Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
8 WWW.UNWLA.ORG “ НАШЕ ЖИТТЯ ”, КВІТЕНЬ 2020 на 10 яєць, але паски були обов’язково к руг - лими та солодшими, калачі – менш солодкими та з заплетеними косами. А от баби пеклися на 30 — 40, навіть 60 яєць, а ще могли бути і крухі, і дріжджові, завжди солодкі, з великою кіль - кістю бакалій і запахів. Паски пеклися в пас - ківниках, а баби – в гли няних грубостінних по - ливаних бабниках, часом з отвором посередині, так що баба мала форму вінка. Тепер паски та баби в розумінні більшості є одним і тим са - мим, але я пам’ятаю, що бабуся це розділяла, і різниця між ними була. Хоча, знаю напевне, що є у Ль вові родини, де печуть і паски, і баби. Якими б жовтими й домашніми не були яйця, але для гарного жовтенького тіста зав ж - ди додається шафран, що було своєрідним ви - хвалянням перед родичами та сусідами, бо ж правдивий шафран завжди був дорогим. Ще однією т радиційною великодньою ви - пічкою є баранчики. У нас вони пеклися зі зви - чайного тіста для паски у важких литих фор - мах. Не пригадую, щоб баранчиків їли, а одного баранчика завжди ставили в кошик і потім він ще до - о - о - о - вго стояв в к реденсі зі зав’язаною на вколо шиї «гарасівкою». У мене в дитинстві було кілька маленьких великодніх «радостей»: сирні коники, нові пи - санки та прокрадатися в спіжарку****. Сирних коників привозили з Косова з базару і мені ду - же смакувало розсмоктувати кони кову ногу, ви смоктувати з неї солонувату сироватку, роз - би рати коника на окремі нитки, намотувати їх на палець і, врешті, з’їдати. Писанки в моєму дитинстві були родом з Космача, Пістиня й околиць і одного дня, десь за тиждень - два перед Великоднем, прост о з’яв - лялися. Я ніколи не бачила, хто їх приносив. Але в кошик клалося кілька новеньких блис - кучих, дрібненько помережаних візерунками, яєчок. Я не пригадую, щоб тоді хтось робив писанки на видутих яєчках чи (Боже збав!) на дерев’яних «бовванках». Усі яєч ка були цілі, з жовтком усередині і з ними треба було по во - дитися дуже - дуже делікатно, особливо з того - річними. Бо якщо таке яєчко розбити – сморід стояв на цілий креденс і околиці. Писанки в міжвеликодньому часі замеш - кували у великому полумиску на верхн ьому по - версі кр еденсу, подалі від наших загребущих рук. Цього року я витирала від порохів старі писанки і всі вони всередині глухо - ніжно стукотять висохлим жовтком. А от спіжарка – це «таїна таїн». Там жило солодке. І якщо паски й калачі лежали під сер - ве тк ами на столі в дідусевій кімнатці, то в спіжарці було щось значно цікавіше. Роляди, начинені мармолядою з зелених помідорів, ан - друти, маківник з медівником і мої улюблені «кри нички», в які можна було запхати пальця і зачерпнути ванільного заварного кре му. Звісно ж, за ходити до спіжарки не можна було, але хто б то слухав? Поглянемо, які ще цікаві речі (разом із їхніми символічними значеннями та забо бо - нами) ми поскладаємо в наш великодній ко - шик. Якщо навіть побіжно кинути оком на по - бутову великодню об рядовість, то ви дно, на - скіль ки тісно переплелися давні дохри сти - янські та християнські традиції, а на них на - клалися ще якісь кухонно - магічні ритуали. От, наприклад, освячення ножа, яким ріжуть паску (у нас такого не пригадую, але в джерелах читала); дл я дівчат – вмива ння водою, в якій лежать крашанки (для краси); навіть вміст ве - ликоднього кошика – це не просто «паска - ков - баска», там усе має побутовий символізм! Ні - коли не забуду, як старенька бабуся на базарі мені пояснювала, чому кобітам у кошик треба класти ціленьки й молодий, зелений, великий хрін, і ні в якому випадку не тертий! Пе ре - казувати не буду, здогадайтеся самі. Кошик з лози для освячення з’явився у тра диції не так давно, десь на початку ХХ ст. Паску та яєчка до церкви несли в обрусах, або в торбах, на Гуц ульщині в бесагах, зрештою, ве - зли на возах. Мама мені розказувала, що як за совітів дідусь ходив святити паску, то ніс її в портфелі, а в кишені – кілька варених яєць; так, щоб «якщо щось», то можна було б ско - ренько все сховати. Такі були часи, добре що минули. Похід до церкви на Великдень завжди був не тільки релігійним, але й світським риту - алом. Бо ж господині дому треба показати свою майстерність, а господарю – заможність. Так що добре випечена, велика та гарна паска, гарно прибраний к ошик, ч истенькі діти – це все статусні речі. Кошик на Великдень має бути спеціяльний, у ньому не вільно нічого іншого тримати протягом року. Так само, як і спе - ціяльна, зазвичай вишита, серветка на низ кошика та рушничок або довга серветка, яким кошик накр иваємо. Мені, якщо чесно, не дуже подобаються серветки з вишитими баськами і ХВ!; я люблю просто вишиті геометричними взорами. Але то на смак кожного. Ми при - крашаємо кошик букшпаном або міртом, але є традиції, коли прикрашають гілками барвінку, баськами, стрічка ми. У кошик кладемо одну паску, кілька варених, обов’язково почищених, яєць, писанки та крашанки, сіль у відкритій
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
