеті «Закарпатська правда» завідуючою від ділом листів і масової роботи‚ я зустрічалася з ба - гатьма людьми‚ які потребували допомоги. Був серед них пенсіонер‚ колишній учитель Іван Владика — одинокий‚ бездітний. Він про сив‚ щоб допомогти через газету поширити його експеримент у боротьбі з колорадським жуком. Я поїхала на його ділянку й переко налася‚ що він пропонує добре діло: обприскує картоплю розчином звичайного вапна і вон а зелена й росте‚ коли сусідські вже присохлі. Розпов ідаю це для того‚ щоб ви зрозуміли: це була щира‚ доб ра людина‚ яка хотіла допомогти іншим. Було надвечір і ми зайшли до нього додому. Я подивилася на порожню кімнату й‚ жаліючи його‚ спитала‚ як він жив е тут сам. На це він посміхнувся й сказав: «Я тут не сам. До мене приходить дружина‚ сідає на край ліжка і ми з нею говоримо про все‚ отак‚ як я зараз з вами говорю». Він розказав про це‚ як про щось звичне. А я‚ намагаючись приховати свій сум нів‚ майже п ерелякана‚ не відважилася щось питати‚ а поспішила по прощатися. Властиво‚ зробила так само‚ як ті‚ що відв ідували І. Франка. Нині на цю тему багато пишуть‚ диску - тують, та й наука вже на такому рівні‚ що вчені не бояться говорити про неймовірне як немож - ли ве. Любов Дмитришин , Норт Порт‚ Фл .
Page load link
Go to Top
