Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2020 WWW. UNWLA.ORG 1 7 але воно дало мені багато красних хвиль. Одинока правдива радість — це чистість душі. Творча праця для народу. Моя душа була віль - на від гордости й жадоби слави. Я н е танцював під звуки чиєїсь ск рипки‚ не писав для видав - ців‚ лиш те‚ що мені безсонні ночі шепотіли і власний мій біль і моя радість. Всі терпіння і вся радість кінчаються смертю‚ але смертю природною. От я на цю тему цілими ночами розмовляю з духами. Вони приходять до м оєї кімнати вік нами‚ дверима‚ сідають коло мене на ліжку. Щоб ви чули наші розмови...» Грозикова підсумовує: «То‚ може‚ ця ясна сві - домість щось нам говорить?» Подібне писав у спогадах Володимир Охримович: «Час від часу він зводив розмову на р ічі релігійні‚ надприродні‚ по загробові‚ і тоді — але тільки тоді — починав баламутити й говорити в ненормальний спосіб. Тоді він розповідав‚ що йому отворилися очі й вуха на надприродні справи‚ що він часто має розмови з духами‚ що він тепер бачить і чує речі‚ яких інші не бачать і не чують‚ що сеї ночі мав роз мову з духом якогось Івана Ґлови‚ який ви еміґрував з Галичини до Америки‚ що на даху його (Фран - кової) хати кожної ночі кричить дух Дра - гоманова і т.п. Але коли за кілька хвиль розмова перейшла на наукові‚ літера турні‚ по лі тичні або інші сьогосвітські теми‚ він говорив цілком розумно‚ і не було найменшого сліду якоїсь ненормальности...» Як бачимо‚ дивування було‚ але не було бажання довідатися зміст тих нічних розмов. А Франко‚ як розумн а‚ культурна людина‚ не на - полягав‚ а тільки давав знати про це‚ надію - чись‚ що хтось зацікавиться його нічними роз - мовами з духами‚ бо як можна не зацікавитись? Та ні‚ вчені інтелектуали не могли «опусти - тися» до такого‚ щоб вислуховувати нісенітниці хвор ої людини‚ хоч тут же визна вали‚ що на всі інші теми « він говорив цілком розумно». Ду - маю‚ що якби його в той час навідала якась простіша людина — селянка‚ скажімо — це було б найкраще‚ бо вона неодмінно вислухала б усі Франкові розповіді й могла б передат и‚ нехай не дослівно‚ але б одай головне з тих розмов. Проста‚ щира душа може повірити в те‚ у що інтелектуали не вірять або соромляться і бо - яться повірити‚ щоб не втратити свого високого інтелектуалізму в очах інших. А тепер повертаюся до «Спогадів» О. Пе - жанського. Він сам посвідч ив‚ що до нього при - ходив дух друга, який допоміг йому від родити голос і скаржився‚ що рідні батьки його не відчули. Отже‚ він намагався‚ приходив до них.. І знову — що скажуть про це «розумні»? Я нічого не вигадала‚ тільки розп овідаю те‚ що мене глибоко вразило в обох випадках‚ то бто в обох книжках. Водночас, дякую авторові «Спогадів»‚ що не втаїв‚ з огляду на інтелектуалів‚ цього неймовірно - ймовірного факту‚ а дав нам підставу для роздумів. Так само радію‚ що автор книжки «На п олі Куру»‚ надзвичайно скла дної для сприйняття за зміс том‚ вніс усе‚ що знайшов на тему спіл - кування Франка з потойбічним світом‚ до книжки — без огляду на критиків і рецензентів‚ але з великим сумом‚ що ми так і не знаємо‚ про що говорив Великий Каменяр з духами перед своїм відходо м. Як багато ми могли б мат и для роздумів‚ ну‚ хоча б знати про що кричав Дра - гоманов‚ що його мучило? Закінчуючи цю дратливу тему‚ яка не дає мені спокою ще від виходу книжки «На полі Куру» у 2006 - му р.‚ звертаюся до читачів‚ ос об - ливо читачок старшого ві ку‚ давніх емі ґран тів — можливо‚ хтось колись у ваших роди нах порушував тему Франкового «душевного захво - рювання». Якщо ви щось запам’ятали‚ то про - дов жте цю розповідь. Зі свого боку я теж маю деякі спостереження‚ про які коротко роз кажу. Коли працюва ла в Ужгороді в об ласній газеті «Закарпатська правда» завідуючою від ділом листів і масової роботи‚ я зустрічалася з ба - гатьма людьми‚ які потребували допомоги. Був серед них пенсіонер‚ колишній учитель Іван Владика — одинокий‚ бездітний. Він про сив‚ щоб допомогти через газету поширити його експеримент у боротьбі з колорадським жуком. Я поїхала на його ділянку й переко налася‚ що він пропонує добре діло: обприскує картоплю розчином звичайного вапна і вон а зелена й росте‚ коли сусідські вже присохлі. Розпов ідаю це для того‚ щоб ви зрозуміли: це була щира‚ доб ра людина‚ яка хотіла допомогти іншим. Було надвечір і ми зайшли до нього додому. Я подивилася на порожню кімнату й‚ жаліючи його‚ спитала‚ як він жив е тут сам. На це він посміхнувся й сказав: «Я тут не сам. До мене приходить дружина‚ сідає на край ліжка і ми з нею говоримо про все‚ отак‚ як я зараз з вами говорю». Він розказав про це‚ як про щось звичне. А я‚ намагаючись приховати свій сум нів‚ майже п ерелякана‚ не відважилася щось питати‚ а поспішила по прощатися. Властиво‚ зробила так само‚ як ті‚ що відв ідували І. Франка. Нині на цю тему багато пишуть‚ диску - тують, та й наука вже на такому рівні‚ що вчені не бояться говорити про неймовірне як немож - ли ве. Любов Дмитришин , Норт Порт‚ Фл .
Page load link
Go to Top
