Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Projects
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Our Life | Наше життя February | Лютий 2021 11 Знайдені у Празі епістолярні тексти охоплюють 1888—1945 рр. і розміщені у п’яти розділах книги. У ній оприлюднено 184 листи, написані до Лесі, Лесею, а також з родинного листування. Вперше без вилу - чень надруковано 16 листів Михайла Косача, Ольги Драгоманової-Косач, Петра Косача, Ольги Косач-Кри - винюк й Оксани Косач-Шимановської (1889—1903). Крім того, книга містить два листи Олени Пчілки до сина Михайла (1889), Лесі Українки та Михайла Коса - ча (1889). Кожен з листів допомагає краще зрозуміти непересічну особистість Лесі, її погляди на актуальні проблеми суспільства й родини. Із самими ж листами сталася цікава історія. У 1998 р. у Празі в Слов’янській бібліотеці випадко - во натрапили на прихований пакунок з потьмяні - лими аркушами, що пролежав за стелажами понад 50 років. Завідувачка фонду українських видань д-р Няхайова розповіла про знахідку, а СУА швидко відреагував і запропонував С. Кочерзі опрацювати мемуари. Понад три місяці знадобилися дослідни - ці, щоб розібратися з рукописами, адже почерк по - етеси дуже складний. Для прикладу, в одному з ли - стів до М. Кривинюка Лариса Косач скаржилася, що її твір не опублікували, оскільки головний редактор газети «Воля» не зміг прочитати написане... Нині епістолярна спадщина Лесі Українки — це близько тисячі листів, і можливості їх виявлення ще не вичерпані. Найпристрасніші та ґрунтовні дослідники спадщини поетеси вивчають їх та надихаються ними. Адже й донині Леся Українка залишається сучасною. ПРО ПСЕВДОПАТРІОТІВ. Можна у нас почути фразу: «Як се? От ви сказали, що N.N. дурень і тупиця, а він так чудово говорить по нашому!» ...А послухати часом, що він говорить по нашому, то може б краще він говорив по китайськи. ПРО ФЕМІНІЗМ. Як на мене, то я не розумію, що нового можна ще видумати у теорії до жіночого пи - тання та що такого можна «нескучного» сказати про нього... Я писала про се п. Кобринській, і вона певно прийняла це за велику єресь, бо щось нічого вже не пише до нас від того часу. ПРО ЕВРОПУ. Перше враження було таке, ніби я приїхала в якийсь інший світ — кращий світ, вільніший... Та мені незвичайним був самий факт, що ось то люди можуть собі зійтися, де хочуть, говорити, як хочуть, змагатися про справи своєї країни, думати, як мають самі собі помагати... Мені тепер ще тяжче буде у своєму краї, ніж досі було. Мені сором, що ми такі невільні, що носимо кайдани і спимо під ними спокійно. ПРО МОСКВУ. «Нє к добру ето!» Так чогось мені здається: нам, українцям, не щастила доля ніколи в тій Московщині. ПРО ЖАЛЬ. Не треба нікому жалю завдавати, бо єсть його кругом надто і надто багато. І ПРО МРІЇ. Бо се моя давня мрія — побачити справжній океан... Колись, «як матиму багато лишніх гро - шей»... то поїдемо навколо світу. Скільки років минуло, скільки всього змінилося. Хоча насправді нічого не змінилося. Просто змінюються покоління. Три томи листів Лесі Українки прочитала наша постійна дописувачка Аліна Акуленко. І стали листи поетеси її «улюбленим чтивом, а Леся — рідною людиною». А ще підкріпили думку, що видавати епістолярну спадщину письменників варто. На ос - нові прочитаного А. Акуленко спробувала передба - чити, що б написала Леся Українка про наше сього - дення, якби жила у теперішній час та вела сторінку у мережі facebook. Книга «Листи так довго йдуть...» Аліна Акуленко , філолог, кандидат наук Про Лесин фейсбук
Page load link
Go to Top